Липень 2024
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
1	2	3	4	5	6	7
8	9	10	11	12	13	14
15	16	17	18	19	20	21
22	23	24	25	26	27	28
29	30	31

Контрацепція – свідомий вибір сучасної жінки

Показником будь якого розвинутого суспільства є розуміння кожною подружньою парою, що контрацепція — це можливість мати бажану кількість дітей в бажаний час і з можливістю зберегти репродуктивне здоров’я. Вже в минулому столітті було сформульоване твердження, що здорову дитину може народити лише здорова мати, яке залишається актуальним і до теперішнього часу. Безумовно, бажана вагітність у здорової жінки рідко супроводжується ускладненнями і загалом завершується народженням здорової дитини. Однак, на жаль, в теперішній час здоров’є чоловіків та жінок не є ідеальним. Саме тому більше 500 тисяч жінок в світі щорічно вмирає по причині ускладнень вагітності та пологів.

Контрацепція (від лат. «contraception» - попередження) — це використання методів та засобів з метою попередження небажаної вагітності шляхом впливу на яйцеклітину або сперматозоїди, попередження запліднення та імплантації.

За даними ВООЗ, контрацепція дозволяє майже вдвічі знизити материнську і в 3 рази смертність немовлят. В США щороку вдається зменшити кількість госпіталізацій жінок майже на 60 тисяч завдяки раціональному використанню гормональної контрацепції. Право на вільний репродуктивний вибір — це право кожної особи, насамперед, жінки, тому що саме вона страждає від несприятливих наслідків та ускладнень вагітності, які спричиняють ризик для її здоров’я і навіть життя. А отже, це право на свободу прийняття рішення щодо реалізації її репродуктивної функції — розвитку бажаної вагітності і народження бажаних дітей, або використання методів контрацепції. При цьому існують певні категорії жінок, для яких контрацепція є необхідною та рекомендованою. А саме:

Контрацепція рекомендована впродовж 2–3 років після пологів, як час, необхідний для повного відновлення організму. З’ясовано, що таке турботливе ставлення до здатності народжувати дитину знижує ймовірність загибелі жінки під час вагітності і пологів в 2 рази, а дитини — в чотири.
Контрацепція обов’язкова впродовж як мінімум 2 років після кесарева розтину, і не менше 1 року після абортів, позаматкової вагітності, викиднів.
Контрацепція рекомендована жінкам після 35 років, які в більшості вже мають родину та дітей, а аборти призводять до ускладнень у будь-якому віці.
Контрацепція показана неповнолітнім жінкам, бо лише одна із 13 вагітних жінок-підлітків має повноцінній термін вагітності та народжує в визначений час. Більшість мають ускладнення, пов’язані із навантаженням на незрілий організм дівчинок або внаслідок абортів.
Контрацепція необхідна жінкам із важкими супутніми захворюваннями серцево-судинної системи, нирок, ендокринними та злоякісними захворюваннями.

Розвиток контрацепції на стику XX та XXI століть був відзначений двома найбільш значними змінами, що були названі «контрацептивними революціями»: два десятиліття, минулих з 1980 по 2000 р., пройшли під девізом «Від аборту до контрацепції», а період з 2000 р., що триває до нині, — під девізом «Від контрацепції до репродуктивного здоров’я», що підтверджується і статистичними даними.

Відповідно до Звіту ВООЗ за 2020 рік кількість жінок, що потребують планування родини, помітно зросла за останні два десятиліття з 900 мільйонів у 2000 році до 1,1 мільярда у 2020 році, а кількість жінок, які використовують сучасні методи контрацепції — з 663 мільйонів до 851 мільйона. Кількість користувачів традиційних методів залишається близько 85 мільйонів. При цьому не слід забувати, що контрацепція — це не лише попередження абортів і зниження материнської смертності, це також реальна можливість попередження цілого ряду гінекологічних та ендокринних захворювань — безпліддя, ендометріоза, інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), рака яєчників та матки.

Також не варто вважати, що контрацепція — це досягнення виключно сучасності, лікарі минулого також шукали методи попередження вагітності, а історія контрацепції свідчить про те, що майже всі сучасні методи контрацепції мали своїх попередників у минулому.

Отже, розглянемо, які на сьогодні існують методи контрацепції:

За впливом на репродуктивну систему — основані на фізіологічних функціях організму або на медикаментозних / інвазивних методах втручання в організм.
За тривалістю впливу — екстрені, тимчасові, тривалі, постійні.
За способами впливу на репродуктивну систему — бар’єрні, медикаментозні, хірургічні, комбіновані.
За статевими відмінностями — чоловіча контрацепція, жіноча контрацепція, поєднана.

І у кожного метода контрацепції є свої прихильники, переваги та недоліки.

Як було визначено, найпоширенішим методом контрацепції у всьому світі у 2020 році була жіноча стерилізація, якою скористалося 23,7 % жінок, які використовують контрацепцію, тобто 219 мільйонів. Три інші методи, що мають понад 100 мільйонів користувачів у всьому світі — це:

чоловічий презерватив (189 мільйонів — 21 %);
внутрішньоматкова спіраль (159 мільйонів — 17 %);
оральні контрацептиви (151 мільйон — 16 %).

Загалом 45,2 % користувачів контрацепції покладаються на методи постійної або тривалої дії (жіноча та чоловіча стерилізація, внутрішньо матковий контрацептив, імплантат), 46,1 % — на методи короткої дії (наприклад, чоловічий презерватив, таблетки, ін’єкції та інші сучасні методи) і 8,7 % на традиційні методи (перерваний статевий акт, ритмічні методи та ін.). Отже розглянемо деякі із методів контрацепції.

До природних (традиційних) методів контрацепції відносяться:

статеве утримання;
лактаційна аменорея;
перерваний статевий акт;
методи розпізнавання фертильності (календарний, температурний, метод цервікального слизу та симптотермальний).

Ці методи ніяк не впливають на організм, не мають побічних ефектів і протипоказань, тому можуть застосовуватися всіма людьми без винятку. Природні методи контрацепції основані на фізіологічних функціях організму і потребують від партнерів певних знань о функціонуванні репродуктивної системи, навичок по визначенню змін, які відбуваються в організмі жінки в різні терміни місячного циклу (вимірювання базальної температури, визначення розтяжності цервікального слизу), мають низьку ефективність (індекс Перля 9-20 на 100 жінок), за винятком метода лактаційної аменореї — 2 вагітності на 100 жінок у перші 6 місяців використання. Ці методи вимагають утримання під час фертильної фази, не захищають від ІПСШ, а наявність вагінальної інфекції впливає на результати визначень. Перерваний статевий акт може викликати невроз і імпотенцію у чоловіків, привести до розвитку застійних явищ в органах малого тазу у жінок, знизити сексуальне задоволення.

Найчастіше ці методи контрацепції обирають пари, релігійні або філософські переконання яких не дозволяють їм використовувати інші методи; пари, що мають поодинокі статеві відносини та мають можливість утримуватися від статевих відносин впродовж тижня кожного місяця.

До групи бар’єрних методів контрацепції, що запобігають попаданню сперми у піхву чи в шийку матки хімічним чи механічним шляхом або поєднанням того і іншого, відносяться:

використання чоловічих та жіночих презервативів;
діафрагм;
шийкового протизаплідного ковпачка;
сперміцидів.

Сперміциди випускаються у вигляді супозиторіїв, плівок, желе, гелів, кремів, паст, аерозолів (піни), речовин, що застосовуються для змащування презервативів. Вони спричиняють руйнування мембрани сперматозоїдів, що знижує їх рухливість і здатність запліднювати яйцеклітину. Цей метод контрацепції обирають пари, яким контрацепція необхідна терміново, або пари, якім необхідна тимчасова контрацепція, додаткова контрацепція. Використання бар’єрних контрацептивів робить чоловіка або жінку особами, які активно приймають участь у плануванні родини.

Бар’єрні методи контрацепції мають негайну ефективність, широкодоступні, відпускаються без рецепта, можуть використовуватися разом з іншими контрацептивами, не вимагають медичного огляду перед використанням, відсутні ризики системного впливу на стан здоров’я, не впливають на грудне вигодовування. Контрацептивна ефективність цих методів залежить від бажання пари додержуватися інструкцій та мотивації партнерів (необхідне постійне бажання оберігатися). Засоби бар’єрної контрацепції необхідно мати до початку і використовувати під час кожного статевого акту. При використанні сперміцидів — вагінальної таблетки, супозиторіїв, крему або плівки жінка повинна ввести контрацептив за 10–60 хвилин до статевого акту, на відміну від аерозолю (піни), які ефективні відразу після введення. Діафрагми і ковпачки не рекомендується вилучати впродовж 6 годин після статевого акту.

Методи бар’єрної контрацепції мають різну ефективність:

чоловічій презерватив — 2 вагітності на 100 жінок;
діафрагма — 5 вагітностей на 100 жінок;
при використанні ковпачків і сперміцидів — 16–32 вагітностей на 100 жінок.

Майже 17 % жінок у світі використовують внутрішньоматкові контрацептиви (ВМК). Цей метод був відомий ще в давнину, коли жінкам в матку вводили срібні шарики або обручки, які запобігали вагітності. В 1909 році німецький гінеколог Рихтер запропонував вводити в порожнину матки кільце, сформоване із 2-х шовкових ниток, але висока кількість інфекційних ускладнень не дозволила широко використовувати цей метод. Але вже в 1929 році також німецький лікар-дослідник Ернст Грефенберг описав перший вдалий досвід практичного використання спеціального кільця, виготовленого із срібла, золота і сталі і розміщеного в матці з метою попередження вагітності. Сучасні ВМК — це невелика гнучка рамка із поліетилену з додаванням сульфату барію, з мідними гільзами чи обмоткою з мідного дроту або з певною кількістю прогестагену, що вивільняється щоденно у порожнину матки.

Розміщений в порожнині матки ВМК викликає асептичне запалення ендометрія зі змінами її рецепторного апарата, внаслідок чого порушується процес імплантації зародка; прискорює перистальтику маткових труб, що призводить до потрапляння зародка в матку ще не здатним до імплантації; іони міді чинять сперматостатичний і сперматотоксичний ефекти; а під впливом прогестінов розвивається гіпо- або атрофія ендометрія, і як наслідок, порушення імплантації.

Цей метод контрацепції є високоефективним (0,5-1 вагітність на 100 жінок на рік). Він починає діяти з першого дня використання, має невелику кількість побічних ефектів. При використанні ВМК з прогестінами у жінок зменшуються менструальні болі та крововтрати. Після виведення ВМК із порожнини матки у жінки швидко поновлюється фертильність.

До недоліків ВМК відносяться:

посилення менструальних кровотеч і болів у перші кілька місяців (тільки для негормональних ВМК);
можлива спонтанна експульсія;
можуть збільшити ризик позаматкової вагітності.

Наступним методом контрацепції, який використовують більше 100 млн. жінок у світі, є прийом комбінованих оральних контрацептивів (КОК). Аналіз вікового складу користувачів показав, що молоді жінки віддають перевагу оральним контрацептивам, а старшого віку — іншим методам контрацепції. Частота їх використання також відрізняється в різних країнах. Вибір методу є результатом впливу різних факторів: системи планування сім’ї, політики уряду, освіти, релігійних переконань та інших культурних характеристик народу, а також ставлення безпосередньо лікарів до цієї проблеми.

Метод КОК характеризується високою контрацептивною надійністю (0,3 вагітності на 100 жінок упродовж першого року використання). Після припинення приймання КОК швидко відновлюється фертильність. На фоні використання КОК формується хороший контроль циклу. Сучасні КОК не впливають на масу тіла та артеріальний тиск. Особливу цінність для клінічних спеціалістів та пацієнток мають лікувально-профілактичні, онкопротекторні властивості гормональних контрацептивів: зниження ризику позаматкової вагітності (на 90 %), ризику раку яєчників та ендометрію (на 40–80 %), ризику розвитку доброякісних захворювань молочної залози (на 40 %).

Сучасні оральні контрацептиви можна розділити на 2 групи:

комбіновані;
однокомпонентні.

Однокомпонентні оральні контрацептиви — це прогестагенні контрацептиви. За формою введення їх поділяють на імплантаційні (підшкірний імплант «Норплант»), ін’єкційні (пролонгований ін’єкційний контрацептив «Депо-Провера») і оральні (міні-пілі — таблетки, що містять мікродози гестагенів).

Комбіновані оральні контрацептиви — це мокомбіновані естроген-прогестагенні препарати. Вони поділяються на моно-, дво- і трифазні. Монофазні — препарати, що містять однакову кількість естрогену та прогестагену (Е/П). Двофазні — складаються із різних комбінацій Е/П — перші 10 таблеток містять естроген, а решта 11 є комбінованими. Трифазні КОК складаються з трьох видів таблеток, у них комбінації есторогену та гестогену змінюються таким чином, що їх прийом повністю імітує секрецію естрогенів та гестагену протягом нормального менструального циклу.

Гормональні контрацептиви згущують цервікальний слиз, перешкоджаючи проникненню сперматозоїдів у піхву та зменшують їх рух у фаллопієвих трубах, пригнічують овуляцію та змінюють ендометрій, ускладнюючи імплантацію.

Недоліками даного методу контрацепції є необхідність постійного прийому таблеток, наявність побічного ефекту (нудота, запаморочення, незначний біль у молочних залозах, головний біль, незначна кровотеча). Ефективність може знижуватись при одночасному вживанні деяких протисудомних або протитуберкульозних ліків. Можлива затримка в поверненні фертильності після припинення вживання, короткочасні зміни психоемоційного фону (настрою, лібідо) і маси тіла.

Ще одним сучасним методом контрацепції є трансдермальна терапевтична система — контрацептивний пластир EVRA, що містить естроген та прогестаген в клейкому шарі, які проникають через шкіру і надають ефективний протизаплідний ефект. Тонкий пластир бежевого кольору, що наклеюється на шкіру плеча, живота чи інші ділянки тіла. Площа контакту зі шкірою становить 20 мм2. 1 пластир використовується 7 днів. На 1 цикл використовується 3 пластири.

Важливо підкреслити, що можливості розвитку гормональної контрацепції ще далеко не вичерпано і ми безумовно станемо свідками народження нових,оригінальних ідей, які будуть служити на благо жінки, на благо сім’ї та суспільства.

Підводячи підсумок, необхідно ще раз зазначити, що при виборі контрацептивного засобу фахівець і пацієнт виходять з того, що метод повинен бути ефективним і зручним у застосуванні, можливий ризик ускладнень має бути зведений до мінімуму. Протизаплідний ефект має бути тимчасовим, щоб репродуктивна функція могла відновлюватись за бажанням користувача. При цьому не повинні порушуватися фізіологія статевого акту і виникати негативні емоції. Метод може також позитивно впливати на здоров’я користувача (нормалізація гормональних порушень, запобігання ІПСШ тощо). Однією з важливих умов надійної контрацепції та її тривалого використання має бути доступність методу (помірна ціна, наявність у продажу). І на сьогодні вже немає сумнівів, що контрацептиви не просто знижують народжуваність, а є ефективним методом збереження репродуктивного здоров’я жінки.

Список використаних джерел:

Засоби гормональної контрацепції для планового застосування: порівняльний аналіз клініко-фармакологічної й економічної характеристики та споживчого попиту / О.Я. Міщенко, В.Ф. Осташко // Соціальна фармація в охороні здоров’я. 2020; 6 (3): 60-67.https://doi.org/10.24959/sphhcj.20.197
Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 21 січня 2014 року № 59 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Планування сім’ї»
Планування сім’ї та контрацепція : навчальний посібник / В. І. Бойко, Н. В. Калашник, А. В. Бойко та ін.; за заг. ред. д-ра мед. наук, проф. В. І. Бойка. — Суми : Сумський державний університет, 2018. — 223 с.
Initiating Hormonal Contraception / Ruth Lesnewski // Am Fam Physician. 2021 Mar 1;103(5):291-300.
Hormonal contraception in women with endometriosis: a systematic review / Giovanni Grandi, Fabio Barra, Simone Ferrero, Filomena Giulia Sileo, Emma Bertucci, Antonella Napolitano, Fabio Facchinetti // Eur J Contracept Reprod Health Care. 2019 Feb; 24(1):61-70. DOI: 10.1080/13625187.2018.1550576
Hormonal contraception and obesity / Katharine B Simmons, Alison B Edelman // Fertil Steril. 2016 Nov;106(6):1282-1288. doi: 10.1016/j.fertnstert.2016.07.1094.
World Family Planning 2020 / Vladimira Kantorova, Joseph Molitoris, Philipp Ueffing // Technical Report. United Nations Organization. 2020 Sept. DOI:10.13140/RG.2.2.20594.12481.

Гнатюк Валерія Валеріївна, доктор медичних наук,
доцент кафедри фармакології Національного медичного університету
ім. О.О. Богомольця.

Поділитися статтею з друзями