04-окт-2024
ЗОТЕК® – потужний удар у центр болю і запалення
Протягом усієї історії людства біль був невід’ємною частиною життя людей. На сьогодні біль є важливою медико-соціальною проблемою у всьому світі, оскільки за даними ВООЗ 50 % дорослого населення нашої планети принаймні один раз протягом останнього року переживали больові відчуття. Біль за масштабами свого поширення можна впевнено назвати «пандемією» [1].
Дослідження European Pain Federation дозволило встановити, що 20 % дорослого населення страждають від хронічного болю; 35 % відчувають біль щодня; 40 % не досягають адекватного контролю болю. Біль, безсумнівно, належить до найчастіших скарг, з якими мають справу лікарі різних спеціальностей у своїй повсякденній практиці. В Україні, згідно статистики Міністерства охорони здоров’я, 10 % населення страждає від болю внаслідок дископатій та травм, а понад 30 % осіб періодично страждають на головний біль напруги.
НА ЗАМІТКУ!!!
- Близько 500 осіб, які проживають на Землі, ніколи не відчували болю. Відсутність болю — це рідкісна хвороба — сирингомієлія.
- Головний мозок – єдиний орган, який не здатний відчувати біль, оскільки позбавлений рецепторів болю.
- Сир пармезан, оцет, копчене м’ясо, шоколад і продукти, що містять глутамат натрію (ковбаси, консерви, розчинні супи), подразнюють нервові закінчення. Ці продукти здатні викликати напади головного болю.
- До 30 тижня розвитку плоду всі шляхи проведення і сприйняття болю вже сформовані. З цього часу плід сприймає біль.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) є однією з груп лікарських препаратів, які найбільш часто використовуються у клінічній практиці. Кожного дня понад 30 мільйонів людей у світі застосовують НПЗЗ, при цьому 40 % цих пацієнтів віком 60 років та старше. Велика популярність НПЗЗ пояснюється тим, що їм притаманні протизапальні, аналгетичні та жарознижувальні ефекти і вони приносять полегшення хворим з відповідними симптомами (запалення, біль, лихоманка), які виникають при багатьох захворюваннях [2].
НА ЗАМІТКУ!!!
Віхи в терапії болю
Давньоєгипетські папіруси, вік яких понад 4 тис. років, містять згадки про використання листя мирту при ревматичному болю та радикуліті. А через 1000 років батько медицини Гіппократ рекомендував використовувати кору верби у формі відвару при лихоманці та як знеболювальний засіб під час пологів. VI–IV ст. до н.е. датуються численні письмові відомості про використання витяжки з рослин, що містять саліцилати (мирт, листя верби, меліси), для усунення болю та лихоманки. Та лише у 1897 р. було налагоджено випуск першого препарату ацетилсаліцилової кислоти (від латин. salix — верба), що й започаткувало еру НПЗЗ.
Запалення – це сформована у процесі еволюції захисна реакція організму на місцеве пошкодження, яка спрямована на знищення й видалення небезпечного агента (стадії альтерації та ексудації), а також відновлення (або заміщення) пошкоджених ним тканин (стадія проліферації).
Основний механізм дії НПЗЗ був розшифрований у 1971 р. та пов’язаний з пригніченням синтезу циклооксигенази (ЦОГ) — ферменту, який регулює біотранс-формацію арахідонової кислоти (у присутності молекулярного кисню) у простагландини (ПГ), простациклін, тромбоксан та інші продукти метаболізму, які беруть участь у розвитку запальних та імунних реакцій. При ферментативному окисненні арахідонової кислоти активується також утворення вільних радикалів, що сприяє вивільненню агресивних лізосомальних ферментів та призводить до деструкції клітинних мембран (рис. 1) [3].
Ретроспективний погляд на еволюцію НПЗЗ свідчить, що з кожним роком з’являються представники нових генерацій, які дозволяють більш вдало модифікувати загальний фармакологічний та токсикологічний портрет представників цієї групи. За останні 30 років кількість НПЗЗ значно зросла — від вперше синтезованого у 1920 р. метамізолу натрію до введення в клінічну практику в 1962 р. ібупрофену. І на сьогодні найважливішим завданням сучасної фармакології є розробка НПЗЗ із покращеним профілем безпеки, селективністю та високою ефективністю.
Наступним кроком у терапії больового синдрому стала поява на світовому фармацевтичному ринку в 1992–1993 рр. дексібупрофену — представника нової генерації НПЗЗ. На ринку України він з’явився в 2011 р. у вигляді препарату ЗОТЕК® (виробництва компанії Organosyn).
ЦЕ ЦІКАВО!
! Розуміння того, що біль може бути сенсорним досвідом, вперше з’явилося у давніх греків. При цьому існували різні погляди щодо того, яка частина людського організму є відповідальною за «виробництво» болю. Арістотель (384–322 рр. до н.е.) вважав, що це серце, а Платон (428–348 рр. до н.е.) вважав мозок «больовим центром».
! Стародавні єгиптяни виявили зв’язок між периферичною та центральною нервовою системою при виникненні болю — ці відкриття приписуються єгипетському вченому Герофілу (335–280 рр. до н.е.) та Еразістрату (бл. 300–240 рр. до н.е.).
! Через 400 років римський мислитель Гален (129–199 рр. до н.е.) зауважив, що біль є відчуттям і, як і інші відчуття, «народжується» в мозку.
! Історик медицини Ріхард Теллнер у своїх працях стверджував, що аж до другої половини XVII ст. у європейській культурі біль вважався стражданням душі, пов’язаним з недосконалістю світу, а тому стійко асоціювався із фундаментальним злом, яке необхідно викорінити.
! В англійській мові слово pain є спорідненим з латинським словом poena — «покарання».
ДЕКСІБУПРОФЕН — ІННОВАЦІЙНА МОЛЕКУЛА ІБУПРОФЕНУ
Ібупрофен є рацемічною сумішшю двох ізомерів ібупрофену, яка містить приблизно однакову кількість лівообертального ізомеру R(-)-ібупрофену і правообертального — S(+)-ібупрофену (рис. 2). R(-)-форма ізомеру неактивна в організмі, але під дією ферментів у печінці 60 % неактивної форми ізомеру трансформується в активний S(+)-ізомер (рис. 2) [4].
R(-)-форма ібупрофену бере участь у метаболізмі ліпідів і тригліцеридів поряд з ендогенними жирними кислотами, що може призвести до появи токсичних тригліцеридів, які депонуються у жировій тканині, утворюючи резервуари, із яких повільно вивільняються і тривало циркулюють в організмі [5].
Дексібупрофен (ЗОТЕК®) за своїм хімічним складом є правообертальним (S(+)-ізомером) ібупрофену. Він є фармакологічно активним і здатен інгібувати ЦОГ у фармакологічно значимих концентраціях, проявляє кращу біодоступність. Дексібупрофен (ЗОТЕК®) розглядається як більш «чистий» ізомер, який не бере участі у метаболічних реакціях ліпідів і тригліцеридів [6].
Механізм дії препарату, як і інших представників групи НПЗЗ, полягає у інгібуванні ферменту ЦОГ, яка забезпечує перетворення арахідонової кислоти у ПГ, у тому числі у вогнищі запалення. Дексібупрофен (ЗОТЕК®) також знижує мітохондріальне окиснення жирних кислот, зменшує вироблення оксиду азоту, сприяє інгібуванню вироблення лейкотрієнів та сприяє зменшенню набряку при запаленні за рахунок впливу на поліморфноядерні лейкоцити [6, 7].
Дексібупрофен (ЗОТЕК®) є неселективним інгібітором ЦОГ і діє як на ЦОГ-1, так і на ЦОГ-2. Доведено, що правообертальний (S) ізомер ібупрофену проявляє приблизно у 160 разів більшу активність щодо інгібування простагландинів (порівняно з енантіомером R) [8].
Дексібупрофен (ЗОТЕК®) проявляє знеболювальну дію, яка співставна з дією інших знеболювальних та протизапальних лікарських засобів, та має ефективну дію в дозі, що складає половину стандартної дози рацемічного ібупрофену. Дексібупрофен (ЗОТЕК®) також знижує агрегацію тромбоцитів (хоча і в меншій мірі, ніж ацетилсаліцилова кислота) [8].
При застосуванні дексібупрофену (ЗОТЕК®) відмічається нижча частота побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі загострень виразкової хвороби та гастропатій.
НА ЗАМІТКУ!
Оскільки дексібупрофену не потрібен час на трансформацію в активну форму, він починає діяти швидше, а внаслідок більшої концентрації активного ізомеру для досягнення фармакологічного ефекту необхідне застосування невеликої дози дексібупрофену, що сприяє мінімізації побічних ефектів. Отже, дексібупрофен, порівняно з рацемічним ібупрофеном, ефективніший при застосуванні.
КЛІНІЧНІ ДОКАЗИ ВИСОКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕКСІБУПРОФЕНУ
У дослідженні Geisslinger G, Schuster O., Stock K.P. та ін., 1990, метою якого було вивчення фармакокінетики дексібупрофену порівняно з рацемічною сумішшю, показано, що в плазмі крові здорових добровольців досягається більш висока концентрація активного ізомеру ібупрофену за менший період порівняно з тією ж кількістю цього ізомеру, що міститься в рацемічній суміші.
Gabard B. et al. (1995) встановили, що дексібупрофен у дозах 200, 400, 600 мг біоеквівалентний рацемічному ібупрофену в дозах 400, 800, 1200 мг відповідно [10].
У рандомізованих неконтрольованих дослідженнях Hawel R. et al. (1997), Mayrhofer F. (2001), Rahlfs V.W. et al. (1996) при порівнянні з ібупрофеном або диклофенаком звичайна добова доза дексібупрофену — 900–1200 мг — була ефективною для лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту та інших ревматичних захворювань. Ефективність дексібупрофену та ібупрофену була на одному рівні, коли дексібупрофен вводили в половинній дозі [11].
У працях (Arendt-Nielsen L. et al., 1996; Dionne R.A., McCullagh L., 1998) доведено, що прийом 200 та 400 мг дексібупрофену пов’язаний з розвитком більш вираженого знеболювального ефекту порівняно із застосуванням рацемічного ібупрофену, що містить 400 та 800 мг рацемічного ібупрофену. При цьому дія розвивалася швидше і була тривалішою. Дексібупрофен швидко і повністю всмоктується в тонкому кишечнику, а максимальна концентрація в крові досягається приблизно через 2 години після прийому 200 мг препарату [12].
У ході клінічних досліджень, проведених вітчизняними вченими, була продемонстрована висока та помірна ефективність препарату ЗОТЕК® (дексібупрофен) у дозуванні 400 мг при головному болю у пацієнтів з мігренню, головним болем напруги, головним болем, пов’язаним з травмами. Отже, препарат виявився ефективним для лікування основних видів первинного та вторинного головного болю.
За даними пілотного дослідження за участі 64 пацієнтів, що скаржилися на головний біль напруги, ЗОТЕК® у дозі 400 мг знімав напад у проміжку від 12 до 22 хвилин (у середньому, через 16,8±2,3 хв) [13].
Kaehler S.T. et al., 2003 виявили, що для досягнення ефекту, який отримується при застосуванні од-
нієї дози рацемічного ібупрофену, достатньо половини дози дексібупрофену (співвідношення 2:1). Крім того, він має таку ж ефективність, як і диклофенак, напроксен і целекоксиб, при цьому демонструє кращу переносимість. Отже, дексібупрофен є ефективним у лікуванні больового синдрому різної етіології та характеризується прийнятним профілем безпеки [8].
За період проведення дослідження у пацієнтів із головним болем, які приймали цей препарат, не було відзначено побічних реакцій, завдяки чому лікарському засобу була присвоєна оцінка за шкалою переносимості — хороша (Дзяк Л.А., Сук В.М., 2012) [12].
В одному з досліджень за участю 30 пацієнтів з первинними (мігрень, головний біль фізичної напруги) та вторинними (посттравматична, обумовлена ураженням шийного відділу хребця) формами головного болю після 3 діб застосування препарату ЗОТЕК® у дозуванні 400 мг; рівень суб’єктивного сприйняття болю за шкалою ВАШ зменшився з 5,9 до 2,6, а на 6-у добу — до 1,0.
В інших дослідженнях доведено, що дексібупрофен (ЗОТЕК®) проявляє більш виражену аналгетичну та протизапальну активність порівняно з ібупрофеном. Встановлено, що показник ефективної дози дексібупрофену за антиексудативною активністю в 1,5 рази менший за ібупрофен, а за аналгетичною дією — в 1,7 разів, що обумовлено значно вищим рівнем фармакологічної активності дексібупрофену. Також встановлено, що дексібупрофену притаманний більш високий рівень фармакологічної активності на тлі еквівалентних показників гастротоксичності порівняно з ібупрофеном [14].
Також у ході кількох клінічних та постмаркетингових досліджень, у яких взяли участь близько 5 тисяч пацієнтів, було показано, що лише у 3,7 % з них розвивалися побічні реакції. Отже, дексібупрофен має прийнятний профіль безпеки [9].
ЗОТЕК® — ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ УДАР В ЦЕНТР БОЛЮ ТА ЗАПАЛЕННЯ
ЗОТЕК® містить у своєму складі дексібупрофен — активний ізомер рацемічного ібупрофену, долає біль, температуру, запалення.
Форма випуску ЗОТЕК® — таблетки дозою 200, 300 і 400 мг, що дозволяє зручно дозувати препарат залежно від індивідуальних особливостей пацієнта, вираженості і локалізації болю [15].
