Рецепт: вчора, сьогодні, завтра

Скільки рецептів проходить через руки фармацевта за день, місяць, рік? Такої статистики немає. Для співробітника аптеки паперовий бланк, оформлений і заповнений за певною формою, це лише звичайний атрибут повсякденності. А тим часом рецепт заслуговує на нашу увагу, бо має стародавню історію, в якій можна знайти багато цікавих фактів та ще більш цікаве майбутнє.

 

Сьогодні ми знаємо, що слово «рецепт» походить від латинського recipio — «приймаю, отримую». Воно позначає письмове (за встановленою формою) звернення лікаря до фармацевта про виготовлення та відпуск лікарського засобу певній особі із зазначенням способу його отримання. Але далеко не кожен лікар та фармацевт зможе відповісти на запитання, коли було виписано перший рецепт. На титул найстарішого претендує рецепт засобу по догляду за волоссям, який археологи винайшли в єгипетському папірусі. Згідно рецепту необхідно взяти по 1 частині собачої лапи, фініків, ослячого копита, довго варити в маслі і натирати цим шкіру голови. Звучить досить моторошно, але це давній Єгипет. Але ж задовго до цього лікарі Стародавнього світу виписували свої рецепти на глиняних табличках. Найдавніші артефакти були знайдені на території Стародавнього Шумеру — держави, яка колись процвітала в долині річок Тигр і Євфрат. «Найстаріша» знахідка археологів виписана ветеринаром на глиняній табличці з відбитком особистого знаку лікаря. Всього було винайдено близько 500 рецептів ліків на невеликих глиняних табличках. Їх зміст доводить, що шумерам вже IV тис. до н. е. були відомі такі хіміко-технологічні процеси, як фільтрування, розчинення, подрібнення, екстракція кип’ятінням, перегонка, сушіння та випарювання. До складу шумерських засобів входили трави, тваринні продукти та невелика кількість мінеральних речовин. Застосовувалися також у медичній практиці шумер наркотичні речовини. Але секрети їх приготування були привілеєм храмових жреців, і відпускалися такі ліки виключно «за рецептом». Іншими словами, щоб отримати сильний «препарат», практикуючий лікар мав надіслати письмовий запит на його виготовлення до храму. Як показав час, така система виявилася життєздатною, адже її різновид діє до сьогодні.

 

Естафету вдосконалення медичного рецепта прийняв Стародавній Єгипет. На берегах Нілу способи виготовлення ліків та складання священних книг, де вони були описані, приписувалися жрецю Імхотепу, який був представником бога мудрості Тота на Землі. Із 10 єгипетських папірусів, що дійшли до нашого часу, пов’язаних з лікуванням, щонайменше два були написані саме їм. Один із папірусів має назву «Книга приготування ліків для всіх частин тіла». У папірусі міститься понад 900 рецептів для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, дихальної та серцево-судинної систем, порушень слуху та зору, різного роду інфекційних процесів та глистових інвазій. Назва кожного рецепта виділена червоною фарбою, форма лаконічна: спочатку стоїть заголовок, наприклад, «Ліки від глухоти», потім перераховуються складові із зазначенням дози, наприкінці — технологія виготовлення: «варити, змішати, процідити». А ось традиція писати рецепти латиною бере початок у ХІ–XII ст., коли в Європі з’являються перші аптеки, які відкриваються при монастирях. Аптекарі-ченці своєю метою вважали допомогати всім стражденним, ліки видавали безкоштовно, а рецепти розпочиналися словами «Cum Deo!» — «З Богом!» Ця традиція проіснувала у країнах Європи до початку XX в.

Вже на початку ХІХ ст. у європейських країнах склалися певні правила виписування рецептів та відпуску лікарських засобів. Так, рецепт виписувався на довгастому бланку завбільшки 1/8 аркуша паперу. З правого боку листа залишалося чисте місце завширшки до 2 см від краю для позначення відпущених фармацевтом лікарських засобів. Рецепти треба було записувати чорнилом або чорнильним олівцем. У разі потреби їх можна було виписувати і простим олівцем, але, наприклад, у Німеччині такі рецепти мали законну силу лише протягом кількох днів. Якщо на одному бланку виписували кілька рецептів, вони відокремлювалися знаком «♯», який раніше ставився на початку рецепту, бо мав саме то містичне значення Cum Deo, без якого не можна було починати жодних справ ще з часів середньовічної Європи, а тим більше такої важливої справи, як виписування рецепта хворому. Якщо лікар робив у рецепті зміни, то він підтверджував їх своїм прізвищем (записувалася повністю). Відпускати лікарські засоби аптекар мав право лише за розпорядженням лікаря.

У ХХ столітті остаточно сформувалися стиль та структура рецепту. Сьогодні це важливий медичний та юридичний документ, який є єдиною підставою для відпустки з аптек більшості ліків. У разі безкоштовної або на пільгових умовах відпустки ліків рецепт є також фінансовим документом.

Відповідно до наказу МОЗ України № 360 від 19.07.2005 року «Правила виписування рецептів та вимог — замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення» зі змінами від 23.07.2017 р. Наказ МОЗ № 697 та від 18.04.2018 р. Наказ № 735 рецепти виписуються на стандартних бланках:

• рецептурний бланк ф-1 для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість чи на пільгових умовах;
• рецептурний бланк ф-3 для виписування наркотичних та прирівняних до них лікарських речовин, психотропних препаратів, трамадолу (незалежно від торгової назви чи лікарської форми) у чистому вигляді чи суміші з індиферентними наповнювачами.

 

Спеціальний рецептурний бланк форми № 3 (ф-3) виготовляється на папері рожевого кольору та має наскрізну нумерацію. Контроль за їх обліком та використанням здійснюється відповідальною особою, яка призначається наказом керівника закладу охорони здоров’я.

Сьогодні забороняється виписувати рецепти на лікарські засоби, які не зареєстровані на території України. Наркотичні, психотропні, отруйні речовини та прекурсори дозволяється виписувати лише лікарям, які працюють у державних установах. Крім того, лікарі та інші медичні працівники несуть відповідальність у встановленому порядку за призначення хворому ліків та дотримання Правил виписування рецептів.

 

Традиційно рецепт складається з 9 частин:

• «inscriptio» (назва лікувально-профілактичного закладу, його адреса, телефон);
• «datum» (дата виписування рецепта);
• «nomen aegroti» (прізвище, ім’я та по батькові хворого);
• «aetas aegroti» (вік хворого);
• «nomen medici» (прізвище, ім’я та по батькові лікаря);
• «designatio materiarum» (перелік лікарських речовин та їх кількість);
• «subscriptio» або «praescriptio» (вказівки фармацевту про виготовлення лікарського препарату у певній лікарській формі;
• «Misce, ut fiat unguentum» — змішай, щоб утворилася мазь);
• «signatura» (спосіб застосування препарату хворим);
• «nomen medici et sigіllum personale seu Subscriptіo medici» (підпис, особиста печатка лікаря).

Фармацевт завжди був і залишається найкращим помічником для лікаря у питаннях рецептурного відпуску лікарських засобів. І досі існує традиція, згідно з якою лікар у своїх рецептах звертається до провізора, як до товариша, можна сказати «на ти» — «Misce. Da. Signa» — «Змішай. Видай. Познач».

 

На сьогодні рецепт має такі функції:

            медичну — містить інформацію про виписаний лікарський засіб та спосіб його застосування з урахуванням діагнозу та віку хворого;

            юридичну — за допомогою рецепта держава і відповідні органи контролюють та регулюють обіг наркотичних, психотропних, отруйних, запаморочливих речовин, прекурсорів, крім того, зазначається дата виписування Р., а також прізвища хворого та лікаря;

            технологічну — рецепт містить дані про активні (інколи допоміжні) речовини та вказівку, яку лікарську форму слід приготувати;

            економічну — відомості із рецепта використовуються при економічному аналізі ефективності роботи аптеки, розрахунках тарифів, витрат допоміжних речовин та матеріалів, закупок товарів тощо;

            соціальну — рецепт підтверджує надання кваліфікованої, повноцінної, своєчасної лікарської та фармацевтичної допомоги громадянам незалежно від їх соціального та матеріального статусу.

 

Рецептурний відпуск лікарських засобів обмежує самолікування, забезпечує раціональне використання лікарських засобів, забезпечує доступність лікарських препаратів, обмежує превалювання комерційних інтересів аптеки над інтересами пацієнта згідно вимог стандарту GPP (Good Pharmaceutical Practice — належна аптечна практика).

У ХХ ст. медицина та фармація зробили гігантський стрибок вперед; з’явилися нові препарати, нові технології виробництва субстанцій, аптеки вийшли принципово на інший рівень роботи. Всі ці зміни не могли не позначитися на правилах виписування рецептів.

Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у охорону здоров’я є сучасною реальністю. Важливість розвитку даного напрямку для медицини є безсумнівною та підтверджується тим фактом, що при Всесвітній Організації Охорони Здоров’я створена Глобальна Обсерваторія електронної охорони здоров’я. Співробітництво країн Європи з 2003 року здійснюється відповідно до плану дій «Електронна Європа» та «Програми дій у галузі громадського здоров’я». Елементи електронної охорони здоров’я (e-Health) активно впроваджуються у лікувальну практику та в роботу аптек у США, Канаді, Австралії, Німеччини, України та інших. Водночас головним посередником у взаєминах лікаря, провізора і пацієнта продовжує залишатися папір у вигляді рецептурного бланка. На жаль призначення рецептурних лікарських засобів супроводжується нерозбірливим почерком лікаря, неточностями, помилками у рецептах. І така проблема існує практично у всіх країнах світу.

За даними Національної академії наук США, внаслідок того, що рецепт було виписано нерозбірливим почерком, здоров’ю понад мільйона американців було завдано шкоди різного ступеня важкості. Виправляючи подібні помилки, лікарні країни були змушені витратити додатково кілька мільярдів доларів. За даними Європейського агентства ліків (European Medicines Agency-EMA), в Європі частота помилок на етапі виписування рецептів становить 7,5 %. Система електронних рецептів дозволяє суттєво знизити не тільки помилки виписування та прочитання, а й призначення ліків.

Встановлено, що вперше електронний рецепт був застосований у Швеції в 1983 році. У 1990-ті роки система електронних рецептів почала використовуватись у Данії, США та Іспанії, на початку 2000-х років — у Фінляндії, Великій Британії, у Франції, Китаї. В даний час система електронних рецептів впроваджується у різних країнах світу в Західній Європі, Америці, Австралії, Азії.

Отже, електронний рецепт — це цифровий аналог паперового рецепту, який створюється, зберігається і передається з використанням медичної інформаційної системи в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ). Електронний рецепт може виписати не лише лікар, з яким пацієнт уклав декларацію, а й лікар-спеціаліст.

В Україні впровадження електронного рецепту почалося одночасно з програмою «Доступні ліки» навесні 2019 року, коли НСЗУ (Національна служба охорони здоров’я України) почала підписувати договори з аптечними мережами країни. За електронними рецептами, що надходили, аптеки отримували виплати. Нововведення було закріплено законодавчо постановами КМУ від 27.02.2019.

 

Для виписування електронних рецептів у медичних закладах встановлюється спеціальний модуль та медична інформаційна система для доступу до електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ). Аби виписувати електронні рецепти, лікар має під час відвідування його пацієнтом відкрити карту пацієнта у своїй медичній інформаційній системі, розпочати або продовжити медичний епізод та реалізувати певні кроки: обрати пункт «виписати рецепт», заповнити відповідні поля, що стосуються лікарського засобу, перевірити інформацію щодо актуальності даних пацієнта.

У період 2019–2022 рр. впровадження електронних рецептів в нашій країні було пов’язано лише з лікарськими засобами, що входили до програми «Доступні ліки» — препарати для лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету І та ІІ типу, бронхіальної астми. Вже з серпня 2022 року пацієнти почали отримувати електронні рецепти на антибактеріальні препарати. Це обов’язкова вимога для закладів охорони здоров’я, які уже зареєстровані та працюють з електронною системою охорони здоров’я (ЕСОЗ).

А з листопада цього року в Україні запрацював другий етап впровадження електронного рецепта на відпуск наркотичних (психотропних) лікарських засобів. Впровадження електронного рецепта на наркотичні (психотропні) лікарські засоби відбуватиметься в межах перехідного періоду для медичних закладів. Лікарі закладів, які підключені до електронної системи охорони здоров’я, повинні будуть призначати такі ліки за електронними рецептами. У випадку, якщо лікар поки не працює з електронною системою охорони здоров’я, він, як і раніше, виписує пацієнту паперовий рецепт на бланку ф-3.

 

 

Наступний крок — впровадження електронного рецепта на всі рецептурні препарати очікується в 2023 році.

Отже, введення електронного рецепту є непросто майбутнім, а вже і реаліями сьогодення. Впровадження електронного рецепту в Україні та інших країнах спрощує доступ до необхідних ліків пацієнтам, які потребують складного лікування відповідно до медичних показань, а також додатково посилюється контроль за відпуском з аптечних закладів антибактеріальних препаратів, лікарських засобів, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини.

У римському праві слово «рецепт» означало різні неформальні договори, які користуються, проте, юридичним захистом.

У римському праві слово «рецепт» означало різні неформальні договори, які користуються, проте, юридичним захистом.

За аптекарським статутом від 11 жовтня 1801 р. рецептом слід вважати медичний припис на ліки, у якому лікар повинен прописати число, рік, ім’я пацієнта і, якщо потрібно, своє власне ім’я. Будь-який рецепт — за законом документ і будь-яка зміна його, чи то пером чи дією, тобто аптекарем чи помічником його під час приготування ліків, має розглядатися як підробка документа (рішення імперського суду від 12 жовтня 1888 р.). Якщо для приготування лікарського засобу взято менш цінні аптекарські товари, ніж запропоновано, такий спосіб дій слід вважати обманом.

У давнину латиною рецепти називалися Formula remediorum (remedium — лікарський засіб) або Formula medicinalis.

 

Рецептурна етика 1798 року, яка не втратила актуальності!

• аптекарі не повинні робити лікарям різдвяних подарунків;
• лікарі (навіть для ліків, що важко виготовляються) не мають права віддавати перевагу одному аптекарю перед іншим;
• вказівки рекламного характеру неприпустимі;
• будь-який документ повинен містити вказівку місця та число. Рецепт, який не включає цих вказівок, повинен бути повернутий аптекарем;
• у лікаря не повинно бути особливих бланків, які викликають у нього підозру, що він користується якимись вигодами від цієї аптеки.
• у рецепті має бути вказівка, у чому видати ліки.

 

Вчення щодо виписування ліків грецькою називається pharmakokatagraphologia, а латиною — Ars formulas medicas conseribendi або Ars formulandi. Походження його сягає корінням у далеке минуле. Дослідження показують, що понад три тисячі років тому єгиптяни активно практикувалися у цій галузі. Добре складені рецепти знаходять у найдавніших індійських та китайських книгах. У часи Гіппократа греки також вже мали деякі знання в області прописування ліків, які потім перейняли і розвинули римляни. Але особливо ретельно вони були вдосконалені персами та арабами, які черпали свої відомості зі східних джерел.

 

Для безпеки пацієнта на етикетках усіх аптечних засобів (сучасною мовою — в інструкціях до препарату) інформація про його застосування була написана так, щоб «правильна оцінка була можлива тільки для особи, яка отримала медичну освіту та вміє на підставі повного вивчення хворого зрозуміти та встановити точні показання чи протипоказання до призначення того чи іншого засобу». Цілком справедливо вважалося, що будь-які зміни дози, частоти прийому, способу застосування тощо повинні робитися тільки лікарем і тільки для конкретного хворого.

Саме тому аптекарі відмовлялися відповідати на запитання про те, чи слід приймати той чи інший засіб, якщо їх задавали люди без медичного диплома, та радили звернутися для вирішення проблеми до лікаря відповідної спеціальності.

 

На початку XX ст. «в моду увійшли» рецепти з невеликою кількістю речовин, що діють. У цьому фармацевти та лікарі бачили запоруку виключення можливої поліпрагмазії. На бланку були білі сигнатури (для засобів ad usum internum), жовті (ad usum ex ternum) та сині (для впорскування).

За даними Массачусетської державної ради з реєстрації фармації (Massachusetts State Board of Reqistration in Pharmacy), щорічно в США з помилками виписуються 2,4 млн. рецептів.

 

Список використаних джерел:

1. Вимоги до електронних рецептів. Національний стандарт України. Інформатика в охороні здоров’я. Офіційне видання. — Київ, ДП «УкрНДНЦ», 2019. — Точка доступу: https://zakon.isu.net.ua/sites/default/files/normdocs/dstu_iso_17523_2018.pdf
2. Дайджест змін в охороні здоров’я. — 2022. — № 14 (38). —
   Точка доступу: https://sociotherapy.org.ua/wp-content/uploads/2022/11/m_14.pdf.
3. Електронні рецепти. Урядовий портал. Точка доступу: https://www.kmu.gov.ua/service/elektronni-retsepty
4. Історія фармації : курс лекцій з дисципліни «Вступ у фармацію» для студ. І курсу ден. і заоч. форм навчання / А.О. Коберник, О.І. Грицюк, Л.В. Еберле, І.М. Радаєва. — Одеса : Фенікс, 2021. — 120 с.
5. Кугач В.В. История электронного рецепта / В.В. Кугач, Е.И. Давидович // Весник фармации. — 2017. — № 1 (75). — С. 92-103.
6. Медична рецептура : навчальний посібник для студ. мед. і фарм. спец., викладачів, лікарів, провізорів і фармацевтів / Г.В. Зайченко, Н.О. Горчакова, Н.В. Савченко, В.Ю. Дяченко, О.В. Шумейко, Т.В. Кава. — К.: Книга-плюс, 2021. — 72 с.
7. Наказ МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360 «Правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби та вироби медичного призначення» зі змінами, внесеними наказом МОЗ України від 04.07.2006 р. № 440 «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами».
8. Організація фармацевтичного забезпечення населення / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька, Г.Л. Панфілова та ін. — Х., 2007.
9. История рецепта: за тысячи лет до первой фармакопеи. — Аптека online. — 2021. — № 42 (1313). — Точка доступу: https://www.apteka.ua/article/615340
10. Рецепт: от античности к ХХІ веку. — Спеціалізований медичний портал. — Точка доступу: http://health-ua.com/article/29664-retcept-otantichnosti-khhveku

 

Гнатюк Валерія Валеріївна, доктор медичних наук,
доцент кафедри фармакології Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця