X

Для доступа к архивному номеру журнала введите, пожалуйста, Ваш электронный адрес

Введите вашу почту

X

Подписка на электронную версию журнала "Современная фармация"


Введите ваше имя


Введите вашу фамилию


Введите вашу специальность


Введите вашу специализацию















Введите вашу почту


Введите ваш телефон

Телефон должен содержать код страны

пример: +380 99 999 9999


Введите Область/город/посёлок где вы проживаете


Введите ваше место работы


Еректильна дисфункція — як впоратися з незручною проблемою?

Незадовільне сексуальне життя, проблеми у стосунках та зниження самооцінки - все це може бути наслідком еректильною дисфункції.

Не дивлячись на досить велику кількість захворювань та різноманітних зовнішніх чинників, що призводять до розвитку цього стану, прояви еректильної дисфункції  завжди схожі. Зазвичай чоловіки, які стикнулися з цією проблемою скаржаться на неспроможність досягти та утримувати ерекцію, що у свою чергу унеможливлює нормальне сексуальне життя. Через делікатність наявних симптомів мало хто наважується говорити про них публічно і більше того, багато чоловіків соромляться навіть звернутися до лікаря. Але за даними Массачусетського дослідження з вивчення питань старіння чоловіків з цією проблемою стикаються 40% відсотків чоловіків у віці від 40 до до 50 років, та більше половини чоловіків віком 50 - 60 років. Таким чином актуальність проблеми еректильної дисфункції  та необхідність її ефективної корекції не викликають жодних сумнівів.

            Поговоримо про ерекцію

Сам по собі термін «ерекція» походить від латинського erigere та означає «ставити прямо» або «підіймати». Наразі відомо, що ерекція є комплексним нейроваскулярним механізмом, про який ми поговоримо трохи пізніше Проте питання походження цього механізму цікавило людей ще з давніх часів, так перші згадки про ерекцію і описи фізіологічних процесів, які призводять до її появи, зустрічаються ще у давньоєгипетських папірусах, і вже тоді цей процес пояснювали притоком певної субстанції до статевого члена. До 15 століття вважалося що ерекція зумовлюється заповненням статевого члена повітрям, в подальшому вчені авжеж довели, що провідну роль у цьому процесі відіграє кров, наприклад у 1677 році нідерландський вчений Реньє де Грааф навів опис феномену виникнення ерекції після введення води у внутрішні клубові артерії у трупа, довівши таким чином роль рідини у цьому процесі.

Подальші дослідження анатомії і особливостей кровопостачання статевого члену у середині 19 століття дозволили запропонувати теорію венозної оклюзії, яка пояснює виникнення ерекції збільшенням артеріального притоку та зменшенням венозного відтоку, що призводить до заповнення кавернозних тіл статевого члена кров’ю та збільшення його розміра.


Це важливо!

Слово «пеніс» походить від латинського «pesnis», що буквально переводиться як «хвіст». Зазвичай так називають саме неерегований статевий член — на відміну від ерегованого, який прийнято називати «фалос» (лат. phallus). Тіло пеніса складається з двох кавернозних тіл, що розташовані по боках та відповідають за його збільшення під час сексуального збудження, а також одного губчастого тіла в якому проходить канал уретри.

 


            Ерекція може виникати як спонтанно, так і в результаті якого-небудь рефлексу чи психогенної реакції. Ерекція, яка виникає при дотику до пеніса, називається рефлекторною, а ерекція, що виникає в результаті еротичних стимулів, психогенною. За нормальної сексуальної активності відбувається тісна взаємодія рефлекторного і психогенного механізмів, тому і проблеми з ерекцією можуть бути пов’язані як зі структурними порушеннями, так і з психоемоційною стороною питання.

 

Що призводить до виникнення еректильної дисфункції?

На підсвідомому рівні для більшості чоловіків найбільш значущим є не власне статевий акт, а можливість його проведення. Тому порушення ерекції сприймається не тільки як сексуальна невдача, але і як крах чоловічої спроможності в цілому. Саме тому латинський термін «impotentia» себе зжив і в останнє десятиліття в міжнародній літературі не застосовується. Його розглядають як застарілий, неточний і такий що принижує особисту чоловічу гідність. Замість "імпотенція" сьогодні говорять про "порушення ерекції" або про "еректильну дисфункції". Частіше за все чоловіки скаржаться не на повну відсутність ерекції, а на її слабкість, що не дозволяє їм ввести статевий орган у піхву. Іноді у пацієнтів виникає досить сильна ерекція, але вона швидко зникає на самому початку статевого акту. В інших випадках чоловік здатний досягти нормальної ерекції лише при якихось певних умовах.

Як вже було сказано раніше, ерекція може бути обумовлена двома механізмами. Рефлекторна ерекція управляється периферійними нервами і нервовими центрами, що локалізуються в нижній частині спинного мозку. В свою чергу психогенна ерекція керується лімбічної системою мозку (сукупності структур головного мозку, що разом відповідають за функції органів, емоційний стан та пам’ять) Під час рефлекторної чи психогенної стимуляції відбувається виділення оксиду азоту (NO), що в свою чергу веде до розслаблення стінок судин в печеристих тілах статевого члена та заповнення їх кров’ю. Для розвитку ерекції також необхідний достатній рівень тестостерону в крові. Таким чином, порушення ерекції можуть виникнути через розлади з боку органів системи кровообігу, ендокринної та нервової систем, а також психологічних проблем.

Умовно всі причини виникнення еректильної дисфункції можна поділити на 4 досить великі групи.

  1. Психоемоційні та неврологічні розлади
  • хронічний стрес, депресію
  • психоемоційні розлади зазвичай викликані проблемами особистих відносин, а також так званим “страхом виконання” та синдромом очікування
  • органічні ураження головного та спинного мозку
  1. Ендокринна патологія
  • Гіпогонадизм
  • Цукровий діабет
  • Тиреотоксикоз
  • Гіпотиреоз
  • Клімакс
  1. Структурні аномалії та захворювання статевих органів
  • Судинна форма еректильної дисфункції: артеріальна недостатність статевого члена за рахунок атеросклеротичного ураження судин статевого члена; Венозна недостатність статевого члена; cклерозування кавернозної тканини у чоловіків старечого віку, при цукровому діабеті, пріапізмі, травмі.
  • Аномалії розвитку та захворювання яєчок: анорхізм, гіпогонадизм, пошкодження яєчок, хронічні орхоепідідіміти.
  • Хронічний простатит.
  • Аномалії розвитку або пошкодження статевого члена
  1. Ятрогенна еректильна дисфункція, що найчастіше буває викликана прийомом деяких лікарських засобів. Найчастіше порушення ерекції та зниження лібідо буває зумовленим прийомом наступних груп препартів:
  • транквілізатори та снодійні
  • трициклічні антидепресанти
  • бета-блокатори

Це цікаво!

Хоча для більшості населення цивілізованого світу це є абсолютно незрозумілим та неприйнятним, на нашій планеті і досі існують племена, які не дуже переймаються приватністю власних статевих органів, але навіть вони намагаються додатково захистити геніталії від дії зовнішніх чинників. Наприклад чоловіки багатьох племен Африки, Океанії та Південної Америки використовують “футляр” для пеніса, який називається “котека”. Зазвичай він виготовляється з висушеного плоду тикви горлянки та допомогає захистити чутливий орган від травмування гострим листям під час руху у джунглях.

 


Чи варто звертатися до спеціаліста?

Зважаючи на різноманіття факторів, що можуть призводити до розвитку еректильної дисфункції, консультація лікаря уролога-андролога повинна бути першим кроком на шляху до вирішення проблеми. Комплексна діагностика проблеми часто вимагає застосування цілого ряду методів, але на першому місці завжди стоїть виявлення самого факту наявності еректильної дисфункції. З цією метою вже протягом тривалого часу застосовують Міжнародний індекс еректильної дисфункції (МІЕФ-5), який уявляє  собою перелік питань щодо еректильної функції та задоволеності статевим життям. Після виявлення проблеми спеціаліст, як правило, призначає перелік додаткових методів дослідження для виявлення її безпосередньої причини. Зазвичай до такого плану обстеження входять:

  • огляд зовнішніх статевих органів
  • лабораторні дослідження рівня глюкози, ліпідів та деяких гормонів
  • тест з локальним негативним тиском, що полягає у спробі застосуванні спеціальної вакуумної помпи задля досягнення ерекції

