ЛІДЕРСТВО У ФАРМАЦІЇ: ЯК ЗБЕРЕГТИ ЛІДЕРСЬКІ ПОЗИЦІЇ ТА ЗАЛИШИТИСЬ ЕФЕКТИВНИМ ЛІДЕРОМ

Феномен лідерства виступає об’єктом пильного вивчення, тому що лідерство дозволяє вивести організацію, в тому числі й фармацевтичну, на новий, більш якісний рівень. Однак важливо не тільки стати лідером, використовуючи такі лідерські якості як харизма, вміння надихати, пристрасть в досягненні цілей, щирість, бачення майбутнього, інноваційність та результатівність, але і залишитися ім.

 

Які ж якості потрібні лідеру, щоб зберегти й примножити свої лідерські позиції? У даній публікації спробуємо знайти відповідь на це питання.

 

Серед різних лідерських якостей були виділені наступні:

• відповідальність;
• самоконтроль;
• самодисципліна;
• волелюбність або прагнення до свободи;
• служіння людям;
• прагнення до отримання нових знань;
• інтелект або пізнавальні здібності лідера.

 

Так, перша якість, яка демонструє, що лідер готовий приймати наслідки прийнятих рішень — це відповідальність.

Відповідальність за інших є ключовим фактором лідерства. Відомий теоретик в галузі управління якістю Едвардс Демінг акцентував увагу на тому, що за всі позитивні і негативні результати в організації на 98 % відповідає керівник.

Дійсно, лідер відповідає за формування бачення розвитку організації, визначення цілей і шляхів їх досягнення, створення команди, яка чітко усвідомлює поставлені перед нею завдання і готова їх виконувати. Якщо лідер в організації не може донести до співробітників свою ідею, пояснити їм поставлені перед ними цілі і завдання, то на ньому лежить повна відповідальність:

• за формування цілей, які не відповідають основним вимогам SMART, а саме: не є конкретними (Specific), вимірними (Measurable), досяжними, привабливими, узгодженими (Achieved/Attractive/Agreed), забезпеченими ресурсами (Resourced), сформульованими в часі (Timed);
• за підбір персоналу і створення команди, чия компетенція не дозволяє їм виконувати покладені на них функції і завдання;
• за невміння ефективно мотивувати людей для досягнення ними цілей організації;
• за формування робочої атмосфери і системи цінностей в організації, яка підриває довіру до лідера, наприклад, системи подвійних стандартів та інше.

 

Відповідальність фармацевтичного лідера полягає в тому, що рішення, які він приймає, відображаються не тільки на фінансово-економічних показниках організації, на співробітниках, партнерах по бізнесу, але, перш за все, на здоров’ї та якості життя клієнтів, споживачів лікарських препаратів. Якщо мова йде про аптеки, то якість обслуговування клієнтів й дотримання провізорами стандартів фармацевтичної опіки, співпраця з надійними і перевіреними постачальниками для виключення можливості реалізації фальсифікованих препаратів, грамотний мерчандайзинг, відсутність черг та інше є безпосередньою сферою відповідальності лідера.

Автор книг «Від хорошого до величного» і «Побудовані навічно» Джим Коллінз відзначав, що справжній лідер «дивиться в дзеркало, а не в вікно», коли мова йде про відповідальність за незадовільні результати і, навпаки, «дивиться у вікно, а не в дзеркало», коли організація досягає успіху. Іншими словами, відповідальність за невдачі лідер бере на себе, а не перекладає її на співробітників або несприятливі зовнішні обставини, а успіх приписує везінню, команді і зовнішнім факторам. Відповідальність за інших — це також розуміння того, що власний приклад лідера є еталоном для його послідовників. Найчастіше співробітники «копіюють» стиль поведінки лідера, тому що позитивний приклад, щирість, бажання досягати поставлених цілей, тяга до знань, інновацій, повага до людей, вміння побудувати довірчі взаємини в колективі є важливими факторами успішного розвитку організації.

