Тютюн: історія найбільш суперечливої та відомої рослини

Тютюн в Cтародавньому світі

Історики вважають, що тютюн з’явився десь за 6000 років до нашої ери. А вже через 5000 років корінні жителі Америки почали культивувати тютюн. Індіанці майя часто зображали своїх богів з люлькою в роті, при цьому варто заначити, що у вчених немає однозначних доказів, що майя набирали дим в легені, як це роблять сучасні споживачі тютюнової продукції.

Стародавні зображення людей, що вдихають димні пари, в храмах Центральної Америки спонукають істориків припускати, що вирощування тютюну почалося на цій території близько 1000 років до нашої ери. Індіанці племені майя першими почали жувати і вдихати дим від листя тютюну. Перше відоме зображення людини, що вдихає дим тютюну, вчені відносять до VI–X століття н. е. Зображення було знайдено у Гватемалі на глиняній посудині, де викарбуваний індіанець майя, що вдихає дим зі скрученого тютюнового листя, перетягнутого ниткою. Майя називали цей процес «сік’ар».

Суміш цілющих трав і листя тютюну прикладали до ран хворого як знеболюючий засіб. Представники стародавньої цивілізації вважали, що тютюновий дим у період проведення релігійних ритуалів звільняє свідомість для спілкування з духами предків або їх богами. Завдяки індіанцям племені майя рослини тютюну поширилися по всій Америці. Щоправда, способи використання були різними: якщо на півночі воліли викурювати люльки, то у жителів півдня були сигари, зроблені з листя тютюну.

 

Шлях тютюну до Європи?

Перша письмова згадка про тютюн датована 15 листопада 1492 року і знаходиться в щоденнику відомого мореплавця Христофора Колумба. Команда першовідкривача познайомилась з тютюном під час висадки на острів Сан-Сальвадор. Острів’яни практикували вдихання диму від тютюнового листя, підсушеного на сонці та скрученого в трубку. На знак доброзичливості місцеві пропонували «люльку миру» своїм гостям. Цей звичай не зацікавив Колумба, проте острів’яни на прощання забажали подарувати команді в’язку тютюнового листя. Лише один матрос із команди вподобав тютюн і прийняв дарунок — ним став Родріго де Херес, який і привіз в Іспанію висушене листя тютюну. Не дивлячись на те, що відкриття тютюну приписують Колумбу, не він сприяв його поширенню в Європі. Адже команда привезла із собою тільки листя, а не насіння. Після повернення на батьківщину любителів куріння інквізиція звинуватила у зв’язку з містичними силами. Але насіння і листя продовжували привозити в Європу.

Згодом Жан Ніко (1530–1600) — французький посол при королівському дворі Португалії, провівши низку «експериментів», засвідчив цілющі ефекти тютюну, а Катерина Медичі зробила з рослини нюхальну пудру і успішно «вилікувала» свого сина Карла ІХ від головного болю.

Іспанець Ніколас Монард, лікар Севільського університету, написав трактат про медичне застосування тютюну при більш ніж 30 хворобах. Згодом тютюн «прибув» до двору англійської королеви Єлизавети І і завдяки широким торговельним зв’язкам Іспанії та Португалії його було завезено до Філіппін, Південно-Східної та Східної Азії, а також до Африки і ще далі: до Японії, Кореї і Китаю, звідки він з часом потрапив до Тибету, Монголії та Сибіру. На той час тютюн став надзвичайно цінним комерційним продуктом — нарівні з кокаїном та іншими нелегальними наркотиками. А коли почалася епідемія чуми, в Англії людям пропонували курити тютюн для профілактики зараження.

