Липень 2024
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3	4	5	6	7
8	9	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29	30	31

Ігроманія – сучасні реалії паралельного світу

У сучасній класифікації лудоманія внесена в розділ «Розлади звичок і потягів (F63)» — Патологічний потяг до азартних ігор (F 63.0). Вперше за всі роки гемблінг визнано справжньою хворобою. Ігровий розлад, згідно з критеріями Міжнародної класифікації хвороб 11-го перегляду (МКХ-11), — це ігрова поведінка, яка характеризується порушенням контролю над гральним процесом, наданням пріоритету геймінгу над іншою діяльністю настільки, що бажання грати переважує всі інші інтереси, порушуючи повсякденний спосіб життя, попри навіть негативні наслідки від такого функціонування.

Цей факт є важливим і показовим, тому що з кожним роком збільшується число людей, які не можуть вирватися з полону віртуальної реальності, кращої, яскравішої і більш простої, ніж справжнє життя.

Результати епідеміологічних досліджень свідчать, що від 0,5 до 1,5 % населення економічно розвинених країн, особливо там, де гральний бізнес уже легалізований, страждають на патологічний гемблінг і близько 60 % громадян таких країн хоча б раз на рік проводять час за азартною грою.

Як правило, більш тяжкий перебіг захворювання характерний саме для жіночої статі — вони втричі швидше залучаються до небезпечного захоплення та важче піддаються психотерапії. Залежність від азартних ігор серед підлітків і молодих людей зустрічається в 2–4 рази частіше, ніж серед дорослих. Частота проблемного та патологічного гемблінгу в цих вікових групах становить від 2,8 до 8,1 %, причому співвідношення хлопців до дівчат становить 5,7:0,6 %. Важливою особливістю є те, що початок гемблінгу в ранньому віці часто супроводжується іншими психічними розладами — зловживанням алкоголем/наркотиками, а також депресією.

В Україні дослідження поширеності патологічного гемблінгу засвідчили, що серед населення 4,6 % мають вказану патологію, 13,0 % — входять до групи ризику і 24,2 % — мають досвід азартної гри.

НА ЗАМІТКУ!!!

У МКХ-11 ігровій залежності присвоєно класифікатор захворювання 6С51, онлайновій ігровій залежності — 6С51.0, офлайновій — 6С51.1 та невизначеної етіології — 6С51Т.

На думку деяких учених, ризик стати ігроманом жодним чином не залежить від здоров’я, соціальних параметрів, умов виховання, а швидше від характеру і темпераменту, причому останні два, як вважають, є інваріантом, зумовленим майже винятково спадковістю.

Підвищений ризик розвитку патологічної схильності до азартних ігор спостерігається у тих, хто:

має проблеми з алкоголем чи наркотиками;
має порушення поведінки;
перебуває під психологічним тиском з боку батьків має батьків/родичів/друзів із проблемним гемблінгом.

Психологічні чинники, що сприяють гемблінгу:

занижена самооцінка;
схильність до ризику;
періодичні депресія та азартність;
низька конформність та самодисципліна;
конфлікти з батьками;
низька шкільна успішність;
постійна проблемна поведінка.

Якщо зазначені ознаки мають виражений характер, то розлад може чинити суттєвий негативний вплив на особисте, сімейне і соціальне життя людини, її навчальну або професійну діяльність, а також інші важливі сфери її існування. Так, ігрова залежність може спостерігатися як безперервна нав’язлива поведінка або мати епізодичний характер із постійним поверненням до гральної діяльності. Для встановлення достовірного діагнозу зазвичай потрібно, щоб пацієнт виявляв аномальну поведінку останні 12 місяців. Іншими словами, якщо геймер «пішов у зав’язку» і протягом року не повертався до комп’ютерних ігор, то можна вважати, що це є прикладом успішної реабілітації, хоча ризик повернення до «старої» звички залишається.

Стадії ігрової залежності:

1) нульова — формування ігрової залежності (стадія «соціального гравця» — перехід від захопленості до звичайної пристрасті, азарту, потім до фанатизму, одержимості, а зрештою, до ігроманії);

2) перша — ілюзорне сприйняття гри і себе в ній (гра на виграш, у мотивації домінування викривле-
ного, хибного сприймання дійсності гравцем);

3) друга — гра заради самої гри (безілюзорне розуміння грального процесу на тлі перекрученого ставлення до себе, власних можливостей; мета гри — сам її процес);

4) третя — деградація та повне спустошення особистості (розпад родини, втрата друзів, позбавлення роботи, житла, зубожіння, набуття стану безхатька, заручника гри, додатка до грального автомата).

Клінічна картина патологічного гемблінгу обумовлюється синдромом психофізичної залежності, ознаки якої багато в чому відповідають складовим так званого великого наркоманічного синдрому, описаного для хвороб хімічної залежності. Нерідко афективні розлади передують початку патологічних форм гемблінгу та можуть відігравати причинну роль, штовхаючи гравців на пошук саме у грі полегшення від подавленого настрою.

Розлад проявляється як:

ослаблений контроль над гральним процесом (його початок, частота, інтенсивність, тривалість, припинення);
збільшений пріоритет ігор порівняно з іншими життєвими інтересами і повсякденною діяльністю;
продовження або ескалація ігрової активності, незважаючи на виникнення негативних наслідків.

Патологічна схильність до азартних ігор починається, як правило, вже з одного яскравого епізоду гри і несподіваного виграшу.

Зокрема, першій стадії (виграш) притаманні такі ознаки, як:

випадкова гра;
виграш із можливістю контролю ігрового процесу;
почастішання випадків гри;
збільшення розміру ставок;
фантазії про гру;
безпричинний оптимізм.

Для другої стадії (програш) характерні:

гра на самоті;
роздуми винятково лише про гру;
затягнення епізодів програшів;
нездатність контролювати ігровий процес;
брехня та приховування власної проблеми;
зниження рівня турботи про сім’ю;
зменшення робочого часу на користь гри;
відмова платити борги, що супроводжується зміною особистісного реагування — дратівливість, втомлюваність, похмурість, нетовариські стосунки. При цьому вибудовується складна емоційна атмосфера, накопичуються великі борги, створені як законним, так і незаконним чином, кредити, позики грошей. Відчайдушні спроби припинити грати залишаються малоуспішними.

Третя стадія (розчарування і відчай) поєднує:

втрату професійної та особистої репутації;
значне збільшення часу, проведеного за грою;
підвищення розміру гральних ставок;
наростаюче віддалення від родини і друзів. Постійні докори сумління, каяття, ненависть до інших, паніка, безнадія, проблеми із законом тягнуть за собою суїцидальні думки і спроби. Можливо зловживання алкоголем.

Іноді факт викупу не повертає гравця до реальності, а навпаки, знову укріплює його в думці, що він невразливий і в разі виграшу вдача знову йому допоможе виграти велику суму. Все це зумовлює підвищення інтенсивності залучення до гри, подальше відчуження від родини та друзів, вироблення нових стратегій брехні, накопичення незаконних позичок і фальшивих чеків, породження відчаю і жалю, появу тривоги, панічних атак і нових раціоналізацій щодо потреби у збільшенні ставок.

Зрештою, фінал цієї стадії аналогічний до тієї, що і у хворих на алкогольну залежність. Він називається «падінням на дно» — гравець досягає останнього, обмеженого оберту спіралі, якою він просувався весь цей час. А відсутність гри схожа для нього за відчуттям із браком алкоголю для людини, яка страждає від алкогольної залежності.

Клініко-психопатологічні періоди ігрового циклу:

дистрес, що настає відразу за грою;
помірковано виражений тривожно-депресивний розлад;
субдепресивний розлад із перевагою астенії або апатіі;
тривожний і дисфоричний розлад у комбінації із субдепресією;
звужена свідомость (транс гри), що передує безпосередньо нервовому зриву.

Виділяють дві основні форми патологічного потягу до азартних ігор:

1) гравці «дії» (перший тип);

2) гравці, «які уникають реальності» (другий тип).

Представникам першої клінічної форми властиві такі риси: відносно високий інтелект і соціальний стан; нарцисизм як серйозна особистісна дисфункція; прагнення домінувати, ризикувати або маніпулювати іншими людьми.