Самоконтроль — якість, яка дозволяє залишатися лідером і не втрачати зв’язок з реальністю в стосунках з людьми. Досягнення успіху, слави, розуміння власних можливостей і вплив на інших людей може привести до того, що людина зазнається, стане заручником власних амбіцій, що приведе його до невдач і розчарувань.

Істинний лідер намагається адекватно аналізувати власні думки, висловлювання, дії, вчинки і при необхідності коригує їх. Він розуміє, що робота з людьми, рішення можливих конфліктних ситуацій, розвиток і навчання персоналу для вирішення поставлених перед ними завдань вимагає від нього вміння контролювати власні негативні емоції, такі як дратівливість, гнів, страх та інше. Більш детально матеріал про оцінку та управління власними емоціями буде представлений в наступній публікації, присвяченій лідерським компетенціям.

 

Самоконтроль лідера тісно пов’язаний з таким поняттям, як самодисципліна. Останнє вимагає від нього щоденних зусиль в роботі над подоланням власної ліні, небажанням виконувати певні функції і завдання, наприклад, аналізувати інформаційні звіти про діяльність компанії, вислуховувати думку колег і підлеглих, приймати необхідні рішення.

До зниження самодисципліни також відноситься невиконання рутинних справ і обов’язків (перегляд електронних листів, підписання документів, прийом відвідувачів і т.і.) Лідеру, як і будь-якій людині, властиво «емоційне вигорання», тому профілактикою стресу може стати його сім’я, друзі, їх підтримка і розуміння, а також додаткові захоплення, наприклад, мистецтвом, спортом або благодійністю. Колишній керівник компанії Novartis Деніел Васелла вказував на необхідність мати порадника (партнера, друга), якому можна повністю довіряти, хто розуміє, підтримує і дозволяє зберігати необхідний «емоційний баланс».

Крім того, лідеру варто пам’ятати про необхідність дотримання режиму сну, відпочинку, стежити за здоров’ям і, бажано, підтримувати фізичну форму. Наприклад, Уїнстон Черчілль, якого легендарний теоретик менеджменту Пітер Друкер відносить до істинного лідера XX століття, який повернув Європі силу духу і моральні цінності, приділяв сну і відпочинку необхідний час, навіть в період величезного тягаря відповідальності за долі мільйонів людей.

Самоконтроль і самодисципліна відносяться до тих якостей особистості, які вимагають щоденної праці і зусиль. Іншими словами, це придбані, а не вроджені риси характеру, які підтверджують тезу про те, що лідером можна стати, а не тільки народитися. Лао-цзи сказав: «Керувати іншими — ознака сили. Керувати собою — ознака справжньої влади».

 Волелюбність або прагнення до свободи — важлива якість для лідера, основа його світогляду. Тільки вільна людина може творити і створювати, займатися інноваціями, здійснювати революційні відкриття і прориви. Свобода має на увазі, в тому числі, і звільнення від внутрішніх обмежень і заборон, тобто від власних страхів, страху помилитися, виглядати смішним, некомпетентним, незрозумілим та інше.

Пітер Друкер так характеризує це поняття: «Реальна свобода — це не свобода від чого-небудь, це не порятунок. Це воля вибирати між тим, щоб робити або не робити щось, діяти одним або іншим шляхом, дотримуватися тієї чи іншої віри. Це важкий тягар, що лежить на людині, який визначає як лінію її поведінки, так і поведінку суспільства в цілому, і несе відповідальність за обидва рішення».

Характеристикою свободи для лідера є не тільки відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, які можуть впливати як на нього, так і на послідовників і суспільство в цілому, але також і прийняття їм свободи для інших людей. Як зазначив американський письменник Вільям Вайт: «Свобода — це єдина річ, яку неможливо отримати, не давши її іншим». Однак свобода і її прояви мають обмеження, які визначає не тільки лідер компанії, але також і національне, і міжнародне законодавство, звід внутрішніх організаційних положень і правил, а також морально-етичні стандарти поведінки.