ЗОТЕК® рекомендований для симптоматичного лікування різних видів болю у дорослих пацієнтів:
- зубного болю;
- болю у спині;
- болю у суглобах і м’язах;
- ревматичного болю;
- дисменореї.
Особливості застосування лікарського засобу ЗОТЕК®
Режим дозування встановлює лікар індивідуально з урахуванням інтенсивності больового синдрому.
Дорослим слід призначати по 1–2 таблетки (200–400 мг дексібупрофену) 3 рази на добу після їжі. Рекомендована початкова доза становить 200 мг дексібупрофену. Рекомендована добова доза — 600–900 мг дексібупрофену, розподілена на 3 прийоми. Вища добова доза — 1200 мг, вища разова доза — 400 мг.
При дисменореї вища разова доза — 300 мг, вища добова — 900 мг. Бажано приймати під час вживання їжі.
Препарат призначений для симптоматичного купірування больового синдрому, але якщо симптоми захворювання зберігаються довше 3-х діб, супроводжуються високою температурою, головним болем або іншими явищами, необхідні уточнення діагнозу та додаткова корекція схеми лікування.
Отже, на сьогодні ЗОТЕК® є гідною альтернативою більш «зрілим» представникам класу знеболювальних лікарських засобів, що підтверджено досить переконливими даними експериментальних та клінічних досліджень.
Література:
- Черняков А.В. Проблема боли и обезболивания в амбулаторной хирургии. Русский медицинский журнал. 2016. № 14. С. 927-931.
- Бездетко Н.В., Мищенко О.Я. Лекарство в зеркале: рассматриваем дексибупрофен. Участковый врач. 2016. Сентябрь. С. 36-41.
- Щокіна К. Г. Досягнення та перспективи вивчення сучасних нестероїдних протизапальних засобів. Клінічна фармація. 2009. № 2 (13). С.14-19.
- Sumithira G., Sujatha M. Drug chirality & its clinical significance evident, future for the development/separation of single enantiomer drug from racemates – the chiral switch. Int. J. Ad. Pharm. Gen. Res. 2013. Vol. 1 (1).
Р. 1–19. - Williams K., Day R., Knihinicki R., Duffield A. The stereoselective uptake of ibuprofen enantiomers into adipose tissue. Biochem. Pharmacol. 1986. Vol. 35 (19). Р. 3403–3405.
- Dionne R.A., McCullagh L. Enhanced analgesia and suppression of plasma beta-endorphin by the S(+)-isomer of ibuprofen. Clin. Pharmacol. Ther. 1998. Vol. 63 (6).
Р. 694–701. - Rudy A.C. et al. Stereoselective metabolism of ibuprofen in humans: administration of R-, S-and racemic ibuprofen. Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics. 1991. Vol. 3 (259). P. 1133–1139.
- Kaehler S.T., Phleps W., Hesse E. Dexibuprofen: pharmacology, therapeutic uses and safety. Inflammopharmacology. 2003. Vol. 11 (4-6). P. 371–383.
- Шурпяк С.О., Голота Л.І., Соломко О.Б. Дексібупрофен у практиці сімейного лікаря. Сімейна медицина. 2021. № 1 (93). С. 1-3.
- Gabard B. et al. Comparison of the bioavailability of dexibuprofen administered alone or as part of racemic ibuprofen. European journal of clinical pharmacology. 1995. Vol. 6(48). P. 505–511.
- Mayrhofer F. Efficacy and long-term safety of dexibuprofen (S (+) ibupro-fen): a short term efficacy study in patients with osteoarthritis of the hip and a 1 year tolerability study in patients with rheumatic disorders.
Clin. Rheumatol. 2001. Vol. 20 (1). Р. 22–29. - Дзяк Л.А., Сук В.М. Эффективность, переносимость и безопасность препарата Зотек у больных с головной болью. Практикуючий лікар. 2012. № 2. С. 1–3.
- Школьнік В.М., Кальбус А.І., Петров А.С.
Досвід застосування дексібупрофен (Зотек) для купірування головного болю напруги і мігрені. Журнал неврології ім. Б. М. Маньковського. 2013. №. 2.
С. 106-109. - Зупанець І.А., Шебеко С.К., Отрішко І.А. Раціональне знеболювання: аспекти ефективності та безпеки. Аптека. 2014. № 11 (932) https://www.apteka.ua/article/282547.
- Інструкція для медичного застосування ЛЗ ЗОТЕК®-200, ЗОТЕК®-300, ЗОТЕК®-400. ЗОТЕК®.
Марина Остапець,
кандидат медичних наук, доцент кафедри нормальної та
патологічної фізіології Національного
фармацевтичного університету
