X

Для доступу до архівного номеру журналу введіть, будь ласка, Вашу електронну адресу

Введіть ваш Email

X

Підписка на електронну версію журналу "Сучасна фармація"


Введіть ваше ім'я


Введіть ваше прізвище


Введіть вашу спеціальність


Введіть вашу спеціалізацію















Введіть ваш Email


Введіть ваш телефон

Телефон повинен містити код країни

наприклад: +380 99 999 9999


Введіть Область/місто/селище, де ви проживаєте


Введіть ваше місце роботи


Рослинний засіб НОКАМЕН® на сторожі здоров’я нирок

«Лікар — філософ: адже немає великої різниці між мудрістю і медициною» Гіппократ


Сечокам’яна хвороба (СКХ) — одна з найактуальніших проблем охорони здоров’я в усьому світі. Вона може вражати усі вікові групи, а її ризик зростає протягом життя людини. Повідомлялося, що приблизно у 50% пацієнтів з сечовими каменями в анамнезі буде повторне утворення каменів протягом наступних 10 років [1]. Шведські вчені встановили, що кількість хворих коливається в залежності від географії місця проживання [2]. Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення захворюваності на сечокам’яну хворобу. На думку E.N. Taylor зі співавт. (2008) і I.H. Chang зі співавт. (2011), провідними причинами такої негативної динаміки є зміна способу життя та харчування людей, а за даними T.H. Brikowski зі співавт. (2008) — глобальні кліматичні зміни [3].

 


Пацієнти з СКХ становлять 30–40 % всього контингенту урологічних стаціонарів. Уролітіаз нерідко призводить до серйозних ускладнень, серед яких [4]:

  • ниркова колька;
  • гідронефроз;
  • гострий пієлонефрит;
  • уросепсис;
  • хронічна хвороба нирок.

 

Зазначені ускладнення можуть призводити до стійкої втрати працездатності та інвалідності [5].

Сечокам’яна хвороба (уролітіаз, нирковокам’яна хвороба) — це наявність у сечовивідних шляхах конкрементів (сечових каменів), що утворюються в результаті порушення обміну речовин. У нормі ці речовини наявні у сечі у розчиненому стані. Проте іноді їх концентрація стає надто високою і їх повного розчинення не відбувається. З деяких нерозчинених речовин утворюються дрібні кристали («пісок»), які з часом поєднуються і збільшуються, що призводить до виникнення конкрементів, наявність яких призводить до появи симптомів сечокам’яної хвороби.

 

ЯКІ ПАЦІЄНТИ МАЮТЬ ПІДВИЩЕНИЙ РИЗИК СКХ?

Високий ризик каменеутворення, відповідно до рекомендацій European Association of Urology, спостерігається при [6]:

  • Загальних факторах (гіподинамія, жаркий клімат, раціон, споживання малої кількості рідини, генетична схильність).
  • Аномаліях будови сечовидільної системи (обструкція сечоводів, дивертикули і кісти нирок, міхурово-сечовивідний рефлюкс, уретероцелє та ін.).
  • Інших захворюваннях сечовидільної системи (пієлонефрит, нейрогенна сечоміхурова дисфункція, наявність єдиної нирки).
  • Хворобах, асоційованих з каменеутворенням (гіперпаратиреоз, нефрокальциноз, патологія шлунково-кишкового тракту (мальабсорбція, хвороба Крона), саркоїдоз).
  • Метаболічних порушеннях (порушення обміну кальцію, цистинурія, первинна оксалатурія, ксантинурія, синдром Леша-Ніханата ін.).
  • Прийомі препаратів, що призводять до каменеутворення (діуретики, препарати кальцію, інгібітори протеаз, сульфадіазин).

 

Сучасна класифікація сечокам’яної хвороби включає:

Види сечокам’яної хвороби:

  • камені нирки і сечоводу;
  • камені нижніх відділів сечових шляхів;
  • камені шляхів при інших захворюваннях, класифікованих в інших рубриках;
  • ниркова колька.

 

Види обмінних порушень в урології:

  • порушення обміну пуринів і піримідинів;
  • порушення мінерального обміну;
  • інші порушення обміну речовин.

 

За сучасними даними, в 9–17 % випадків ураження нирок мають двосторонній характер, а також конкременти часто локалізуються в інших відділах сечовидільної системи, наприклад, в сечоводах, сечовому міхурі та сечівнику [7, 8].

 

 

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ СЕЧОКАМ’ЯНА ХВОРОБА?

Камінь або каміння, що знаходяться у нирках, можуть не викликати жодних симптомів протягом років. За цей час вони можуть повільно збільшуватися, іноді до великих розмірів (коралоподібні камені). У таких випадках може спостерігатися тупий біль у спині, який іноді помилково приписують хворобі хребта.

 


Типовими симптомами сечокам’яної хвороби є [8]:

  • ниркова колька;
  • дизурія;
  • гематурія, можлива поява піурії або лейкоцитурії.

 

Ниркова колька — це раптовий, надзвичайно сильний біль, іноді спастичний, локалізований в області нирки (якщо камінь розташований високо) або внизу живота (якщо розташований поблизу сечового міхура), іррадіює у пахвинну ділянку з відповідного боку. У багатьох хворих під час нападу ниркової кольки спостерігається нудота та / або блювання. Причиною ниркової кольки є переміщення каменя з нирки у сечовід, що викликає його подразнення і часткове або повне блокування.

 

Інші симптоми сечового каменя, який переміщується сечоводом до міхура, це:

  • часті позиви на сечовипускання;
  • печіння під час сечовипускання;
  • відчуття неповного випорожнення сечового міхура.

Сеча, що виділяється під час нападу ниркової кольки, може бути червоного кольору через наявність крові (гематурія).

 

Комплексне обстеження хворих з нефролітіазом проводиться з використанням сучасних методів діагностики:

  • Оглядової і екскреторної урографії (для підтвердження наявності конкрементів і визначення функціонального стану нирок).
  • УЗД нирок з доплерографією (для визначення стану кровотоку в паренхімі) до і на різних строках після дистанційної літотрипсії.
  • Комп’ютерної томографії нирок.
  • Загального аналізу крові та сечі (визначення прихованої лейкоцитурії).
  • Бактеріологічного дослідження сечі.
  • Біохімічного дослідження крові.

 


ЯКІ ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ УТВОРЕННЯ КАМЕНІВ?

Важливе значення в патогенезі уролітіазу мають сечова інфекція і хронічний пієлонефрит. Мікроорганізми здатні ініціювати й потенціювати утворення конкрементів за рахунок збільшення вмісту мукопротеїдів, уростазу, порушення кровотоку й транспорту речовин, що сприяє утворенню конкрементів в канальцевій системі нирок.

Тому перспективним методом лікування та профілактики уролітіазу є застосування препаратів, які мають антибактеріальну, протизапальну та анефролітичну дію. Враховуючи хронічний перебіг сечокам’яної хвороби, препарати на рослинній основі мають переваги у довготривалому використанні.

Лікарські рослини швидко й активно включаються в біохімічні процеси, позитивно впливають на обмін речовин та в цілому рідко викликають ускладнення [9]. Серед таких рослинних засобів гідне місце займає НОКАМЕН® від компанії АНАНТА МЕДІКЕАР ЛІМІТЕД. До складу НОКАМЕНУ® входить композиція лікарських рослин, які завдяки своїм біологічно активним речовинам знижують ризик утворення конкрементів, що доведено численними дослідженнями.

 


ЯКІ ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ НОКАМЕНУ® ТА ЯКІ ЇХ ВЛАСТИВОСТІ?

Берхавія строката (Boerhavia diffusa) — поширена у тропічних, субтропічних та помірних регіонах світу. Рід Boerhavia здавна використовується у традиційній і народній медицині для лікування гепатиту, розладів сечовидільної системи, шлунково-кишкових, шкірних, інфекційних захворювань та астми.

Основними сполуками, виділеними з Boerhavia diffusa, є кислота берхавії, ізофлавоноїди (ротеноїди), пунарнавін, ситостерин, беравінон, пальмітинова кислота, стероїди (екдистероїд), лігнанові глікозиди та ефіри ситостеролу.

 


Екстракти Boerhavia diffusa мають:

  • антибактеріальні властивості стосовно сальмонел, шигел, кишкової палички та стрептококів;
  • протигрибкові властивості стосовно мікроспорії;
  • протизапальні властивості;
  • антиоксидантні властивості;
  • імуномодулюючі властивості;
  • гіпоглікемічну активність;
  • діуретичну та нефропротекторну дію [10].

 

У ході дослідження Chauhan зі співавт. (2009) вивчали вплив водного екстракту на інгібування росту кристалів струвіту, який зазвичай зустрічається в каменях сечі жінок. Виявлено, що застосування екстракту берхавії строкатої призвело до значного зменшення розміру кристалів та їх розчинення [11].

У дослідженні Singh зі співавт. (1988) вивчали вплив екстракту Boerhavia diffusa на гострий пієлонефрит, викликаний кишковою паличкою. Виявлено, що застосування екстракту берхавії призвело до зменшення кількості бактерій в сечі на 99,09 % [12].

Враховуючи цілющі властивості цієї рослини, препарати, до складу яких входить Boerhavia diffusa, рекомендовані пацієнтам з порушенням сечовидільної функції в протоколах аюрведичної медицини.

 


Кратева (Crataeva nurvala) — високоцінне лікарське дерево, яке росте в Індії. Через вирубку лісів було віднесено до категорії рідкісних або вразливих у природному середовищі. Ця рослина використовується у традиційній системі індійської медицини. В Індії вона вважається кращою для лікування розладів сечовипускання, які повторюються внаслідок розвитку стійкості до антибіотиків при інфекції сечовидільної системи. Crataeva nurvala також використовується для лікування гіперплазії простати та підвищеній чутливості сечового міхура [13]. Відомо, що ця рослина полегшує виділення ниркових каменів та попереджає їх утворення [14]. Доведено, що пентациклічний тритерпен лупеол, що міститься у корі коренів цієї рослини, значно зменшує відкладення каменеутворюючих компонентів.

 


Якірці сланкі (Tribulus terrestris) — дводольна трав’яниста рослина родини Zygophyllaceae. У стародавній медицині екстракти надземних частин і плодів використовувались як сечогінний та тонізуючий засіб. Сьогодні вважається, що Tribulus terrestris здатен підвищувати концентрацію тестостерону, тому широко використовується спортсменами та бодибілдерами [15].

 


Камнеломка язичкова (Saxifraga ligulata) була автентифікована доктором Каннаном, ботаніком Гімалайської лікарської компанії (Бангалор, Індія).
Кореневище Saxifraga ligulata рекомендується аюрведичною системою для лікування каменів у нирках вже декілька десятиліть. Біологічно активні компоненти, які містяться у кореневищах, мають нефролітичну активність.

Етноботанічне дослідження, проведене в Пакистані, свідчить, що Saxifraga ligulata використовується там як сечогінний засіб [16].

 


Доліхос двоквітковий (Dolichos biflorus) — лікарська рослина сімейства Fabaceae, широко використовується в світі завдяки своїм численним цілющим властивостям. ЇЇ насіння знайшли застосування в фітотерапії як загальнозміцнюючий, в’яжучий, сечогінний засіб.

У дослідженні Mansoor зі співавт. (2014) екстракт насіння Dolichos biflorus демонстрував легку знеболювальну та протизапальну дію порівняно з препаратом Аспірин. Також оцінювалась сечогінна дія екстракту цієї рослини, яка була значущою у порівнянні з препаратом Лазикс [17].

До того ж, в одному з досліджень доведена нефролітична дія насіння Dolichos biflorus. Новий димерний антилітичний білок (98 кДа), що був виділений з насіння, пригнічує кристалізацію оксалату кальцію, цим самим сприяє зменшенню утворення конкрементів [18]. Ці результати показали, що насіння Dolichos biflorus мають значний профілактичний ефект у запобіганні уролітіазу.

 


Квіти бутеї (Butea frondosa), що входять до складу фітозасобу НОКАМЕН®, також позитивно впливають на функцію нирок.

До складу кореневища марени красильної (Rubia cordifolia) входить широкий спектр органічних кислот (лимонної, яблучної, винної та ін.), мінеральні солі.
Лікарська рослина має спазмолітичну, діуретичну дію, є уролітолітиком, особливо стосовно солей кальцію й магнію [19], а також сприяє їх виведенню.

 

 

ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ НОКАМЕНУ®?

НОКАМЕН® — це ефективний засіб природного походження, який сприяє покращенню функціонування нирок при станах, що супроводжуються утворенням каменів та запальними процесами у нирках і сечовивідних шляхах.

 

Рекомендована добова доза для дорослих:

1–2 таблетки два рази на добу після їди.

 

Рекомендований термін споживання:

45–60 днів з можливістю повторних курсів.

 

Лікарські рослини наділяють НОКАМЕН® здатністю:

  • проявляти протизапальний і протимікробний ефекти;
  • усувати больовий синдром при сечовипусканні;
  • чинити м’яку сечогінну дію;
  • розчиняти камені в нирках, сечоводі та сечовому міхурі, а також запобігати утворенню нових каменів.

 


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Shafi H, Moazzami B, Pourghasem M, Kasaeian A. An overview of treatment options for urinary stones. Caspian J Intern Med. 2016 Winter;7(1):1-6. PMID: 26958325; PMCID: PMC4761115..
  2. Tiselius НG. Stone incidence and prevention. Braz J Urol. 2000 Sep;26(5):452-62.
  3. Taylor EN, Stampfer MJ, Curhan GC. Obesity, weight gain, and the risk of kidney stones JAMA. 2005 Jan 26;293(4):455-62. doi: 10.1001/ jama.293.4.455.
  4. Пасєчніков С. П. Сечокам’яна хвороба: сучасні принципи ведення хворих /С. П. Пасєчніков //Медицинские аспекты здоровья мужчины. – 2017. – №3. – С.47-54.
  5. Динаміка захворюваності та поширеності сечокам’яної хвороби серед дорослого населення України /О. Ф. Возіанов, С. П. Пасєчніков, Н. О. Сайдакова, С. П. Дмитришин //Здоровье мужчины. – 2010. – №2. – С.17-24.
  6. EAU Guidelines on Interventional Treatment for Urolithiasis / С. Turk [et al.] // Eur.Urol. — 2016 Mar. — Vol. 69, N 3. — P. 475–482.
  7. Свінціцький А.С., Мойсеєнко В.О. Діагностика та лікування хвороб нирок : навчально-методичний посібник. Київ: Вид-во «Медкнига». 2014. 404 с.
  8. Урология: учеб. для вузов / под ред. Н. А. Лопаткина. — 5-е изд., перераб. и доп. — Москва : ГЭОТАРМЕД, 2004. — 520 с.
  9. Бойко А.И. Опыт применения комбинированной фитотерапии у больных с уретеролитиазом / А.И. Бойко, А.А. Губарь // Журнал «Почки». — 2013. — № 1. — С. 63-66.
  10. Nair, Arathi (2019). New Look to Phytomedicine || Plant-Derived Immunomodulators.(), 435–499. doi:10.1016/B978-0-12-814619-4.00018-5
  11. Chauhan CK, Joshi MJ, Vaidya ADB. Growth inhibition of struvite crystals in the presence of herbal extract Boerhaavia diffusa Linn. The American Journal of Infectious Diseases. 2009;5(3):177–186.
  12. Singh A, Singh RH, Singh RG, et al. Effects of Boerhaavia diffusa Linn. (Punarnava) in experimental acute pyelonephritis in albino rats. Indian Drugs. 1988;26:10–13.
  13. Nishritha Bopana & Sanjay Saxena (2008) Crataeva nurvala: A Valuable Medicinal Plant, Journal of Herbs, Spices & Medicinal Plants, 14:1-2, 107-127, DOI: 10.1080/10496470802341532
  14. Sanjay Agarwal, Shiv Ji Gupta, A. K. Saxena, Neelam Gupta, Shweta Agarwal. Urolithic property of Varuna (Crataeva nurvala): An experimental study. Ayu. 2010 Jul-Sep; 31(3): 361–366. doi: 10.4103/0974-8520.77161
  15. Qureshi, Ahmed; Naughton, Declan P; Petroczi, Andrea (2014). A Systematic Review on the Herbal Extract Tribulus terrestris and the Roots of its Putative Aphrodisiac and Performance Enhancing Effect. Journal of Dietary Supplements, 11(1), 64–79. doi:10.3109/19390211.2014.887602
  16. Negi CS, Nautiyal S, Dasila L, Rao KS, Maikhuri RK. Етнолікарські рослини використовуються в невеликій племінній спільноті в частині центральної частини Гімалаїв, Індія. J Hum Ecol. 2010 рік; 14 : 23–31.
  17. Ahmad M, Sharif S, Mehjabeen, Sharif H, Jahan N, Naqvi GR. Phytochemical and pharmacological studies on methanolic seeds’ extract of Dolichos biflorus. Pak J Pharm Sci. 2014 Mar;27(2):335-41. PMID: 24577923.
  18. Bijarnia RK, Kaur T, Singla SK, Tandon C. A novel calcium oxalate crystal growth inhibitory protein from the seeds of Dolichos biflorus (L.). Protein J. 2009 May;28(3-4):161-8. doi: 10.1007/s10930-009-9179-y. PMID: 19488841.
  19. Хронічна ниркова недостатність / Л.А. Пиріг, Д.Д. Іванов, О.І. Таран [та ін.] // Аврора-плюс, 2004. — 96 с.

 

Надія Бойко, лікар

 

Поділитися статтею з друзями