Гравці другого типу стають патологічними учасниками грального процесу, уникаючи проблем, невдач, хворобливих втрат чи програшів у реальному житті. Через це їх називають гравцями, «що тікають від реальності». Здебільшого цей тип виявляють саме в жінок. Вони грають, бажаючи у такий спосіб забути невдачі в особистому житті або болісні розтавання. Граючи, такі люди не почувають ні емоційного, ні фізичного болю. Деякі автори цей стан розглядають як наближений до гіпнотичного.

В американській класифікації психічних розладів DSM-IV діагноз патологічного гемблінгу встановлюється за наявності таких п’яти або більше пунктів із розділу А та відповідності розділу Б.

Розділ А:

захоплений гемблінгом постійно повертається думками до минулого досвіду гри, навмисно відмовляється від гри або, навпаки, смакує і готується до реалізації чергової можливості пограти, або обмірковує спосіб отримати кошти для цього;
він продовжує гру навіть тоді, коли ставки надмірно підвищуються, досягаючи при цьому бажаної гостроти відчуттів;
здійснює кількаразові, але безуспішні спроби контролювати свою жагу до гемблінгу, грати менше або зовсім припинити цю діяльність;
виявляє занепокоєння і дратівливість у разі спроби грати менше або зовсім відмовитися від гемблінгу;
грає, щоб віддалитися від своїх проблем або зняти дисфорію (наприклад, почуття безпорадності, провини, тривогу, депресію);
повертається до гри наступного дня після програшу, щоб відігратися (думки про програш не дають спокою);
бреше сім’ї, лікарю та іншим зацікавленим особам, щоб приховати ступінь свого залучення до гемблінгу;
вчиняє кримінальні дії (підробку документів, шахрайство, крадіжку, привласнення чужого майна) для отримання коштів для гри;
ставить під загрозу та навіть готовий повністю розірвати заради гри стосунки з близькими людьми, кинути роботу або навчання, відмовитися від перспективи кар’єрного росту;
у разі відсутності грошей через гру перекладає вирішення проблем на інших людей.

Розділ Б:

гральна поведінка не пов’язана з маніакальним епізодом.

ЦЕ ЦІКАВО!!!

Божевільні факти з історії азартних ігор

Пароплав азарту

Доволі довго азартні ігри були під забороною для жителів штату Каліфорнія, але, як не дивно, перше «плавуче казино» в історії з’явилося саме тут. Щоб обійти закони, місцевий підприємець і член злочинного угруповання Ентоні Корнер скористався юридичною перевагою міжнародних вод і почав проводити азартні ігри на борту корабля в декількох кілометрах від узбережжя Санта-Моніки. Це захищало Корнера як від проблем з урядом, так і від проблем з італійською мафією, яка контролювала всі гральні заклади на суші. У кінці 1930-х у Ентоні Корнера було два корабля, які могли прийняти на борт по 2000–3000 гравців кожен. Там були ресторани, оркестр і навіть озброєна охорона. Тільки у 1948-му президент Гаррі Трумен наклав заборону на такий вид бізнесу, а сам Корнер помер при загадкових обставинах після гри в казино в 1955-му.

Лудоманія Генріха VIII

Багато відомих людей люблять азартні ігри і не завжди пам’ятають про принципи відповідального гемблінгу. Серед них Майкл Джордан, Памела Андерсон, Бен Аффлек, Уейн Руні, Чарлі Шин та інші. Але одним з найбільш відомих лудоманів в історії був англійський король Генріх VIII Тюдор. За легендою, цей король програв величезну кількість грошей і коштовностей. Серед них — дзвони Каплиці Ісуса Собору Святого Павла в Лондоні.

Гру в кістки королю запропонував його придворний. Ставка останнього становила всього 100 фунтів, але в разі його перемоги Генріх VIII мав віддати наказ зруйнувати ці дзвони. Придворного пізніше повісили за звинуваченням у державній зраді.

Лотерея для бідних

Як і інші види азартних ігор, лотерея була під державною забороною у США до 1964 року. Але сьогодні в штатах існують кілька видів національних лотерей, в яких беруть участь десятки мільйонів користувачів.

Згідно з результатами недавнього дослідження, американські сім’ї, які заробляють на рік менше $13 тис., витрачають на лотерейні квитки в середньому до 10 % свого доходу. Вчені пов’язують це з тим, що люди з більш низькими доходами частіше думають про великий виграш і беруть участь в лотереях.

Прокляті казино

Ймовірно, забобонні гравці чули про казино Foxwoods Resort і Mohegan Sun в Коннектикуті, — ці заклади прославилися найбільшою кількістю смертей своїх користувачів. Все почалося в травні 1993-го, коли 38-річний Роберт Том помер від серцевого нападу після виграшу $4000. Після цього в казино померли ще 150 людей: причиною смерті більшості з них також став серцевий напад, а інші загинули від передозування наркотиків або суїциду.

В Україні стартує дослідження з ігрової залежності

Сьогодні ігроманія є нагальною соціальною проблемою. Адже формуючись, як правило, у соціально-активному віці, лудоманія призводить не лише до соціальної дезадаптації, а і до формування психічного розладу, що завдає шкоди соматичному здоров’ю. Особ-
ливо актуальною наразі є проблема швидкого формування адиктивної поведінки у підлітковому віці, що пов’язано із психічною та соціальною незрілістю молодого організму, який менше захищений від впливу негативних зовнішніх і внутрішніх стресових чинників. За відсутності відповідних втручань проблема азартних ігор продовжуватиме негативно впливати як на особу, так і на її родину, що не може не позначитись на суспільстві загалом.

Тому за сприяння Міністерства охорони здоров’я в Україні 3 лютого стартувало перше масштабне дослідження залежності від азартних ігор (лудоманії). Суспільне дослідження здійснюється командою експертів, соціологів та науковців громадської спілки «Центр відповідальної гри» (RGC) та Інституту психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України.

На основі вивчення ігрової поведінки осіб, які грають в азартні ігри, команда науковців, лікарів, психологів, юристів та соціологів встановить критерії патологічної та проблемної ігрової поведінки й сформує «портрет» позитивного та проблемного гравця. Це допоможе своєчасно виявляти ознаки ризикової ігрової поведінки та попереджати ігрову залежність. Також результатом такої роботи стануть рекомендації для професійної медичної спільноти із застосування протоколів лікування ігрової залежності.

Завданням дослідження є:

вивчити ігрову поведінку осіб, які беруть участь в азартних іграх в Інтернеті, казино, залах гральних автоматів, та встановити критерій патологічної та проблемної ігрової поведінки;
розробити інструментарій самовиявлення проблемної/патологічної ігрової поведінки у гравця;
на основі критеріїв проблемної/патологічної ігрової поведінки розробити алгоритм дій гравцям та рекомендації самодопомоги щодо попередження ризику виникнення залежності від азартних ігор;
розробити рекомендації для організаторів грального бізнесу щодо виявлення гравця з проблемною/патологічною ігровою поведінкою та алгоритм дій для надання людині допомоги;
сформувати рекомендації для держави щодо поліпшення доступності медичної та соціальної допомоги для гравців з проблемною/патологічною ігровою поведінкою (залежністю від азартних ігор);
надати рекомендації по впровадженню протоколів лікування осіб із залежністю від азартних ігор. Сфера покриття дослідження охопить всю територію України (крім тимчасово окупованих територій).

Використані джерела:

Аймедов К. В. Ігроманія — паралельний світ. Монографія. К.: НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. LAT & K, 2012. 244 с.
Ігроманія: сучасні реалії та шляхи подолання [Текст]: науково-популярний посібник / І. Я. Пінчук, С. І. Табачніков, О. О. Древіцька, К. В. Аймедов, О. С. Осуховська, А. Г. Шевцов, О. В. Колодєжний [та ін.]; за ред. д.мед.н., старшого наукового співробітника І. Я. Пінчук та д.мед.н., проф. С. І. Табачнікова. К.: ТОВ «Медичний журнал «Нейроньюс», 2018. 60 с.
https://moz.gov.ua

Поділитися статтею з друзями