 

Використання тютюну в медицині

У ХІХ ст. тютюн вирощували з медичними цілями і продавали у формі екстрактів, порошків, мазей і водних розчинів. Тютюн прописували у разі отруєння стрихніном і правця, а лікарі рекомендували тютюнові мазі, настоянки, вино, оцет, пілюлі за наявності водянки нижньої частини живота. Так, лікар Фаулер говорив, що таким чином виліковував 17 пацієнтів із 31. Однак дозу треба було підбирати так, щоб, за можливості, не було ні слиновиділення, ні запаморочення. Відомо, що лікарі XVII–XVIII ст. також рекомендували тютюнові препарати для лікування набряків. Надалі нікотинові препарати приписували у разі «спастичної дизурії», а також гонореї. Інші автори прописували тютюн для лікування неврозів і правця, у разі защемлених гриж рекомендували клізми, а за наявності закрепів, спастичних колітів і непрохідності кишечника призначали так звані димові клізми. Наприкінці 1837 р. вливання з тютюнового листя рекомендували як антидот у разі отруєння миш’яком. Дієвість методу перевірили на собаках: ефект досягався через блювання.

В народній медицині відвари тютюну широко використовувалися для знищення різних бактерій, в тому числі при різних шкірних захворюваннях, чому сприяють ферменти, що містяться в листі. Вважалося, що вдихання ароматичних ферментів висушеного листя тютюну сприяє відновленню нормального стану слизової оболонки. Проте не слід використовувати нюхальний тютюн, який навіть після 2–3 місячного використання викликає звикання.

Уже кілька десятиліть за допомогою тютюну лікують малярію, принаймні відомі кілька позитивних випадків. Слина, просочена ферментами тютюну, здатна також поліпшувати травлення та сприяє нормальному обміну речовин і прискорює метаболізм, що «успішно» використовується в нетрадиційній медицині для схуднення. Компонентам висушеного листя тютюну приписуються протизапальні властивості, зокрема, при лікуванні захворювань горла, в тому числі, й ангіни. Одним з найбільш популярних і «медично перевірених» способів використання листя тютюну є лікування та профілактика онкології. Цілителі описують багато випадків, коли вживання компонентів листя тютюну приводило до одужання при наявності онкології аж до перехідного між 2-ий і 3-ій стадіями.

Проте вже через 100 років від початку використання тютюну європейцями з’явилися дані про його негативний вплив. Ще на початку XVII сторіччя англійський король Яків І написав цілий трактат «Протидія тютюну» («A Counterblaste to Tobacco»), де він називає тютюн небезпечним для мозку й легень, а його запах видається «ненависним». Так само він наводить і аргументи своїх опонентів, які вважають тютюн шляхом до очищення розуму і шлунку.

Сам нікотин сучасна медицина з лікувальною метою не використовує, зате широко застосовує нікотинову кислоту, яку отримують при окисненні нікотину хромовою кислотою. Нікотинова кислота входить у комплекс вітаміну B та використовується для лікування діареї, дерматиту та інших захворювань шкіри, лікування серця, травних органів, глоситу, стоматиту. Окрім того, нікотинова кислота застосовується при ускладненнях, що зустрічаються при лікуванні сульфамідними препаратами. У східній медицині тютюн застосовують як глистогінний засіб, а прихильники гомеопатії припускають, що тютюн допомагає від морської хвороби, різних болей та при епілепсії.

 

---

Дивовижна знахідка

Цікавий факт: французький палеоботанік Мішель Леско і професор Парі в 1976 році виявили подрібнене листя тютюну в черевній порожнині Рамсеса II і личинки тютюнового жука в бинтах. Стало зрозуміло, що після видалення органів кишечник правителя був замінений сумішшю трав, в яку входило і подрібнене листя тютюну.

Більшість учених не згодні з поясненням цих знахідок як підтвердженням контактів Нового і Старого Світла в доколумбові часи. Але в історії появи тютюну в Європі та Африці з’явилися нові здогадки. Є версія, що рослина могла потрапити до єгипетським імператорам з островів Тихого океану біля Австралії.

---

 

Перший «антитютюновий рух»

Шанувальників тютюну продовжувала критикувати церква. В кінці XVII століття в Європі активізувався рух проти куріння, а медики почали досліджувати наслідки вживання тютюну для здоров’я людини. Наприклад, придворний медик короля Людовика XIV лікар Фагон називав куріння скринькою Пандори, що таїть в собі невідомі раніше хвороби.

Король відповідав, що заборонити тютюн він не може, тому що в цьому випадку державна скарбниця втратить значні доходи, які отримує від монополії. Будь-яка спроба монархів яким би то не було чином обмежити ввезення і культивування рослини призводила до небаченого розквіту контрабанди.

Двадцять шість штатів Америки в 1890 році прийняли рішення заборонити продаж сигарет неповнолітнім. У Нью-Йорку в 1908 році жінкам було заборонено палити в публічних місцях, але відразу ж з’явилися порушниці закону, які почали активно боротися за свої права. З тих пір в історії тютюну куріння стало зв’язуватися з рухом емансипації жінок.

 

Тютюн під час воєн ХХ століття

Під час Першої світової тютюн став частиною повсякденного життя солдатів. Його рекомендували курити для заспокоєння нервової системи і розслаблення. Рослина «пройшло» і Першу та Другу світові війни. Тоді Франклін Рузвельт, президент США і одна з центральних фігур світових подій першої половини двадцятого століття, навіть оголосив тютюн стратегічним товаром у період військового часу.

На післявоєнний час припав «золотий вік» тютюнової промисловості. В кінці сорокових-початку п’ятдесятих цигарки стали невід’ємною частиною образу багатьох героїв і зірок кіно. У 50-их роках з’явилися перші наукові публікації про шкоду рослини.

В шістдесятому на пачки цигарок вперше стали наносити попередження про шкоду тютюнопаління, а через два десятиліття почався глобальний наступ на тютюн. Податки в країнах Західної Європи і США виросли на 85 %. На рубежі століть головною темою новин тютюнової промисловості стали судові позови.

 

Історія культової сигаретної кампанії — «убивці ковбоїв»

Ковбой Мальборо — це персонаж, вигаданий для тютюнової компанії «Філіп Морріс», який з 1950-х років активно використовували в рекламі цигарок. Реклама давала зрозуміти, що саме на плечах таких хлопців стоїть США: брутальні ковбої, яким усе до снаги і яким невідомий страх. Успіх був приголомшливий. У 1955 році, коли почалася компанія «Marlboro Man», продажі склали 5 мільярдів доларів, а вже до 1957 року — 20 мільярдів доларів. До 1972 року ковбой «розтоптав» усіх своїх конкурентів, цигарки Marlboro стали найпопулярнішими у світі, продажі перевищували результати конкурентів.

Одним із найвідоміших зірок рекламного ролику став Вейн Макларен. Багато років актор займався збільшенням армії курців, заробляючи на цьому гроші, і, певно, сам вірив у безпечність куріння. Як говорилось у рекламі: «Фільтр захистить вас від захворювань і при цьому нітрохи не зіпсує смак цигарок». Макларен викурював по півтори пачки на добу протягом 25 років, а коли зміг кинути палити, було вже запізно.

В 1990 році у віці 49 років у нього діагностували рак легень. Після чого чоловік вирішує присвятити останні роки свого життя війні з тютюном, щоб спокутати провину за пропаганду паління. У квітні Макларен з’явився на зборах акціонерів Philip Morris, виробника Marlboro, і вимагав їх обмежити рекламу сигарет, а також виступив з публічним зверненням, щоб попередити про небезпеку куріння. Після зустрічі Philip Morris заявили: Макларен ніколи не працював у якості моделі Marlboro. На що у відповідь отримали письмове свідчення від букінг-агентства, яке представляло Макларена, та платіжний чек, що підтверджував його участь у рекламній кампанії Мальборо. Незадовго до смерті чоловіка був відзнятий телевізійний ролик, де образи красивого, молодого Вейна Макларена поєднуються зі знімками кволого тіла Макларена, що згасає на лікарняному ліжку. Його брат, Чарльз, надає голос за кадром і дорікає тютюновим компаніям у пропаганді «незалежного» способу життя і питає: «Лежачи там з усіма цими трубками в собі, наскільки ти можеш бути незалежним?»

Хіміотерапія і видалення однієї легені не допомогли зупинити рак. Метастази розповсюдились і завдали невідворотної шкоди головному мозку. Через два роки після встановлення діагнозу, незадовго до свого 52-річчя, Вейн Макларен помер. За кілька днів до цього актор привселюдно заявив: «Моя шкідлива звичка доконала мене. Воно не варте того, щоб останні місяці свого життя витратити на онкодиспансер. Тютюн вб’є вас. Якщо не вірите — подивіться на мене». П’ятеро акторів, які фігурували в рекламі Мальборо: Вейн Макларен, Девід МакЛін, Дік Хаммер, Ерік Лоусон та Тобін Джексон —
померли від захворювань, пов’язаних із курінням. Marlboro Reds стали відомі як «убивці ковбоїв».

 

 

Залежність організму людини від нікотину

Всі ми сто разів чули вислів «нікотинова залежність». Що ж це таке: міф чи реальність?!
На жаль, це доведений факт.

Люди не можуть самостійно їздити, нам потрібен транспорт, так і нікотин має «помічників» — нікотинові рецептори, що сигналізують про його «приїзд» до організму людини. Звичка до постійного надходження нікотину в результаті призводить до виникнення залежності.

Наші нікотинові рецептори знаходяться у стані спокою, але відкриваються, як тільки «бачать» улюблений нікотин. Йдеться про доставку нікотину від куріння. Це призводить до вивільнення дофаміну та посилення задоволення. Поступово нікотин зменшує чутливість організму (це явище десенситизації) до інших рецепторів. Через тривалу стимуляцію рецептори перестають реагувати як на ацетилхолін, так і на нікотин.

Як тільки активний стан рецептора відновлюється (ресенситизація), виникає бажання запалити та відчуття «чогось бракує». І це не дивно, адже організм вже звик до певного рівня дофаміну. Без постійного паління відчуття задоволення не підтримується на «потрібному» рівні.

При хронічній десенситизації збільшується кількість рецепторів, залежно від інтенсивності паління: чим більше палите, тим більше рецепторів утвориться. Якщо нікотин в організм надходить систематично, це призводить до втрати чутливості всіх α4β2–рецепторів. Виникає замкнене коло: чим більше нових рецепторів, тим сильніше хочеться курити, коли вони повертаються у стан спокою після десенситизації.

 

Біодоступність нікотину

У порівнянні з проковтуванням, біодоступність нікотину краща, якщо він надходить через легені або через слизову оболонку рота. Так нікотин досягає системного кровообігу перед тим, як пройти через печінку (метаболізм першого проходження).

Більша частина переробляється до біологічно інертних речовин в печінці, а також в нирках і легенях. Продукти метаболізму і невелика кількість алкалоїду в незміненому вигляді виводяться з сечею в перші 10–15 год.

Вважається, що швидка доставка нікотину обумовлена як прямим впливом на ЦНС, так і стимулюванням нікотинових рецепторів у легенях. Ці результати також дозволяють припустити, що нейронні нікотинові рецептори, пов’язані з підсилювальним ефектом нікотину, можуть бути чутливими до низьких концентрацій нікотину.

Нікотин може виступати агоністом («братом») нікотинових рецепторів ацетилхоліну, виражених як в периферичній нервовій системі, так і в ЦНС. Нікотин взаємодіє з периферійними і центральними Н-холінорецепторами. У низькій концентрації збуджує їх, у високій — блокує. Н-холінорецептори вибірково збуджуються малими дозами нікотину. Дія малих доз нікотину майже повністю збігається з ефектами збудження симпатичних та парасимпатичних гангліїв (скупчень нервових волокон).

Парасимпатичні ефекти нікотину виражаються підсиленням слиновиділення, підвищенням тонусу гладкої мускулатури внутрішніх органів, блювотою, проносами, міозом, зменшенням ритму серцевої діяльності (брадикардія). Шляхом збудження симпатичних гангліїв збільшується викид катехоламінів — адреналіну та норадреналіну, внаслідок чого підвищується артеріальний тиск, розвивається задишка. При введенні малих доз нікотину після фази збудження Н-холінорецепторів спостерігається стадія їх пригнічення. Проявами цієї стадії є тахікардія, підвищення артеріального тиску, пригнічення дихання, блокада нервово-м’язової провідності.

В ЦНС нікотин впливає на вміст і модулює вивільнення гормону щастя — серотоніну, медіаторів: норадреналіну, ацетилхоліну, дофаміну та інших медіаторів в закінченнях нейронів.

Також нікотин зменшує виділення соматотропного гормону (відповідає за процеси розвитку і росту людини, особливо до статевого дозрівання) і гонадотропінів, підвищує виділення катехоламінів і ендорфінів.

 

Міжнародний день відмови від паління

Міжнародний день відмови від паління (No Smoking Day) — відзначається щорічно в третій четвер листопада в більшості країн світу, цього року — 17 числа. Заснований Американським онкологічним товариством (American Cancer Society) в 1977 році.

Тютюнопаління є найпоширенішою шкідливою звичкою у світі. Але поруч зі збільшенням споживання тютюну, відзначається і зростання рівня захворювань, пов’язаних з тютюном.

На сайті ВООЗ зазначено: «Епідемія тютюнокуріння є однією з найбільших загроз для громадського здоров’я, з якими стикався світ. Всі форми тютюну шкідливі, і немає безпечного рівня впливу тютюну». Згідно даним ВООЗ у світі 90 % летальних випадків від раку легень, 75 % від хронічного бронхіту і 25 % від ішемічної хвороби серця обумовлені палінням. Щорічно тютюн призводить майже до 6 мільйонів випадків смертей, з яких більше 5 мільйонів випадків відбувається серед споживачів і колишніх споживачів тютюну, і більше 600 000 — серед людей, що не палять, але піддаються дії вторинного тютюнового диму.

 

В середньому, кожні 10 секунд на планеті помирає 1 завзятий курець!!!

 

Мета Міжнародного дня відмови від паління — сприяти зниженню поширеності тютюнової залежності, залучення до боротьби проти куріння всіх верств населення і лікарів усіх спеціальностей, профілактика тютюнопаління та інформування суспільства про згубний вплив тютюну на здоров’я.

Тютюновий дим містить понад 60 канцерогенів, здатних пошкодити клітини та викликати утворення пухлини. Зв’язок між палінням і раком легень, трахеї і бронхів виявляється в 85 % випадків; раком гортані в 84 %; раком ротової порожнини, включаючи губи і язик — в 92 %; раком стравоходу в 78 %; раком сечового міхура в 47 %; раком нирок в 48 %. Ризик розвитку раку залежить від дози та тривалості паління.

 

Що ховається в цигарці?

Чверть усіх отруйних речовин під час тютюнопаління потрапляє в організм людини, що палить, а усе інше — в навколишнє повітря. Цим повітрям дихають оточуючі люди, які стають «пасивними курцями». До згубної дії пасивного паління найбільш чутливі діти і підлітки, саме тому у дітей курців частіше спостерігається поганий апетит, порушення роботи органів ШКТ, виникає головний біль, дратівливість і плаксивість.

Відмова від паління розглядається як одне з ефективних та перспективних напрямів оздоровлення населення і збільшення тривалості життя. Курець з будь-яким стажем може відмовитися від цієї згубної звички, усвідомивши шкоду від паління і володіючи силою волі.

 

За матеріалами https://agroelita.info