Для лідера надання свободи є необхідною умовою розвитку організації, тому що творчість та інновації можливі тільки в сприятливому середовищі. Це відноситься й до фармацевтичних компаній, які займаються виробництвом оригінальних лікарських препаратів. Постійні інновації є основною умовою їх лідерства на ринку. Так як свобода передбачає відповідальність, то її надання співробітникам залежить від їх внутрішньої готовності її прийняти, рівня їх компетенції та ступеня внутрішньої мотивації. Так, наприклад, стилі лідерства, запропоновані П. Херсі та К. Бланшаром, орієнтовані на професійні компетенції виконавців і їх внутрішню готовність і бажання виконувати поставлені завдання. Директивний стиль лідерства передбачає професійну і мотиваційну неготовність виконавців прийняти на себе повноваження, які передбачають свободу в прояві творчості. Делегуючий стиль, навпаки, розрахований на співробітників, які є високомотивованими і компетентними, тому надання їм свободи у вирішенні поставлених перед ними завдань є необхідною умовою ефективності їх роботи. Чим більше вільних і творчих особистостей в організації, тим вона успішніша та інноваційна.

 

 

Отже, прагнення до свободи для лідера має наступні характеристики:

• відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень, як на рівні співробітників організації, так і на рівні взаємин з партнерами, клієнтами та суспільством;
• створення умов для проявів свободи і творчості, а також заохочення волелюбності у співробітників;
• визначення критеріїв обмеження проявів свободи в організації (законодавство, внутрішні положення та правила);
• заохочення розвитку інновацій в організації;
• акцент на внутрішню мотивацію у співробітників, яка передбачає саморозвиток і самовдосконалення.

Служіння людям як якість лідера можна також розглядати як причину існування лідерства, його сутність. Влада істинного лідера повинна використовуватися для досягнення цілей, які спрямовані на поліпшення рівня життя людей, задоволення їх потреб, що, в кінцевому підсумку, є запорукою стабільного та успішного розвитку організацій. У значній мірі це відноситься до фармацевтичних організаціям, які займаються як виробництвом, так і реалізацією лікарських препаратів.

 

Служіння людям у фармацевтичній сфері передбачає:

• створення і забезпечення необхідного обсягу виробництва лікарських препаратів, в тому числі для лікування і профілактики рідкісних, хронічних і на даний момент невиліковних захворювань;
• економічна і фізична доступність лікарських препаратів для населення;
• надання необхідної консультативної допомоги клієнту в аптеці;
• підвищення інформованості населення з питань профілактики захворювань ти раціонального використання лікарських засобів;
• ефективне та плідне співробітництво між фахівцями системи охорони здоров’я для оптимізації фармацевтичної допомоги населенню;
• створення робочих місць, розвиток співробітників, забезпечення необхідного рівня їх життя та інше.

 

Наприклад, глава біофармацевтичної фірми Biocon Кіран Мазумдар не тільки заснувала найбільшу в Індії компанію, продукція якої представлена ​​в багатьох країнах світу, забезпечила споживачів доступними та якісними препаратами, а й створила в невеликому індійському містечку такі необхідні для нього робочі місця. Крім того, Кіран Мазумдар активно займається благодійною діяльністю. Так, компанія Biocon інвестувала в охорону здоров’я і освіту, в тому числі в найбідніших куточках Індії, сприяла розвитку медичної інфраструктури. Завдяки зусиллям Кіран Мазумдар був заснований онкологічний центр світового рівня, відкрита мережа клінік тощо. Як зазначала Кіран Мазумдар: «інновації та комерція є потужними інструментами соціального прогресу, впровадження яких є доступним, а ефект — тривалим».

 

Служіння людям є характеристикою справжнього лідера, тому що вимагає від нього внутрішньої свободи, впевненості в собі, розуміння високого ступеня власної відповідальності та інших рис, для розвитку яких необхідні щоденні зусилля. Для лідера в організації це означає трансформацію його особистісних амбіцій в успіх компанії і створення середовища, що формує нових результативних лідерів. Як відзначав Альберт Швейцер: «Не знаю, якою буде ваша доля, але одне я знаю напевно: по-справжньому щасливі будуть ті з вас, хто шукав і знайшов шлях служіння іншим».

Прагнення до отримання нових знань — якість, яка необхідна для того, щоб залишатися лідером. Без отримання нових знань неможливо проводити бажані перетворення в компанії та ефективно займатися її розвитком. Едвардс Демінг відзначав, що шлях до перетворення, який базується на системі глибинних знань, вимагає присутності лідера, і що без знань неможливо робити прогнози в управлінні і формувати бачення розвитку організації.

 

Які ж знання потрібні лідеру для постійного розвитку? В теорії лідерства немає чіткої відповіді або переліку знань, необхідних для лідера, так як багато з них отримуються в процесі постановки завдань і досягнення цілей. Однак варто виділити наступні три набори знань, які безпосередньо відносяться до функцій лідера (не менеджер):

• знання специфіки діяльності компанії (наприклад, виробництво лікарських препаратів або їх реалізація в аптеці);
• знання загальних принципів ведення бізнесу (фінанси, маркетинг, продажі, робота з персоналом, цифрові інструменти);
• знання соціальної психології та психології особистості.

 

Одним з яскравих прикладів лідера, який демонстрував постійне прагнення до нових знань, є вчений і дослідник, один з найуспішніших інноваторів ХХ ст., засновник фармацевтичної компанії Yanssen Pharmaceutica — Пол Янссен. Доктор Пол отримав блискучу освіту: спочатку закінчив медичний університет з відзнакою, а потім отримав докторський ступінь з фармакології. Вже будучи директором з досліджень та розробок глобальної корпорації Johnsons & Johnsons,
Пол Янссен приділяв величезну увагу отриманню нових знань для створення оригінальних лікарських препаратів. Кожен день в лабораторії він проводив короткий огляд наукових досягнень та заохочував подібну поведінку у своїх співробітників.

Варто зазначити, що у лідера немає меж одержуваних знань, але тільки він визначає їх доцільність з урахуванням наявних ресурсів (наприклад, часу на навчання), конкретних цілей та завдань. Крім того, лідер повинен створювати таку систему цінностей в організації, яка б сприяла прагненню співробітників до безперервної освіти. Знанням немає заміни і саме вони є джерелом конкурентоспроможності та запорукою довгострокового розвитку організації.

 

Інтелект або пізнавальні здібності лідера — якість, без якої людина навряд чи зможе лідирувати та впливати на думки й поведінку інших людей. Для того, щоб лідирувати в організації, необхідно вміти аналізувати інформацію і сприймати її з урахуванням впливу різних чинників, тому лідеру потрібно володіти інтелектом, який не нижче рівня інтелекту його послідовників, а також постійно розвивати свої інтелектуальні компетенції.

Як відзначали дослідники теорії якостей, наявність інтелектуальних та пізнавальних здібностей не означає гарантованого досягнення успіху. Варто зупинитися на одному експерименті, який почав проводити психолог Льюїс Терман ще в 1920-х роках для визначення взаємозв’язку між рівнем інтелекту дітей та умовами їхнього життя. У 1956 році експеримент був продовжений і були зроблені остаточні висновки, які полягали в тому, що інтелектуальні здібності людини відіграють важливу, але не визначальну роль в досягненні ним успіху. Не менш суттєвими є такі якості, як працьовитість, освіченість, цілеспрямованість та інше. У той же час інтелектуально розвинена людина розуміє важливість розвитку власних талантів і якостей характеру, необхідних для досягнення успіху. Тому інтелект — це якість лідера, яка впливає на його здатність досягати бажаного результату.

 

Необхідно відзначити, що лідерські якості, які як дозволяють стати лідером, так і залишатися ним протягом тривалого часу, ефективні лише в тому випадку, якщо їм знаходять практичне застосування: якщо лідер дійсно прагне до досягнення мети та отримання бажаного результату. Якщо є пристрасне бажання, підкріплене ресурсами та можливостями, тоді й самі амбітні проекти легко та успішно втілюються в реальність.

 

Наталія Валеріївна Алєкперова, кандидат фарм. наук, доцент кафедри організації та економіки фармації
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця