X

Для доступа к архивному номеру журнала введите, пожалуйста, Ваш электронный адрес

Введите вашу почту

X

Подписка на электронную версию журнала "Современная фармация"


Введите ваше имя


Введите вашу фамилию


Введите вашу специальность


Введите вашу специализацию















Введите вашу почту


Введите ваш телефон

Телефон должен содержать код страны

пример: +380 99 999 9999


Введите Область/город/посёлок где вы проживаете


Введите ваше место работы


Зневоднення — це небезпечно!

Усім відомо, що без води неможливе життя. Вода забезпечує нормальний перебіг багатьох фізіологічних процесів: підтримує нормальну температуру тіла, виводить із сечею кінцеві продукти обміну речовин і токсини тощо. Уже при втраті тілом 1 % води нормальний обмін речовин порушується. Саме тим небезпечне зневоднення (дегідратація) — стан, що виникає внаслідок браку рідини в організмі. А ще більш небезпечним є те, що разом з водою втрачаються й електроліти та порушується водно-електролітна рівновага [1].

Залежно від зміни осмотичної концентрації (співвідношення води й електролітів) дегідратацію поділяють на три види: ізоосмолярну (ізотонічну), гіпоосмолярну (гіпотонічну) та гіперосмолярну (гіпертонічну). І кожен з них має свої причини та особливі прояви.

  • Гіпертонічна дегідратація виникає, коли втрата води перевищує втрату електролітів, зокрема, при гарячці, посиленому виділенні поту і слини, зменшеному вживанні води.
  • Гіпотонічна дегідратація спостерігається в разі переважного виведення солей, передусім за рахунок втрати секретів шлунка та кишківника при діареї та блюванні.
  • Ізотонічна дегідратація розвивається в разі еквівалентної втрати води й електролітів. Втрата рідини відбувається настільки швидко, що не встигають розвинутися помітні зміни осмолярності та складу позаклітинної рідини. Наприклад, при холерному проносі, гострій крововтраті, а також втраті плазми (опіках) [2, 3].

Якщо людині з дегідратацією вчасно не надати допомогу, а патологічний процес і далі прогресує, розвивається гіповолемічний шок.


ВАЖЛИВО!
Гіповолемічний шок — смертельно небезпечний стан, що виникає внаслідок катастрофічного зменшення об’єму циркулюючої крові через втрати організмом води та електролітів при блюванні та діареї, що впливає не на тільки водно-електролітний баланс та кислотно-основний стан, а й на серцеву діяльність, судинний та м’язовий тонус, функції нирок, спричиняє гіпоксію [3].



Актуальна проблема
Зважаючи на тяжкі наслідки зневоднення, надзвичайно важливим є своєчасне виявлення причин, що призвели до розвитку цього стану. Оскільки в основному дегідратація виникає внаслідок втрати води та електролітів під час блювання, гарячки та діареї, варто звернути увагу на одну з найбільш поширених причин цих клінічних проявів, а саме — на гострі респіраторні інфекції.
Актуальність респіраторних інфекцій в структурі причин дегідратації підтверджується не лише охопившою світ пандемією COVID-19 , але й сезонним ростом захворюваності на грип та ГРВІ, зокрема, в Україні інтенсивний показник захворюваності на 5,7 % більший, ніж в аналогічному періоді торік [10].
Відомо, що при грипі виникає запальний процес, чим і пояснюється різке підвищення температури до 38°С, а при ГРВІ — плавне, до 37–37,5°С. Це є нормальною реакцією організму на збудник, оскільки дозволяє боротися з інфекцією та поступово одужувати. Однак збільшення теплопродукції призводить до підвищення втрат води з потом та через легені, а інфекційний токсикоз та, інколи, безпосереднє ураження шлунково-кишкового тракту супроводжуються гастроінтестинальними проявами у вигляді діареї та блювання. Крім того, активація катаболічних процесів супроводжується зростанням вивільненням води та посиленням виведенням її та розчинених у ній електролітів з сечею [12, 13].


ЦЕ ЦІКАВО!

Грипу та респіраторним захворюванням притаманна сезонність: тобто більша ймовірність захворіти саме восени чи взимку. На сьогодні існує декілька теорій, що пояснюють це явище. По-перше, восени та взимку люди більше часу проводять у приміщенні та громадському транспорті, де контактують з потенційними носіями вірусу. По-друге, холодна погода послаблює захисні сили організму, а брак сонячного світла знижує рівень вітаміну D, що робить нашу імунну систему більш вразливою. По-третє, холодне повітря містить менше водяної пари, а в сухому повітрі вірус грипу поширюється швидше, ніж у вологому [11].



Стосовно COVID-19 — вірусу, що спричинив епідемію та менше ніж за рік забрав життя більше мільйона людей у всьому світі, провідною ознакою коронавірусної інфекції є лихоманка: вона спостерігається у 86 % хворих. У 31 % пацієнтів з SARS-CoV-2 наявні симптоми діареї. Зрозуміло, що саме ці клінічні прояви спричиняють зневоднення організму [14, 15].
Пацієнти дитячого віку, в свою чергу, заслуговують окремої уваги. ГРВІ є найпоширенішими захворюваннями серед дітей, вони складають 70 % у структурі всієї дитячої захворюваності та 80 % у структурі ранньої дитячої смертності. І що вкрай важливо, крім проявів інфекційного токсикозу, перебіг гострих респіраторних захворювань у дітей раннього віку дуже часто супроводжується недостатнім надходженням рідини за рахунок зниження апетиту та відмови дітей від пиття.
До цього потрібно додати і те, що діти більш чутливі до втрат рідини, ніж дорослі. Це пов’язано з відносно вищим рівнем основного обміну, більшою поверхнею тіла відносно маси, більшим вмістом води (понад 70 % ваги тіла у немовлят, близько 65 % в ранньому віці та 60 % у дорослих). Сечовиділення також має залежність від віку: нормальний діурез у дітей до 1 року життя складає 2 мл/кг/год., у дітей раннього віку — 1,5 мл/кг/год., у старших дітей — 1 мл/кг/год., у дорослих — 0,5 мл/кг/год. У дітей відносно вищі, порівняно з дорослими, перспіраційні втрати води: 0,5 мл/кг ваги тіла за годину у новонароджених, 0,4 мл/кг/день у старших дітей та 0,3 мл/кг/день у підлітків.
Таким чином, раціональна регідратація є однією з провідних ланок патогенетичної терапії респіраторних інфекцій [12, 13].


ЦЕ ВАЖЛИВО!
Підвищення температури супроводжується збільшенням потреб у рідині на 10 мл/кг на кожен 1°С. При наявності тахіпное втрати рідини з перспірацією зростають на 5–20 мл/кг/добу. У пацієнтів зі значним потовиділенням на 5–25 мл/кг/добу збільшується випаровування з поверхні шкіри. Блювання супроводжується втратами близько 20 мл/кг/добу, діарея — 25–75 мл/кг/добу.


Проте, крім вірусних респіраторних інфекцій, що сприяють розвитку дегідратації, не варто забувати про гострі кишкові інфекції (ГКІ). Адже незабаром новорічні та різдвяні свята, що разом з радісним настроєм принесуть і ризик харчових отруєнь та
розвитку бактеріальних ГКІ та харчових токсикоінфекцій. Усі ми перед святковим застіллям готуємо та запасаємо продукти, а потім ходимо по гостях і частуємо одне одного смаколиками. І ніхто не застрахований від уживання їжі, технологія приготування чи умови зберігання якої були порушені, внаслідок чого відбулося масове розмноження певних штамів мікроорганізмів і/або накопичення токсинів.
Харчові токсикоінфекції можуть викликати близько 30 потенційно патогенних мікроорганізмів, провідна роль у патогенезі яких належить ентеротоксикозу. Коли ці бактерії проникають у величезній кількості з їжею в шлунково-кишковий тракт, вони починають руйнуватися та виділяти ендотоксини, що опосередковано посилюють секрецію води й електролітів ентероцитами та спричиняють діарею. З іншого боку, продукція екзотоксинів також сприяє розширенню просвіту кровоносних судин кишківника та підвищенню проникності капілярів, через що відбуваються втрати води та електролітів — і знову ж таки розвивається діарея.


ВАЖЛИВО!
Перші симптоми харчового отруєння з’являються через 2–6 год. після вживання неякісного продукту. Блювання спостерігається у 80 % хворих. Діарея розвивається у 93–95 % пацієнтів. Протягом прогресування хвороби з’являються й інші симптоми інтоксикації, серед яких підвищення температури тіла до 38–39°С та пітливість.


Наостанок згадаємо і про збудників, котрими можуть бути як віруси, так і бактерії, які потрапляють в організм людини із зараженою їжею чи водою [5].
Найчастішим бактеріальним збудником діареї є сальмонела: на сальмонельоз припадає 25 % усіх випадків ГКІ. У дітей і літніх пацієнтів зневоднення, пов’язане з хворобою, може ставати тяжким і становити загрозу для життя [16]. Поряд з сальмонельозом в структурі ГКІ бактеріальної етіології зберігають свою актуальність ешерихіози, шигельоз та холера. Частка моноінфекції діаерегенними E. coli в дітей становить 4,8 % , а в поєднанні з іншими збудниками ГКІ досягає 10,3 % [8].
В той самий час за даними міжнародних досліджень, від 50 до 80 % випадків ГКІ у дітей зумовлено вірусами, що викликають діарею. Відомо понад 200 збудників, що викликають вірусну діарею, і чільне місце серед них займає ротавірусна інфекція. У кожної четвертої дитини з проявами ГКІ підтверджується діагноз ротавірусного гастроентериту [6, 7, 8]. До того ж спектр вірусних агентів, що викликають клініку гострого гастроентериту, постійно розширюється: серед них і каліцивіруси, аденовіруси, астровіруси, реовіруси та навіть кишкові коронавіруси.


ВАЖЛИВО!
Діарея є другою за значенням причиною смерті дітей віком до п’яти років: щорічно від неї помирає 525 тисяч дітей (усього в світі реєструється близько 1,7 мільярда випадків дитячої діареї) [9].


 

 

Як бути з дегідратацією?
Найбільш дієвим засобом ліквідації втраченої води та електролітів є вживання розчинів для оральної регідратації (ОРС). Незважаючи на простоту й фізіологічність, оральна регідратація — порівняно новий метод лікування, що отримав поширення тільки в другій половині XX століття. Перший ОРС ефективно ліквідував ознаки дегідратації, проте не зменшував інтенсивність та тривалість діареї. Однією з причин цього була висока осмолярність розчину. Незабаром стало зрозуміло, що зниження осмолярності ОРС дає змогу на 33 % зменшити потребу в проведенні внутрішньовенних інфузій, на 30 % знизити частоту виникнення блювання, а на 20 % — частоту випорожнень [20].

 


ВАЖЛИВО!
На сьогодні ВООЗ рекомендує такий склад розчинів для оральної регідратації:

          • Натрію — 75 ммоль/л (натрію хлорид 2,6 г/л)
          • Калію — 20 ммоль/л (калію хлорид 1,5 г/л)
          • Глюкози — 75 ммоль/л (глюкоза 13,5 г/л
          • Цитрату натрію — 10 ммоль/л (2,9 г/л)
          • Осмолярність — 245 мосм/л [21].

Крім того, формулу ОРС постійно вдосконалюють, щоб підвищити ефективність усунення ознак дегідратації. Яскравим прикладом цього є низькомолярний розчин для пероральної регідратації РЕГІДРОН®, розроблений фінляндською компанією Orion Corporation. РЕГІДРОН® є офіційно зареєстрованим препаратом на фармацевтичному ринку України і протягом багатьох десятиріч успішно застосовується як в терапевтичній, так і в педіатричній практиці всього світу, адже його дозволено використовувати за призначенням лікаря пацієнтам від народження [8, 22].


До складу одного пакетика РЕГІДРОН® входить 3,5 г натрію хлориду, 2,9 г натрію цитрату, 2,5 г калію хлориду, 10 г глюкози безводної. Осмолярність розчину препарату становить 235‒255 мОсм/л, рH слаболужна — 8,2. Порошок, що міститься в пакетику, слід розчинити в 1 л кип’яченої, охолодженої до кімнатної температури води. Кожен компонент РЕГІДРОН® відіграє важливу роль у боротьбі з проявами зневоднення. Глюкоза сприяє абсорбції солей та сприяє відновленню кислотно-лужного балансу, цитрати допомагають відкоригувати баланс при метаболічному ацидозі. Однак порівняно зі стандартними ОРС, рекомендованими ВООЗ, концентрація натрію є дещо нижчою, що запобігає розвиткові гіпернатріємії, а вміст калію — вищий, що дозволяє швидко відновити вміст цих іонів у крові. Окрім того, ефективність РЕГІДРОН® зумовлена зниженою осмолярністю [22].
Таким чином, РЕГІДРОН® сприяє швидкому фізіологічному водно-електролітному балансу, що порушується при зневодненні. Приймати РЕГІДРОН® (зрозуміло, після консультації з лікарем) варто розпочинати вже після перших проявів дегідратації. Доза залежить від маси тіла пацієнта і ступеня зневоднення і за 6‒10 год може становити 30‒60 мл/кг маси тіла. Зазвичай застосовувати препарат необхідно не довше ніж 3‒4 дні і припиняти після закінчення діареї. У разі нудоти або блювання доцільно приймати охолоджений розчин невеликими повторюваними дозами. При діареї — у кількості, що вдвічі перевищує втрату маси тіла [22].
На сьогодні компанія Orion Corporation пропонує поліпшену формулу класичного РЕГІДРОН®РЕГІДРОН® ОПТІМ. Особливістю препарату є приємний лимонний смак, що допомагає легко вирішити проблему неприйняття рідини та дозволяє застосовувати його при таких ознаках зневоднення, як нудота та блювота. Зокрема, це актуально для дітей, у яких при дегідратації будь-який смак, окрім лимонного, здатний викликати відторгнення. РЕГІДРОН®ОПТІМ рекомендований до застосування як для дітей від 0 років, так і для дорослих.
Перевагою РЕГІДРОН® ОПТІМ є низька осмолярність, що цілком відповідає останнім рекомендаціям ВООЗ — 245 мосм/л. До складу одного пакетика РЕГІДРОНУ® ОПТІМ входить 0,75 г калію хлориду, 1,3 г натрію хлориду, 1,45 г натрію цитрату, 6,75 г глюкози безводної. Розчиняти вміст пакетика слід у 0,5 л кип’яченої води кімнатної температури. Якщо порівняти цей препарат з класичним РЕГІДРОН®, враховуючи вміст компонентів на 1 л розчину, стає зрозуміло, що РЕГІДРОН® ОПТІМ має дещо збільшений вміст глюкози та зменшений вміст калію хлориду, завдяки чому розчин має приємний солодкий смак. Крім того, знижена концентрація натрію зменшує ризик розвитку гіпернатріємії. Отже, фармакокінетика води, електролітів і глюкози, що входять до складу препарату РЕГІДРОН® ОПТІМ, повністю відповідає природній фармакокінетиці цих речовин в організмі [23].
Результати клінічних випробувань підтверджують, що РЕГІДРОН® ОПТІМ є ефективним для усунення проявів дегідратації при ГКІ та лікуванні ацетонемічного синдрому в дітей, що супроводжується повторними епізодами блювання [8, 24].
Отже, РЕГІДРОН® ОПТІМ використовують для лікування зневоднення легкого та середнього ступеня. Як і в класичному РЕГІДРОН®, доза РЕГІДРОН® ОПТІМ залежить від маси тіла пацієнта і ступеня зневоднення, однак є дещо більшою: 50–100 мл / кг маси тіла. При лікуванні зневоднення доза може досягати 40–80 мл/кг маси тіла протягом 4 год. При подальшому зневодненні необхідно додаткове застосування препарату. Для усунення дефіциту рідини в організмі РЕГІДРОН® ОПТІМ (після консультації з лікарем) необхідно приймати протягом 4 годин. При застосуванні препарату при нудоті та блювоті доцільно приймати охолоджений розчин в невеликих повторюваних дозах [23].
Варто зауважити, що під час терапії РЕГІДРОН® ОПТІМ не рекомендовано вживати розчини, що містять цукор, оскільки висока концентрація цукру може посилити діарею.


РЕГІДРОН® ОПТІМ можна вживати також і з профілактичною метою, наприклад, при теплових та фізичних навантаженнях, що призводять до інтенсивного потовиділення. Для профілактики зневоднення доза РЕГІДРОН® ОПТІМ може становити 5–15 мл / кг маси тіла:

  • Дітям з масою тіла до 10 кг рекомендовано вживати 50–100 мл розчину препарату після кожного епізоду діареї;
  • Дорослим і дітям з масою тіла> 10 кг: 100–200 мл розчину препарату після кожного епізоду діареї [23].

Отже, РЕГІДРОН® та РЕГІДРОН® ОПТІМ — ефективні та безпечні засоби для лікування й профілактики зневоднення будь-якого походження. Саме вони допоможуть відновити водно-електролітну рівновагу, що порушується внаслідок діареї, нудоти, блювоти та лихоманки, які виникають на фоні сезонних вірусних інфекцій, ГКІ та токсикоінфекцій. А наявність двох варіантів розчину дає можливість кожній людині обрати препарат, що буде ідеально відповідати її потребам. Зокрема, РЕГІДРОН® та РЕГІДРОН® ОПТІМ дозволять вам уникнути і неприємних ускладнень під час зимових свят та провести їх радісно й комфортно!

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Матеріали з сайту https://phc.org.ua/news/znevodnennya-ta-yogo-profilaktika.
  2. Петрушенко В.В., Рикало Н.А., Рауцкіс В.А. Порушення водно-електролітного обміну: регуляція та компенсаторні механізми. Клінічні та експериментальні дослідження. 299–301. [Google Scholar]
  3. Шлапак І.П., Голубовська О.А., Галушко О.А. Дегідратаційний синдром. Острые и неотложные состояния в практике врача. 2015; 6: 15–19. [Google Scholar]
  4. Малиш Н.Г. Захворюваність, вплив природних, соціальних та екологічних факторів на епідемічний процес гострих кишкових інфекцій. Журнал клінічних та експериментальних медичних досліджень. 2016; 4(1): 128–137. [Google Scholar]
  5. Матеріали з сайту https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/gostri-kishkovi-infekcii.
  6. Усенко Д.В.,Плоскирева А.А., Горелов А.В. Острые кишечные инфекции у детей в практике педиатра: возможности диагностики и терапии. Вопросы современной педиатрии. 2014; 3: 12–20. [Google Scholar]
  7. Малий В., Романцов М. Вірусні діареї. Інфекційні хвороби. 2014; 4: 5–16. [Google Scholar]
  8. Зінчук О.М., Зубач О.О., Адамович О.П. Сучасні аспекти пероральної регідратації при гострих кишкових інфекціях. Сімейна медицина. 2017; 4: 134–136. [Google Scholar]
  9. Матеріали з сайту https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/diarrhoeal-disease.
  10. Матеріали з сайту https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/monitoring-i-ocinka/zakhvoryuvanist-na-grip-ta-grvi-v-ukraini.
  11. Матеріали з сайту https://www.bbc.com/future/article/20151016-the-real-reason-germs-spread-in-the-winter.
  12. Матеріали з сайту https://moz.gov.ua/article/health/jak-vidrizniti-grip-vid-grvi.
  13. Юлиш Е.И., Талалаенко А. Лихорадки у детей: тактика педиатра. Здоровье ребенка. 2014; 1 (52): 88–94. [Google Scholar]
  14. Hu, Y., Sun, J., Dai, Z., Deng, H., Li, X., Huang, Q.et all. Prevalence and severity of corona virus disease 2019 (COVID-19): A systematic review and metaanalysis. Journal of Clinical Virology.2020; Vol. 127, 104371 [Pub Med].
  15. Wei, X.-S., Wang, X., Niu, Y.-R., Ye, L.-L., Peng, W.-B., Wang, Z.-H.,Zhou, Q.et all. Diarrhea is associated with prolonged symptoms and viral carriage in COVID-19. Clinical Gastroenterology and Hepatology.2020; 18:1753–1759. [Pub Med]
  16. Матеріали з сайту https://www.who.int/en/news-room/fact-sheets/detail/salmonella-(non-typhoidal).
  17. Swapan Kumar Niyogi. Shigellosis.J Microbiol. 2005; 43(2): 133-143. [Pub Med]
  18. Матеріали з сайту https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/cholerahttps://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/cholera.
  19. Невідкладна допомога при інфекційних хворобах : метод. вказ. для підготовки лікарів-інтернів, слухачів передатестаційних циклів зі спеціальності «Медицина невідкладних станів» / упор. А.А. Хижняк, С.С. Дубівська. — Харків : ХНМУ, 2013. — 76 с.
  20. Крамарьов С.О. Сучасні підходи до лікування зневоднення в дітей і дорослих. Актуальная инфектология. 2017; 5(5):205-208. [Google Scholar]
  21. Реализация новых рекомендаций по клиническому ведению диареи. Всемирная организация здравоохранения; ЮНИСЕФ; Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health; USAID, 2004. — 41 с.
  22. Матеріали з сайту https://compendium.com.ua/dec/266881.
  23. Матеріали з сайту https://compendium.com.ua/info/172115/regidron-optim.
  24. Марушко Ю.В., Гищак Т.В., Иовица Т.В., Марушко Е.Ю. Опыт проведения оральной регидратационной терапии с применением препарата Регидрон Оптим у детей с ацетонемическим синдромом. Семейная медицина. — 2015; 2 (58): 114.

 

Анастасія Лавренова, лікар

 

Поделитесь статьей с друзьями

Выберите вашу профессию