X

Для доступа к архивному номеру журнала введите, пожалуйста, Ваш электронный адрес

Введите вашу почту

X

Подписка на электронную версию журнала "Современная фармация"


Введите ваше имя


Введите вашу фамилию


Введите вашу специальность


Введите вашу специализацию















Введите вашу почту


Введите ваш телефон

Телефон должен содержать код страны

пример: +380 99 999 9999


Введите Область/город/посёлок где вы проживаете


Введите ваше место работы


СТИФІМОЛ ПЛЮС — досконалість, дарована природою

«Кілограми приходять без запрошення, а йдуть з відчайдушним супротивом» Мія Колуччі

Стиль, Фигура, Молодість ПЛЮС Здоров'я

Науково-технічний прогрес та досягнення сучасної медицини повністю змінили спектр проблем, з якими ще трохи більше сотні років тому стикалися наші предки. Сьогодні нам не потрібно полювати, щоб не загинути з голоду, а вакцинація та антибіотики скоротили смертність від інфекцій. Втім, збільшення тривалості життя спричинило нову проблему — епідемію неінфекційних захворювань. До них відносять рак, серцево-судинні захворювання, хронічні захворювання дихальної системи, психічні розлади, цукровий діабет (ЦД) та ожиріння [1].

 


Саме ожиріння викликає зростаюче занепокоєння як серед лікарів, так і населення цілому. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2016 році 39 % дорослих віком старше 18 років (39 % чоловіків і 40 % жінок) мали надлишкову вагу, а 13 % (11 % чоловіків і 15 % жінок) — ожиріння. В абсолютних значеннях це понад 1,9 мільярда дорослих з надлишковою масою тіла, з яких понад 650 мільйонів страждають ожирінням [2].

Слід зауважити, що проблема надлишкової маси тіла та ожиріння стрімко «молодшає». Поширеність надлишкової ваги і ожиріння серед дітей і підлітків у віці від 5 до 19 років різко зросла з усього лише 4 % в 1975 р. до трохи більше 18 % в 2016 році. З 2016 року 340 мільйонів дітей і підлітків у віці від 5 до 19 років страждали надмірною вагою або ожирінням [2].

З 1975 по 2016 рік кількість людей, які страждають ожирінням, у всьому світі зросла більш ніж втричі [2].

Результати вибіркових досліджень, проведених в Україні, дозволяють припустити, що в даний час не менше 30 % працездатного населення нашої країни має надлишкову масу тіла і 25 % — ожиріння [3].

 

Чим небезпечні зайва вага та ожиріння?

Ожиріння та надлишкова вага супроводжується серйозними ризиками для здоров’я, призводить до зниження працездатності, ранньої інвалідизації і скорочення тривалості життя хворих [3, 4].

Ожиріння та цукровий діабет 2 типу. Ризик виникнення ЦД 2 типу у хворих з ожирінням зростає в 40 разів у порівнянні з особами, що мають нормальну масу тіла [4].

Ожиріння та артеріальна гіпертензія (АГ). Ожиріння є традиційним фактором ризику АГ. Ще в 1967 р. Фремінгемське дослідження продемонструвало зв’язок між ожирінням і гіпертонією: у пацієнтів з ожирінням поширеність АГ досягала 78,0 % у чоловіків і 64,0 % у жінок, тоді як поширеність серед населення в цілому становила 66,2 % серед чоловіків і 66,5 % серед жінок [5].

Ожиріння та захворювання серця. Ожиріння супроводжується зміною ліпідного складу крові (підвищенням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) та зниженням ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) і хронічним запаленням стінки судин. Ці фактори зумовлюють розвиток атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, у тому числі і інфаркту міокарда (ІМ) [6].

Ожиріння і ризик виникнення раку. У 2002 році Міжнародне агентство з вивчення раку (IARC) прийшло до висновку, що існують достатні докази зв’язку між ожирінням і декількома видами раку. Відсоток ракових захворювань, пов’язаних з ожирінням, становив 11 % для раку товстої кишки, 9 % для раку грудей в постменопаузі, 39 % для раку ендометрія, 25 % для раку нирки і 37 % для раку стравоходу [7].

Ожиріння та інфекційні захворювання. При аналізі опублікованих даних обстеження 268 пацієнтів, госпіталізованих з грипом А (H1N1) в Каліфорнії, було показано, що у 58 % з них було діагностовано ожиріння, причому наявність морбідного ожиріння (ІМТ >40 кг/м2) підвищувала смертність від грипу. Дослідження, проведене в Мексиці, підтвердило вищий ризик госпіталізації за наявності ожиріння не тільки при грипі, але і при захворюваннях, викликаних іншими вірусами, включаючи коронавірус, метапневмовірус, парагрип і риновірус [8, 9].

 

 

COVID-19 та ожиріння

За даними американського дослідження, в якому аналізували дані пацієнтів, госпіталізованих в березні 2020 р. з приводу COVID-19 [10], встановлено, що майже 90 % з них мали супутні захворювання, серед яких найбільш частою була гіпертензія (49,7 %), далі йшли ожиріння (48,3 %), хронічні захворювання легень (34,6 %), діабет (28,3 %) і серцево-судинні захворювання (27,8 %).

Ці дані перегукуються з результатами китайського дослідження [11], в якому виявлено, що цукровий діабет діагностували у 42,3 % пацієнтів з COVID-19. Гіпертензія, цукровий діабет і ішемічна хвороба серця були пов’язані з набагато більш високим рівнем смертності. Ці ж захворювання найбільш часто асоційовані з наявністю ожиріння, що також підтверджує його вплив на обтяження перебігу вірусної інфекції.

Французькі дослідження показали, що ризик важкого перебігу COVID-19 і потреба в знаходженні в відділенні реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ) підвищується в кілька разів у пацієнтів з ожирінням в порівнянні з рештою населення, причому частота використання штучної вентиляції легких ( ШВЛ) більш ніж в 7 разів перевищує показники для людей з ІМТ> 35 кг/м2 у порівнянні з пацієнтами, що мають ІМТ <25 кг/м2 [12].

Аналіз опублікованих C.M. Petrilli і співавт. даних пацієнтів у віці до 60 років в Нью-Йорку показав, що у людей з ІМТ 30–34,9 і> 35 кг/м2 в 1,8 рази і в 3,6 рази відповідно вищі шанси потрапити в ВРІТ при захворюванні COVID-19 в порівнянні з пацієнтами з ІМТ <30 кг/м2 [13].

Ожиріння є важким економічним тягарем для держави, на який приходиться 8–10 % від річних витрат на охорону здоров’я в цілому. Крім того, ожиріння призводить до подорожчання лікування практично всіх захворювань і особливо ЦД 2-го типу.

 

Чому найчастіше виникає ожиріння?

Причини ожиріння пов’язані з взаємодією внутрішніх (генетичних та пов’язаних з певними ендокринними розладами) та зовнішніх (пов’язаних зі способом життя) факторів. Втім, серйозні генетичні та ендокринні захворювання, які можуть проявлятися ожирінням, зустрічаються достатньо рідко і, як правило, супроводжуються дуже вираженим ожирінням з ІМТ> 40 кг/м2. Близько 95 % всіх випадків цього захворювання припадає на аліментарно-конституційне ожиріння, пов’язане з зовнішніми причинними факторами ожиріння, до яких відносяться[3]:

  • висококалорійне харчування, що перевищує за калорійністю добові енергетичні витрати;
  • підвищений вміст жирів у раціоні;
  • низький рівень фізичної активності.

 

За оцінками ВООЗ, більше третини дорослого населення Європи недостатньо фізично активні. Чоловіки більш активні в порівнянні з жінками, особливо в країнах з високим рівнем доходу, в яких майже кожна друга жінка веде малорухливий спосіб життя [14].

 

До висококалорійних продуктів відносяться продукти, що містять велику кількість рослинних і тваринних жирів (масло, жирні сорти м’яса, ковбасні вироби, горіхи та ін.), велика кількість вуглеводів, особливо легкозасвоюваних (цукор, кондитерські вироби), і алкогольні напої.

Численні дослідження показали, що при збалансованому харчуванні частка білків в добовому раціоні повинна складати 15 % від загальної калорійності, жирів — 30 %, вуглеводів — 55 %. Насправді в добовому раціоні більшості населення частка жирів в деяких випадках доходить до 50–60 % за рахунок зниження споживання продуктів, що містять вуглеводи та харчові волокна. Високий вміст жирів в їжі сприяє збільшенню маси тіла, тому що енергетична цінність жиру більш ніж в 2 рази перевершує таку для білків і вуглеводів.

 

Деякі характеристики жирів виглядають наступним чином:

  • висока енергетична цінність;
  • висока енергоємність;
  • висока схильність до накопичення в організмі;
  • низька здатність пригнічувати апетит.

Надлишок вуглеводів, білків і жирів сприяє накопиченню жирової тканини.

 


Як допомогти пацієнтам з ожирінням?

Основа терапії надлишкової маси тіла та ожиріння полягає в модифікації способу життя. Для цього рекомендується знизити калорійність добового раціону та збільшити фізичну активність, однак лише незначна частина людей з ожирінням дотримується необхідних рекомендацій. Тому застосування медикаментозної терапії ожиріння має важливе значення в досягненні й утриманні зниження маси тіла. Одним із засобів, який безпечно та ефективно допомагає у боротьбі з зайвими кілограми представлений на фармацевтичному ринку України ПрАТ «Київський вітамінний завод» під торговою назвою СТИФІМОЛ ПЛЮС.


 

Як діє СТИФІМОЛ ПЛЮС?

Дія препарату СТИФІМОЛ ПЛЮС обумовлена взаємодією компонентів, що входять до його складу. Одна капсула препарату містить:

  • екстракт гарцинії камбоджійської — 150 мг;
  • L-карнітин — 100 мг;
  • L-тирозин — 50 мг;
  • куркумин — 25 мг;
  • йод (у складі калію йодиду) — 75 мкг;
  • хром (у складі хрому піколінату) — 14 мкг.

 

Екстракт гарцинії камбоджийської зменшує вагу за рахунок високого вмісту гідроксилимонної кислоти. Остання зменшує споживання їжі, регулюючи рівень серотоніну, пов’язаний із ситністю, та зменшує кількість підшкірного жиру за рахунок підвищення його окислення та зменшення de novo літогенезу.

Гідроксилимонна кислота є потужним інгібітором аденозинтрифосфат-цитратної ліази, каталізатора процесу перетворення цитрату в ацетил-кофермент А, який відіграє ключову роль у синтезі жирних кислот, холестерину та тригліцеридів. Сирий екстракт або компоненти рослини також виявляли гіполіпідемічну, протидіабетичну, протизапальну, протипухлинну, антигельмінтну, антихолінестеразну та гепатопротекторну активність у екстрементальних дослідженнях [15].

У Південній Азії плоди гарцинії, що нагадують гарбуз, століттями використовували в кулінарії: вважається, що додавання гарцинії робить їжу «більш ситною і приносить задоволення» [16].

 


В одному з експериментів оцінювали вплив екстракту гарцинії камбоджійської, яка входить до складу СТИФІМОЛ ПЛЮС, на показники ліпідного обміну. Спочатку 216 щурів-самців годували кормом з високим вмістом рафінованого пальмового масла (30 г/кг/добу). Це супроводжувалося збільшенням рівня загального холестерину, тригліцеридів і холестерину ЛПНЩ, а також зниженням рівня ЛПВЩ в сироватці крові. В результаті було встановлено, що застосування екстракту гарцинії камбоджійської на тлі надмірного вживання пальмового масла в значній мірі нівелює зміни ліпідного обміну у піддослідних тварин з експериментальним ожирінням. Це проявляється зниженням рівня загального холестерину, тригліцеридів і холестерину в сироватці крові, а також збільшенням рівня ЛПВЩ в сироватці крові, ступінь вираженості яких зростає в міру збільшення тривалості експерименту [17].


 

 

L-карнітин — особлива вітаміноподібна речовина, яка здійснює транспорт жирів всередину мітохондрій для їх подальшого окислення. Мітохондрії є головними «енергетичними станціями» живої клітини, а жири — основним паливом. Жири дають при окисленні від 40 до 75 % енергії клітини [18].

Застосування L-карнітину в осіб з ожирінням на тлі зменшення калорійності добового раціону сприяє більш швидкому зниженню жирової маси тіла, в тому числі вісцерального жиру [19]. Особливі переваги має призначення карнітину особам з так званим метаболічним синдромом (ожиріння, гіперглікемія, артеріальна гіпертензія, стеатоз печінки) [20].

L-тирозин захищає від стресу та чинить антидепресантний вплив, покращуючи настрій і пам’ять та профілактуючи хронічну втому і гіпотонію. Крім того, він бере участь в регуляції роботи щитовидної залози, наднирників та гіпофіза. L-тирозин збільшує вироблення тироксину, коензиму Q10, нейротрансмітерів (дофаміну, норадреналіну та адреналіну), тим самим пригнічуючи апетит та зменшуючи відкладення жиру в тканинах [16].

Йод активізує метаболічні процеси в організмі, чинить ліполітичну та гіпохолестеринемічну дію, нормалізує роботу щитовидної залози, беручи участь в синтезі тироксину. Усе це покращує перистальтику кишечника і процес перетравлення їжі, знижує відчуття голоду та створює відчуття ситості [16].

Хром у препараті СТИФІМОЛ ПЛЮС міститься у вигляді солі піколінової кислоти. У дослідженнях продемонстрована здатність піколінату хрому покращувати показники вуглеводного й ліпідного обміну у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням, знижуючи потяг до солодощів і апетит [21].

Куркумин, завдяки своєму багатому хімічному складу, має антиоксидантні, протизапальні, гіпоглікемічні та гіполіпідемічні властивості [22].

 

СТИФІМОЛ ПЛЮС: результати клінічних досліджень

Ефективність та безпека СТИФІМОЛ ПЛЮС підтверджені в ряді клінічних досліджень. Так, у дослідженні О.О. Сергієнка та співавторів оцінювали ефективність СТИФІМОЛ при лікуванні 42 хворих з первинним ожирінням I ступеня на тлі базової дієтотерапії. В результаті було встановлено, що призначення СТИФІМОЛУ протягом 3 місяців хворим з первинним ожирінням І ст. призводить до ефективного зниження показників індексу маси тіла і, відповідно, маси тіла. Було виявлено, що призначення СТИФІМОЛУ супроводжується зменшенням апетиту, показників інсулінової резистентності, поліпшенням показників ліпідного обміну. СТИФІМОЛ добре переносився хворими, побічних ефектів та «синдрому відміни» не спостерігалося [23].

 

У ще одному дослідженні оцінювали вплив лікування СТИФІМОЛОМ на показники ліпідного й вуглеводного обміну, а також на рівень адипокінів (лептину й адипонектину) в крові у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням і артеріальною гіпертензією. В результаті, у основній групі (n=30) через 12 тижнів лікування СТИФІМОЛОМ в дозі по 1 капсулі 3 рази на день рівень HbA1c зменшився на 0,87±0,14 % (P1=0,0001), у контрольній (n = 23) — знизився на 0,17±0,16 % (P1=0,1), різниця між основною й контрольною групами була статистично значущою (P2 = 0,001). Рівень глюкози в плазмі крові натще в основній групі знизився на 8,00 ± 4,26 % (P1 = 0,03), у контрольній — на 2,7 ± 4,8 % (P1 = 0,2), при цьому різниця між групами була статистично незначущою (P2 = 0,4). Рівень ліпопротеїдів низької щільності в основній групі знизився на 18,20 ± 5,43 % (P1 = 0,001), в контрольній — збільшився на 6,9 ± 6,2 % (P1 = 0,7), різниця між групами була статистично значущою (P2 = 0,003). В основній групі відмічено зниження рівня тригліцеридів на 14,9 ± 6,5 % (P1 = 0,02), у контрольній — збільшення на 20,30 ± 7,46 % (P1 = 0,04), різниця між групами була статистично значущою (P2 = 0,008). В основній групі рівень ліпопротеїдів високої щільності підвищився на 20,2 ± 6,8 % (P1 = 0,03), у контрольній — знизився на 3,7 ± 7,7 % (P1 = 0,12), різниця між групами була статистично значущою (P2 = 0,02). Терапія досліджуваним препаратом не впливала на резистентність до інсуліну, що визначалася за індексом НОМА-ІР і рівнем імунореактивного інсуліну в плазмі крові натще. На фоні лікування досліджуваним препаратом відмічено зменшення рівня лептину на 21,4 ± 6,1 % (P1 = 0,004), а також спостерігалася тенденція до збільшення рівня адипонектину — він зріс на 19,30 ± 9,36 % (P1 = 0,39).

 


 

Таким чином, зниження маси тіла на фоні терапії СТИФІМОЛОМ комбінацією привело до покращення показників вуглеводного й ліпідного обміну, а також позитивно впливало на рівень лептину в плазмі крові [24].


 

 

Здоров’я на більш пізніх етапах життя залежить від того, що довелося пережити людині протягом усього життя. Не дозволяйте зайвим кілограмам нанести непоправну шкоду вашому здоров’ю. А СТИФІМОЛ ПЛЮС стане надійним соратником у боротьбі за струнку фігуру, молодість та здоров’я!

 

Літературні джерела

  1. WHO. Noncommunicable diseases.
  2. ВОЗ. Информационный бюллетень. Ожирение и избыточный вес, 2020 г.
  3. ПАНЬКИВ В.И. Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев. СИМПОЗИУМ № 143 «ОЖИРЕНИЕ». Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721 150 № 5(53) 2013
  4. Резников А. Фармакотерапия ожирения: опыт прошлого и новые концепции // Вісник фармакології та фармації. — 2004. — №3. — С. 2–8.
  5. DeMarco VG, Annayya R. The pathophysiology of hypertension in patients with obesity. Endocrinol 2014; 10 (6): 364-76. DOI: 10.1038/nrendo.2014.44 PMCID: PMC4308954 NIHMSID: NIHMS656660 PMID: 24732974
  6. Carbone S, Canada JM, Billingsley HE, Siddiqui MS, Elagizi A, Lavie CJ. Obesity paradox in cardiovascular disease: where do we stand?. Vasc Health Risk Manag. 2019;15:89-100. Published 2019 May 1. doi:10.2147/VHRM.S168946
  7. Vainio H, Bianchini F, editors. IARC Handbooks of Cancer Prevent-Weight Control and Physical Activity. Lyon, France: IARC Press; 2002.
  8. Louie J.K., Acosta M., Winter K., Jean C., et al. Factors associated with death or hospitalization due to pandemic 2009 influenza A(H1N1) infection in California. JAMA. 2009; 302 (17): 1896–902.
  9. Moser J.A., Galindo-Fraga A., Ortiz-Hernández A.A., Gu W., et al. Underweight, overweight, and obesity as independent risk factors for hospitalization in adults and children from influenza and other respiratory viruses. Infl u Other Respir Viruses. 2018; 13: 3–9.
  10. Garg S., Kim L., Whitaker M., O’Halloran A., et al. Hospitalization rates and characteristics of patients hospitalized with laboratory-confirmed coronavirus disease 2019 — COVID-NET, 14 states, March 1-30, 2020. MMWR Morb Mortal Wkly Rep. 2020; 69: 458–64.
  11. Deng S.Q., Peng H.J. Characteristics of and public health responses to the coronavirus disease 2019 outbreak in China. J Clin Med. 2020; 9 (2): 575.
  12. Simonnet A., Chetboun M., Poissy J., Raverdy V., et al. High prevalence of obesity in Severe Acute Respiratory Syndrome Coronavirus-2 (SARS-CoV-2) requiring invasive mechanical ventilation. Obesity (Silver Spring). 2020; 28 (7): 1195–9.
  13. Petrilli C.M., Jones S.A., Yang J., Rajagopalan H., et al. Factors associated with hospitalization and critical illness among 4,103 patients with COVID-19 disease in New York City. medRxiv. 2020; 2020.04.08.20057794.
  14. WHO. Obesity. Data and statistics.
  15. Semwal RB, Semwal DK, Vermaak I, Viljoen A. A comprehensive scientific overview of Garcinia cambogia. Fitoterapia. 2015 Apr;102:134-48. doi: 10.1016/j.fitote.2015.02.012. Epub 2015 Feb 27. PMID: 25732350.
  16. Корпачев В.В., Ховака В.В. Стифимол — новый лекарственный препарат для лечения ожирения с доказанной клинической эффективностью. — Consilium Medicum Ukraina. — 2008. — Т.2. — №5. —
    С. 34–36.
  17. Самотруева М.А., Гайворонская Ю.В., Лузин В.И., Морозов В.Н., Морозова Е.Н. Возрастные особенности показателей липидного обмена у белых крыс при внутрижелудочном введении экстракта гарцинии камбоджийской на фоне рациона, обогащенного пальмовым маслом.
  18. Luft R., Ikkos D., Palmieri G. et al. A case of severe hypermetabolism of 1. nonthyroid origin with a defect in the maintenance of mitochondrial respiratory control: a correlated clinical, biochemical and morphological study // J. Clin. Invest. — 1962; 41: 1776–804.
  19. Rauschert S., Uhl O., Koletzko B. et al. Metabolomic biomarkers for obesity 25. in humans: a short review // Ann. Nutr. Metab. — 2014; 64 (3–4): 314–24.
  20. Zhang J., Wu Z., Cai Y. et al. L-carnitine ameliorated fasting-induced fatigue, hunger, and metabolic abnormalities in patients with metabolic syndrome: a randomized controlled study // Nutrition. — 2014; 26 (13): 110.
  21. Broadhurst CL, Domenico P. Clinical studies on chromium picolinate supplementation in diabetes mellitus-a review. Diabetes Technol Ther. 2006 Dec;8(6):677-87. doi: 10.1089/dia.2006.8.677. PMID: 17109600.
  22. ІНСТРУКЦІЯ для застосування СТИФІМОЛ ПЛЮС
  23. Сергієнко О.О., Сергієнко В.О., Підсадочна І.І., Сегін В.І., Сергієнко Л.М. Ефективність Стифімолу в лікуванні ожиріння. — Фундаментальна та клінічна ендокринологія: проблеми, здобутки, перспективи. (Восьмі Данилевські читання). — 2009. — С. 113–114.

 

Ганна Кирпач,лікар загальної практики

 

Поделитесь статьей с друзьями

Выберите вашу профессию