Що важливо знати про хондропротектори

Завдяки успіхам медицини і фармації тривалість життя людини збільшується. Ми живемо довше, довше працюють наші суглоби, більше втомлюються, все більше занепокоєння доставляє нам їх стан. Після 50 років (іноді раніше) як у чоловіків, так і у жінок спостерігаються ознаки артрозу — захворювання, при якому вражається хрящова тканина суглобів. Після 60 років артроз спостерігається практично у кожного. Сьогодні артроз вважається найпоширенішою у світі хворобою суглобів. За статистикою, на нього страждає 10-15% населення більшості країн світу, в тому числі України.

Повноцінна робота суглобів можлива тільки за умови легкого — безперешкодного і безболісного ковзання суглобових поверхонь кістки в порожнині суглоба. Ця функція забезпечується станом суглобового хряща. Гладкий і завжди зволожений шар хрящової тканини вистилає поверхню кісток в суглобах. Роль змащення відіграє синовіаль-на рідина. Вона також живить хрящ. Виробляється необхідна для повноцінної роботи суглоба синовіальна рідина клітинами все тієї ж хрящової тканини. З віком, або з якихось інших причин, хрящ починає руйнуватися — оголюється поверхня кісткової тканини. При рухах в суглобі пошкодження хряща посилюється — він травмується грубою і шорсткою поверхнею кістки. Дефект хрящової тканини неминуче призводить до порушення вироблення синовіальної рідини. Суглоб не отримує мастила, а хрящ — харчування. Порушення структури і функції хрящової тканини поглиблюються — захворювання прогресує. Надалі пошкодження зачіпає і кісткову тканину.

Оскільки хрящ руйнується поступово, хвороба довгий час може перебігати безсимптомно. Спочатку відзначається тільки ледь чутний хруст, поколювання або незначний ниючий біль в ураженому суглобі. Тільки тоді, коли руйнування суглоба стане достатньо вираженим, виникають болі, набряклість і деформація суглоба. Далі відбувається повне руйнування хряща і втрата рухливості суглоба.

Розрізняють первинний і вторинний артроз. Первинний розвивається з віком, вторинний — після перенесених травм або ревматоїд-них захворювань. Серед факторів, що сприяють розвитку артрозу, важливе значення мають мала рухливість, переохолодження, запальні процеси в суглобах, великі фізичні навантаження, нестача мінералів в організмі, різні порушення обміну речовин, ендокринні захворювання (наприклад, цукровий діабет), зайва маса тіла, спадковість (наявність захворювання у батьків збільшує ймовірність розвитку його у дітей, особливо за умови наявності факторів ризику), плоскостопість. У групі ризику — представники таких професій, як піаністи, перукарі, програмісти, будівельники, вантажники, спортсмени та танцюристи. Наприклад, у офісних працівників часто виникає артроз хребта, а у балерин — суглобів пальців стопи. Постійна ходьба на високих підборах теж може сприяти розвитку захворювання.

Артроз — незворотнє і невиліковне захворювання. Коли в хрящовій тканині вже є виражені зміни, відновити її до здорового стану неможливо. Однак, якщо звернути увагу на ранні прояви артрозу, розвиток недуги можна зупинити або істотно сповільнити. Ще більш успішними будуть заходи, спрямовані на збереження хряща ще до розвитку його поразки — тоді, коли артрозу ще немає, але є фактори, що сприяють його розвитку. Усунути запалення і уповільнити руйнування хрящової тканини допомагають хондропротектори.

Хондропротектори — це препарати, які виявляють здатність уповільнювати подальшу дегенерацію хрящової тканини і стимулювати процеси їх регенерації. Нестероїдні протизапальні засоби, які широко застосовуються при артрозі, є засобами симптоматичної терапії: вони прибирають ознаки запалення в суглобах і зменшують біль. На відміну від них хондропротектори впливають безпосередньо на саму причину артрозу, активно сприяючи збереженню та відновленню хряща. Дія хондропротекторів направлена на харчування та утворення нових клітин хрящової тканини, а також на вироблення синовіальної рідини — суглобового «змащення». Вони високоефективні на ранніх стадіях артрозу, коли ще є можливість регенерації хряща. На пізній стадії захворювання, коли хрящ практично повністю зруйнований, терапевтичні можливості хондропротекторів обмежені, оскільки вони не можуть стимулювати відновлення хрящової тканини.

Встановити діагноз артрозу, визначити його стадію, наявність показань до призначення хондропротекторів може тільки кваліфікований лікар. Питання вибору оптимального препарату, його дози і тривалості курсу лікування також повинні вирішуватися лікарем. Са-молікування без верифікації діагнозу артрозу може призвести до негативних наслідків.

На сьогоднішній день найбільш вивченими хондропротекторами є хондроітину сульфат і глюкозамін.

Хондроітину сульфат гальмує процеси дегенерації хрящової тканини, пригнічує ферменти, що беруть участь у процесах руйнування суглобового хряща, стимулює анаболічні процеси в хрящовій тканині, стимулює синтез глікозаміногліканів (структурної складової хрящової тканини), сприяє відновленню суглобової сумки і хрящової поверхні суглобів, підвищує продукцію внутрішньосуглобової рідини, стимулює синтетичні процеси в клітинах хрящової тканини (хондроцитах), покращує їх структуру. Поряд з хондропротекторною надає протизапальну і анальгетичну дію за рахунок зниження викиду у внутрішньосуглобову рідину медіаторів запалення і болю. Зменшує процеси втрати кальцію кістковою тканиною, знижує резорбцію (руйнування) і прискорює процеси відновлення в кістках, покращує мікроциркуляцію.

Препарати хондроітину сульфату можуть викликати алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж, набряк у місці нанесення мазі або ін'єкції), диспепсичні явища (нудоту, біль у животі, метеоризм).

Глюкозамін — необхідний субстрат для синтезу глікозаміногліканів, гіалуронової кислоти, хондроітину. Уповільнює процеси деградації суглобового хряща, впливаючи на активність катаболічних ферментів, що приймають участь у його руйнуванні. При систематичному прийомі стимулює синтез глікозаміногліканів. Проявляє протизапальні властивості, зменшує біль і підвищує рухливість уражених суглобів. Знижує шкідливу дію на суглобовий хрящ НПЗЗ.

Прийом препаратів глюкозаміну може стати причиною різних проявів алергії, диспепсії, в окремих випадках — загальної слабкості, сонливості.

Комбіновані препарати, що містять хондроітину сульфат і глюкозамін, мають більш виражену дію, так як діючі речовини взаємно підсилюють одна одну.

В цілому, хондропротектори досить добре переносяться хворими і дуже рідко виявляють будь-яку побічну дію. У той же час, їх з обережністю слід призначати хворим на цукровий діабет, оскільки глюкоза, що міститься в них, повинна компенсуватися збільшенням дози цукрознижувальних препаратів.

Хондропротекторні лікарські препарати, що містять зазначені вище діючі речовини, випускаються в різних формах: розчини для ін'єкцій; таблетки, капсули і порошки для прийому всередину; мазі та гелі. У Державному формулярі лікарських засобів представлені наступні препарати хондропротекторів (Табл. 1).

NFaY_2015_11_mnenie_TABLE_1

Найбільш зручними для застосування є хондропротектори у вигляді капсул і таблеток. Трохи менш зручні порошки, що вимагають певних умов для прийому препарату (приготування розчину). Препарати у вигляді мазей і гелів можна поєднувати з пероральними лікарськими формами для посилення ефекту. Артифлекс, Артифлекс-хондро, Мукостат і Сінарта відрізняються від інших хондропротекторів тим, що вимагають обов'язкового лікарського призначення та нагляду. Для самостійного лікування вони непридатні.

Гіалуронова кислота має в'язкі еластичні властивості, і при поступових навантаженнях, наприклад ходьбі, її присутність на поверхні суглобового хряща діє як мастило, роблячи суглоб слизьким, а прибігу — поглинає удари. Також гіа-луронова кислота бере участь у виробленні будівельного матеріалу для хряща. Препарати гіалуронової кислоти активують синтез власної гіалуронової кислоти клітинами—синовіоцітами ураженого суглоба. Вони нормалізують склад внутрішньосуглобової рідини, її реологічні властивості (в'язкість і плинність), які суттєво змінюються при запаленні суглоба, поліпшують рухливість суглобів, надають знеболюючу дію (Табл. 2).

NFaY_2015_11_mnenie_TABLE_2

Всі препарати випускаються тільки у формі ін'єкцій та вводяться безпосередньо в хворий суглоб. Це малоприємна процедура, але вона проводиться тільки один раз в тиждень і всього лише 5 разів протягом курсу лікування. Препарати гіалуронової кислоти вимагають обов'язкової консультації спеціалістів, як перед призначенням, так і на протягом всього часу лікування.

Щоб хондропротектори змогли надати свою дію, вони повинні надходити в організм у певних дозах. Для глюкозаміну така доза становить близько 1500 мг, а для хондроітину сульфату — 1000 мг. Приймати ці препарати потрібно курсами, досить тривалий час — не менше 6 міс. Одноразові і нерегулярні прийоми хондропротекторів ніякого лікувального ефекту не дадуть.

Крім зазначених вище, на фармацевтичному ринку України представлений ще ряд препаратів з хондропротекторною дією. Найбільш популярні такі препарати.

Алфлутоп (розчин для ін'єкцій). Даний препарат містить біологічно активний концентрат з дрібної морської риби, до складу якого входять хондроітину сульфат, вуглеводи, амінокислоти, гліцерофосфоліпіди, мікроелементи та інші речовини. Регулює в хрящі обмін речовин. Має помірну протизапальну та знеболювальну дію.

Румалон (розчин для ін'єкцій). Лікарський засіб тваринного походження — екстракт з хрящової тканини кісткового мозку телят. Як і інші хондропротектори, нормалізує обмін речовин в суглобовому хрящі, сповільнюючи процеси руйнування суглоба, стимулюючи регенерацію і галюмуючи запалення.

Піаскледін (капсули). Це препарат з масла авокадо та сої. Чинить на суглобовий хрящ ряд позитивних ефектів, в результаті яких сповільнюються процеси його дегенерації, а структура певною мірою відновлюється.

Зинаксин (капсули) — препарат складається з екстрактів імбиру і альпінії. Уповільнює процеси дегенерації хряща, покращує обмін речовин у ньому, має знеболюючу та протизапальну дію.

Необхідно завжди пам'ятати про те, що при виборі хондропротектору та оптимальної схеми лікування важлива консультація фахівця. Якщо людина починає приймати які-небудь хондропротектори абсолютно самостійно, це може призвести не до позитивного ефекту, а лише до поглиблення хвороби суглобів. Якщо ж препарат був підібраний лікарем-спеціалістом і призначений у комплексі з іншими лікарськими препаратами та лікувальними процедурами, то хондропротектори дозволяють не тільки усунути запалення і біль у суглобі, а й відновити уражені хворобою хрящові тканини.

Yakovleva  autor  Яковлєва Л. В., д. фарм. н., проф., зав. каф. фар-макоекономіки НФаУ, заслужений діяч науки і техніки України  

panacea_line  ЛИТЕРАТУРА

  1. Алексеева Л.И., Шарапова Е.П. Хондроитина сульфат в лечении остеоартроза //Рос. мед. журнал. — 2009. — Т.17, № 21. — С. 1448–1453.
  2. Денисюк В. І.,  Денисюк О В. Остеоартроз: стандарти діагностики та лікування за результатами доказової медицини. //Містецтво лікування. — 2012. — №1. — С.91–95.
  3. Ершова О.Б. Особенности лечения остеоартроза у пожилых: место локального хондропротектора «Хондроксид» / Consilium Medicum. — 2014. — № 12
  4. Новиков В.Е. Хондропротекторы //Обзоры по клин. фарм. и лекарств. терапии. — Т. 8, № 2. — С. 41–47.
  5. Остеоартроз: консервативная терапия: Монография / Под ред. Н.А. Коржа, Н.В. Дедух, И.А. Зупанца. — Харьков: Золотые страницы, 2007. — 424 с.
  6. Поворознюк В.В.  Остеоартроз. //Мистецтво лікування. — 2004. — №3. — C.16-23.
  7. Фармацевтическая опека: курс лекций для провизоров и семейніх врачей. /Под ред В.П. Черных, И.А. Зупанца. — Х.:Фармитэк, 2006.— 536 с
  8. Чичасова Н.В. Глюкозамин и хондроитин в лечении остеоартроза //Здоров'я України. — 2006. — № 19. — С. 48–49.
  9. Ярыгин С. К вопросу о роли хондроптекторов в лечении артроза: на пути к доказательной медицине //Травматология и ортопедия России. — 2010. — №3. — С. 179–182