Стифімол Плюс покращує метаболічні процеси
У 1985 р. S. Eaton і M. Konnor висунули гіпотезу, що зростання числа хвороб цивілізації в другій половині ХХ ст. зумовлене тим, що гени сучасної людини, адаптовані тривалим еволюційним процесом до харчової поведінки пращурів, не здатні забезпечити здоров’я в умовах різкої зміни способу життя за останні 100 років. Останній час їжа стала більш різноманітною та доступною, а деяким категоріям людей дуже важко самостійно контролювати свою харчову поведінку.
В економічно розвинених країнах метаболічні порушення набули характеру епідемії, тоді як серед етнічних груп населення, що зберігають традиційний для них спосіб життя, практично відсутні аутоімунні та алергічні захворювання, не фіксується зростання цукрового діабету, нирково- та жовчно-кам’яної хвороби, ожиріння та артеріальної гіпертензії.
В першу чергу, дефекти ліпідного та вуглеводного обмінів провокують каскад генетичних, метаболічних, гормональних, нервових, запальних та інших реакцій і порушень у клітинах, тканинах та органах, що провокує метаболічний синдром та асоційовані з ним захворювання. Як самостійний симптомокомплекс клінічних проявів, метаболічний синдром вперше був описаний у 1980 р. (M. Hanefeld, W. Leonhardt).
Метаболічний синдром — це патогенетично взаємозв’язані метаболічні порушення у стані хворої людини. Великий комплекс факторів, які беруть участь у виникненні метаболічного синдрому, заважає точним науковим уявленням щодо його патофізіологічних механізмів, тому профілактичні заходи є дуже актуальними.
До факторів ризику розвитку метаболічного синдрому належать:
- генетична схильність;
- надмірне харчування;
- інсулінорезистентність;
- ожиріння;
- шкідливі звички;
- гіподинамія;
- стресові впливи;
- екологічні умови довкілля.
При збереженні негативних умов, які зумовлюють виникнення метаболічного синдрому, компенсаторні адаптивні резерви організму повністю вичерпуються, що надалі призводить до основних клінічних ускладнень (ожиріння, гіперглікемії, інсулінорезистентності, гіперінсулінемії, артеріальної гіпертензії та дисліпідемії). У разі незбалансованого харчування та дисбіозу функціональні порушення змінюються стійкими метаболічними, гемодинамічними та органними ушкодженнями.
Епідеміологічні дослідження останніх років свідчать, що у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями часто діагностують, крім артеріальної гіпертензії та дисліпідемії, надмірну масу тіла, зсуви у толерантності до глюкози, гіперглікемію, гіперінсулінемію, інсулінорезистентність, гіперагрегацію тромбоцитів, мікроальбумінурію, підвищену активність симпатичної нервової системи та інші клінічні прояви у різних поєднаннях.
В умовах прогресуючого дефіциту макро- та мікронутрієнтів та їх метаболітів виникає дисбаланс у роботі базових регуляторних механізмів підтримки гомеостазу, що призводить до порушення у фізіологічних системах, метаболічних та поведінкових реакціях. Для їх усунення організм компенсаторно мобілізує імунологічні та нейрогуморальні системи збереження гомеостазу. Підвищений синтез та викидання у біологічні рідини різноманітних трансмітерів, гормонів, медіаторів імунних та оксидантно-антиоксидантних реакцій переводить резерви організму на забезпечення найважливіших систем життєдіяльності. У разі ліквідації факторів ризику, джерел стресу, додаткового постачання нутрієнтів їжі організм відновлює життєздатність у повному обсязі. Тому корекція харчової поведінки, використання функціональних та харчових добавок під наглядом лікарів, помірне фізичне навантаження дає змогу в багатьох випадках відновити або покращити стан здоров’я людини.
В усьому світі для корекції цих порушень активно створюються різні функціональні та харчові добавки. Багато українських виробників також дотримуються цього тренду та створюють сучасні якісні засоби. Так, АТ «Київський вітамінний завод» була розроблена дієтична добавка «Стифімол плюс», яка дозволяє покращити метаболічні процеси та допомагає відкоригувати харчову поведінку людям, які контролюють свою вагу, за рахунок зменшення апетиту.
Ця дієтична добавка в своєму складі містить:
- екстракт гарцинії камбоджійської;
- L-карнітин;
- L-тирозин;
- куркумін;
- калію йодид;
- хрому пиколінат.
Екстракт гарцинії камбоджійської входить до складу багатьох дієтичних та функціональних добавок, які використовуються для корекції зайвої ваги. Популярність цієї рослини підтверджується більш ніж 11 мільйонами посилань, що відображаються під час пошуку терміну «Garcinia cambogia» у Google. На ринку України представлено більше 20 таких добавок, але більшість з них є однокомпонентними та вартість їх в 2–5 разів перевищує ціну добавки «Стифімол плюс».
Шкірка фруктів Гарцинії камбоджійської (Garcinia gummi-gutta) традиційно використовується як ароматизатор у рибному каррі завдяки кислому смаку. Крім того, в етнічних регіонах поширення цієї рослини плоди застосовують як засіб для лікування шлунково-кишкового тракту, боротьби з кишковими паразитами та ревматизмі. На теперішний час ця сировина найбільш популярна і широко розрекламована як добавка для схуднення [1].
Дослідження показали, що така дія зумовлена значним вмістом у шкірці фрукта гідроксилимонної кислоти (ГЛК), яка має вплив на обмін ліпідів у організмі та ефективна при ожирінні, оскільки зменшує апетит, споживання їжі та рівень жиру в організмі шляхом регулювання рівня серотоніну, який впливає на відчуття ситості, підвищення окислення жирів та зниження ліпогенезу. ГЛК є потужним інгібітором аденозинтрифосфат-цитратної ліази, каталізатора у процесі конверсії цитрату до ацетил-коферменту А, який відіграє ключову роль у синтезі жирних кислотах, холестерину та тригліцеридів [1].
Попередні фітохімічні дослідження сировини та екстрактів з цієї рослини виявили присутність алкалоїдів, флаваноїдів, фенольних сполук, сапонінів, дубильних речовин, вуглеводів та білків. В індивідуальному стані з різних частин рослини було виділено кілька ксантонів (карбогіол), бензофенонів (гарцинол), органічних кислот (ГЛК) та амінокислот (гамма-аміномасляна кислота) [1].
Екстракт Гарцинії камбоджійської та її біологічно активні речовини також виявляють гіполіпідемічну, протидіабетичну, протизапальну, протипухлинну, антигельмінтну, антихолінестеразну та гепатопротекторну активність у моделях in vitro та in vivo [1].
Дослідження на щурах-альбіносах лінії Wistar показало, що введення ГЛК та її лактону (ГЛКЛ) у концентраціях 1.1, 3.7 та 5.5 ммоль на кг 1 раз на день протягом 8 тижнів призвело до значного зменшення споживання корму та зменшення приросту ваги щурів залежало від дози. Це вказує на те, що ГЛК та екстракти Гарцинії камбоджійської є модуляторами апетиту та здатні його знижувати [1, 2].
Ранджит та ін. [3] встановили, що ГЛК (300–1500 мг/кг, перорально) та її лактон (212–1063 мг/кг, перорально) потенційно знижують вживання їжі та вагу тіла, не виявляючи токсичності у щурів. При цьому виявлено, що ефект лактону був більш виражений, ніж ефект ГЛК. Короткострокове лікування за допомогою ГЛК (250 мг/день перорально протягом 5 днів) у жінок підвищувало метаболізм жиру та продуктивність фізичних вправ, було помічено зниження коефіцієнту дихального обміну та окислення вуглеводів під час фізичних вправ [4]. Антон та ін. [5] досліджували вплив ГЛК на споживання їжі, ситість, втрату ваги і рівень окисного стресу у людини. Вони використовували 2 дози (2800 мг/день та 5600 мг/день) у осіб із ожирінням та встановили, що обидві дози є безпечними та знижують апетит, що дозволяє коригувати вагу.
Дослідження in vitro Бландена [6] припустили, що екстракт плодів Гарцинії камбоджійської може інгібувати накопичення ліпідів у жирових клітинах. Екстракт помітно зменшив масу тіла, вісцеральне накопичення жиру, концентрацію ліпідів у крові та печінці, рівень інсуліну та лептину в плазмі крові при дієті з високим вмістом жирів та ожирінням у мишей. Етанольний екстракт Гарцинії камбоджійської, що вводився щурам перорально у дозах 200 і 400 мг/кг 1 раз в день протягом 5 тижнів, значно знижував масу тіла та приводив до збільшення кількості еритроцитів [7]. Зниження рівня ліпопротеїдів дуже низької щільності у плазмі та ампліфікація рівня хіломікронів зафіксовано після лікування екстрактом. Рамос та співавтори [8] встановили, що ліофілізований екстракт Гарцинії камбоджійської (по 500 мг 3 рази на день протягом 8 тижнів) потенційно знижує масу тіла, рівень холестерину та тригліцеридів у людей із надмірною вагою, не виявляючи ніяких негативних наслідків [8]. Хаямідзу та ін. [9] встановили, що екстракт Гарцинії камбоджійської знижує накопичення вісцерального жиру у людини. У цьому дослідженні група людей вживали екстракт Гарцинії камбоджійської (1000 мг ГЛК на день) протягом 12 тижнів, при цьому спостерігалося помітне зменшення у вісцеральних, підшкірних та загальних жирових ділянках, зниження непереносимості глюкози і рівня резистину у плазмі крові після лікування.
Таким чином, наведені дані вказують про наукову обґрунтованість використання екстрактів Гарцинії камбоджійської для зменшення апетиту, боротьби з ожирінням та для допомоги при контролі за масою тіла.
L-карнітин — це ендогенна молекула, яка бере участь у метаболізмі жирних кислот, біосинтезується в організмі людини за допомогою амінокислот: L-лізину та L-метіоніну. L-карнітин знаходиться у багатьох продуктах харчування, таких як червоне м’ясо, а саме яловичина та баранина, риба, птиця та молоко. По суті, L-карнітин транспортує ланцюги жирних кислот у матрикс мітохондрій, що дозволяє клітинам розщеплювати жир і отримувати енергію з накопиченого запасу жиру. Нещодавні дослідження почали висвітлювати корисні ефекти L-карнітину при використанні в різних клінічних терапіях. Так, L-карнітин та його ефіри допомагають зменшити окислювальний стрес; вони були запропоновані для лікування багатьох станів, таких як серцева недостатність, стенокардія, втома та для збільшення витривалості при фізичних вправах. L-карнітин є безпечним та рекомендується як дієтична добавка у певних категорій осіб, які не мають дефектів окислення жирних кислот [10]. Більше того, L-карнітин захищає клітину від збільшення ацил-КоА шляхом генерації ацилкарнітинів. М’язи людини містять велику кількість карнітину, але це залежить від поглинання цієї сполуки з крові через неможливість м’язів синтезувати його. Окислення жирних кислот у мітохондріях є важливим джерелом енергії для м’язового обміну, особливо під час фізичних вправ. Однак, особливо під час високої інтенсивності вправ, цей процес, здається, обмежений мітохондріальною доступністю вільного L-карнітину. Отже, окислення жирних кислот швидко знижується, збільшуючи інтенсивність фізичних вправ від помірної до високої. Враховуючи важливу роль жирних кислот у м’язовій біоенергетиці та обмежувальний вплив вільного карнітину на окиснення жирних кислот під час фізичних вправ на витривалість, припускають, що добавки L-карнітину збільшують витривалість та впливють на ліпідний обмін [11]. В дослідженнях Мадзена та співавторів [12] було показано, що лікування L-карнітином у безсимптомних пацієнтів з первинною недостатністю карнітину може не тільки запобігти серцевим ускладненням, а також посилити метаболізм жиру скелетних м’язів під час фізичних вправ.
L-тирозин — умовно незамінна амінокислота, оскільки в нормальних умовах організм синтезує достатню кількість фенілаланіну. Однак для тих, хто має фенілкетонурію, дефіцит ферменту фенілаланінгідроксилази, яка запобігає перетворенню фенілаланіну в тирозин, робить тирозин незамінною амінокислотою для цієї популяції. Тирозин вбудовується в білки всіх форм життя і є попередником для синтезу тироксину, меланіну та нейромедіаторів: дофаміну і норадреналіну. Джерела тирозину в їжі включають рибу, соєві продукти, птицю, яйця, молочні продукти, боби, мигдаль, арахіс, кунжут, насіння гарбуза, зародки пшениці, овес, авокадо та банани. Клінічні умови, при яких добавки тирозину можуть мати терапевтичну користь, включають депресію, гіпертонію, стрес, когнітивні порушення, хворобу Паркінсона, фенілкетонурію та нарколепсію. Хоча L-тирозин має численні механізми дії, мабуть, найбільш клінічно значущим є його роль попередника у синтезі норадреналіну та дофаміну. Шляхом збільшення швидкості синтезу нейромедіаторів L-тирозин стимулює центральну нервову систему та діє як антидепресант. L-Тирозин також служить попередником меланіну, пігменту кольору шкіри та волосся, що забезпечує захист проти шкідливих ультрафіолетових променів, і для гормону щитовидної залози — тироксину. Енкефаліни — пентапептиди, які мають знеболювальну дію, містять у своєму складі L-тирозин. На додаток, L-тирозин стимулює виробіток гормону росту і бере участь у функціях надниркових залоз та гіпофіза, діє як адаптоген, полегшуючи фізичні симптоми стресу, таких як високий кров’яний тиск, тривогу та перепади настрою. Через фенольну структуру тирозин є потужним антиоксидантом, знешкоджує численні вільні радикали та інгібує перекисне окислення ліпідів [13].
Куркума — це спеція каррі, яка походить з Індії та викликала великий інтерес в останні десятиліття, оскільки вона містить біоактивні куркуміноїди (куркумін, деметоксикуркумін та бісдеметоксикуркумін).
Куркумін (1,7-біс- (4-гідрокси-3-метоксифеніл) -гепта-1,6-дієн-3,5-діон) — ліпофільний поліфенол, який у дослідженнях in vitro, in vivo та клінічних випробуваннях показав протипухлинну, антибіотичну, протизапальну та протидіабетичну активність. У базі Scopus за останні п’ять років було опубліковано майже 10 000 статей щодо дослідження куркуміноїдів [14].
Встановлено, що куркумін є ефективним при лікуванні діабету у пацієнтів та у моделях на тваринах. Арун і Наліні повідомили, що введення куркуми або куркуміну діабетичним щурам знижує рівень цукру та рівень гемоглобіну в крові [15]. Муруган і Парі в 2007 р. спостерігали зниження рівня загального білка, альбуміну, глобуліну та співвідношення альбумін/глобулін у діабетичних щурів, що дозволило повернутися майже до норми після введення куркуміну [16]. У діабетичних моделях пероральне введення куркуміну щурам призводило до значного зниження рівня глюкози у крові та збільшення рівня інсуліну в плазмі крові [16]. Автори дійшли висновку, що ефективність куркуміну, який міститься у нутрицевтиках, була добре продемонстрована для кількох станів здоров’я, включаючи шкірні захворювання, пов’язані з артритом, метаболічні захворювання та депресивні розлади [14, 17].
Піколінат хрому — це харчова добавка, яка набирає популярності, особливо тих, хто прагне до зниження ваги. Хоча механізм, відповідальний за передбачувану дію піколінату хрому, не був ретельно досліджений, дослідження показують, що біохімічні, фізіологічні та поведінкові дії піколінату хрому можуть бути наслідком впливу піколінової кислоти на центральну нервову систему. Показано, що аналоги піколінової кислоти викликають глибокі зміни в метаболізмі серотоніну, дофаміну та норепнефрину в мозку. Піколінат хрому покращує різні метаболічні параметри та зменшує окислювальний стрес у щурів, знижуючи рівень глюкози, загального холестерину та тригліцеридів, малонового диальдегіду у сироватці крові та підвищує експресію транспортера глюкози печінки GLUT-2 та м’язів GLUT-4 [18].
Крім того, йод як мікроелемент покращує функціонування щитоподібної залози, активує метаболічні процеси та сприяє розщепленню ліпідів у жировій тканині.
Таким чином, дієтична добавка «Стифімол плюс», спираючись на наукове обґрунтування її складу, у комплексі з корекцією харчової поведінки та помірним фізичним навантаженням дозволяє ефективно зменшити вагу та нормалізувати обмінні процеси в організмі, тим самим покращити стан здоров’я людини.
Література:
- Semwal RB, Semwal DK, Vermaak I, Viljoen A. A comprehensive scientific overview of Garcinia cambogia. Fitoterapia 2015, 102: 134–48.
- Rao GV, Karunakara AC, Babu RRS, Ranjit D, Reddy GC. Hydroxycitric acid lactone and its salts: Preparation and appetite suppression studies. Food Chem. 2010, 120:235–9.
- Ranjith D, Shiva Prakash S, Karunakara AC, Diwakar L, Chandrasekara Reddy G. Issue of testicular toxicity of hydroxycitric acid lactone. Curr Sci 2011, 100: 24–7.
- LimK, Ryu S, Nho H-S, Choi S-K, Kwon T, Suh H, et al. Hydroxycitric acid ingestion increases fat utilization during exercise in untrained women. J Nutr Sci Vitaminol 2003, 49: 163–7.
- Anton SD, Shuster J, Leeuwenburgh C. Investigations of botanicals on food intake, satiety, weight loss and oxidative stress: Study protocol of a double-blind, placebo-controlled, crossover study. J Chin Integr Med. 2011, 9: 1190–8.
- Blunden G. Garcinia extract inhibits lipid droplet accumulation without affecting adipose conversion in 3 T3-L1 cells. Phytother Res 2001, 15: 172–3.
- Oluyemi KA, Omotuyi IO, Jimoh OR, Adesanya OA, Saalu CL, Josiah SJ. Erythropoietic and anti-obesity effects of Garcinia cambogia (bitter kola) in Wistar rats. Biotechnol Appl Biochem 2007, 46: 69–72.
- Ramos RR, Saenz JF, Aguilar MCFA. Control of obesity with Garcinia cambogia extract. Invest Med Int 1996, 22: 97–100.
- Hayamizu K, Ishii Y, Kaneko I, ShenM, Okuhara Y, Shigematsu N, et al. Effects of Garcinia cambogia (hydroxycitric acid) on visceral fat accumulation: a double-blind, randomized, placebo-controlled trial. Curr Ther Res Clin Exp 2003, 64: 551–67.
- Patkowska-Sokola PB, Bodkowski R, Jamroz D, Nowakowski P, Lochynski S, Librowski T. L-Carnitine — Metabolic Functions and Meaning in Humans Life. Jolanta Current Drug Metabolism, 2011, 12, 667-8.
- Gnoni A, Longo S, Gnoni GV, Giudetti AM. Carnitine in Human Muscle Bioenergetics: Can Carnitine Supplementation Improve Physical Exercise? Molecules 2020, 25 (1): 182. https://doi.org/10.3390/molecules25010182
- Madsen DKL, Preisler N, Rasmussen J, Hedermann G, Olesen JH, Lund AM, Vissing J. L-Carnitine Improves Skeletal Muscle Fat Oxidation in Primary Carnitine. J Clin Endocrinol Metab, 2018, 103 (12): 4580–88.
- L-Tyrosine. Alternative Medicine Review 2007, 12 (4): 364-368. PMID: 18069906
- Kotha RR, Luthria DL. Curcumin: Biological, Pharmaceutical, Nutraceutical, and Analytical Aspects. Molecules 2019, 24(16): 2930. https://doi.org/10.3390/molecules24162930
- Arun N., Nalini N. Ecacy of turmeric on blood sugar and polyol pathway in diabetic albino rats. Plant Foods Hum. Nutr. 2002, 57: 41–52.
- Murugan P, Pari L. Influence of Tetrahydrocurcumin on Hepatic and Renal Functional Markers and Protein Levels in Experimental Type 2 Diabetic Rats. Basic Clin. Pharmacol. Toxicol. 2007, 101: 241–5.
- Pagano E., Romano B, Izzo AA, Borrelli F. The clinical ecacy of curcumin-containing nutraceuticals: An overview of systematic reviews. Pharmacol. Res. 2018, 134: 79–91.
- Pala R, Sari MA, Erten F, Er B, Tuzcu M, Orhan C, Deeh PBD, Sahin N, Cinar V, Komorowski JR, Sahin K. The effects of chromium picolinate on glucose and lipid metabolism in running rats. J Trace Elem Med Biol. 2020, 58: 126434. doi: 10.1016/j.jtemb.2019.126434.
Кошовий Олег Миколайович,
доктор фармацевтичних наук, професор