 

Сучасний погляд на лікування проблеми

На сьогодні виділяють 3 лінії лікування еректильної дисфункції, що включають в себе як медикаментозні засоби так і малоінвазивні хірургічні втручання. До 1 лінії допомоги належать препарати селективних інгібіторів фосфодіестерази-5 (ФДЕ5) - ферменту, що відповідає за знешкодження NO, який, як нам вже відомо, зумовлює розслаблення стінок судин в печеристих тілах статевого члена та заповнення їх кров’ю. Таким чином застосування інгібіторів ФДЕ5 дозволяє посилити та подовжити ерекцію за рахунок підвищення концентрації оксида азоту у печеристих тілах статевого члену. Цікаво, що перший препарат цієї групи спочатку позіціюнувався як засіб для покращення серцевого кровообігу, проте у ході чисельних клінічних досліджень, проведених наприкінці минулого століття, було виявлено його позитивну дію на еректильну функції у чоловіків. Таким чином, на даний момент група інгібіторів ФДЕ5 залишається найбільш доступним, простим та ефективним методом корекції еректильної дисфункції. Особливістю цієї групи препаратів є те, що самі по собі ці лікарські засоби не здатні викликати ерекцію, вони лише посилюють ефект фізіологічної сескуальної стимуляції.

2 лінія терапії включає в себе різноманітні фізіопроцедури (у першу чергу пневмовібромасаж передміхурової залози), а також інтракавернозні ін’єкції, внутрішньоуретральне введення простагландину 1, а також накладання стискаючої еластичної стрічки на ділянку кореня статевого члена.

3 лінія лікування використовується в найтяжчих випадках та полягає у хірургічному ендопротезуванні статевого члена. При цьому у ділянку кавернозних тіл вводяться пневматичні протези, що дозволяють досягати ерекції за рахунок накачування в них повітря.

 


Це цікаво!

Спонтанна ерекція виникає без участі будь-яких психогенних і рефлекторних подразників, та частіше всього відбувається під час сну. За ніч може спостерігатися до 5-6 епізодів, а під час статевого дозрівання навіть частіше. Деякі дослідники вважають, що спонтанна ерекція має велике значення, адже коли пеніс перебуває у спокійному стані приток артеріальної крові значно зменшується, що може призводити до виникнення локальної гіпоксії, а під час ерекції забезпечується посилення артеріального притоку.

          


 

Аванафіл - швидка допомога у незручній ситуації

 

Аванафіл - новий препарат з групи інгібіторів ФДЕ5, що отримав ухвалу FDA (Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (США) у 2012 році. Аванафіл є високоселективним та потужним оборотним інгібітором фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Коли сексуальна стимуляція спричиняє місцеве вивільнення оксиду азоту, інгібування ФДЕ5 аванафілом обумовлює збільшення рівнів цГМФ в печеристих тілах статевого члена. Це сприяє розслабленню гладких м'язів та притоку крові у тканини статевого члена, що викликає ерекцію.

У дослідженні з проведенням плетизмографії статевого члена (за допомогою приладу RigiScan) аванафіл у дозі 200 мг викликав ерекцію, яка розцінювалися як достатня для проникнення (60% жорсткості за даними RigiScan), вже через 20 хвилин після прийому препарату. Загальна відповідь цих пацієнтів на аванафіл була статистично значущою у порівнянні з плацебо у інтервалі 20─40 хвилин після прийому препарату. У клінічних дослідженнях також оцінювали вплив аванафілу на здатність чоловіків з еректильною дисфункцією (ЕД) до досягнення і підтримання ерекції, достатньої для задовільної сексуальної активності. Дію аванафілу оцінювали у 4 рандомізованих, подвійно сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях з паралельними групами тривалістю до 3 місяців у загальній популяції осіб з ЕД, у пацієнтів з цукровим діабетом 1-го або 2-го типу і з ЕД та у пацієнтів з ЕД після двобічної нервозберігаючої радикальної простатектомії. У четвертому дослідженні вивчалося настання дії аванафілу при застосуванні у двох дозах (100 і 200 мг) за часткою спроб сексуальної активності, що приводили до задовільного виконання статевого акту. В усіх дослідженнях спостерігалося статистично значуще покращення за усіма основними показниками ефективності при застосуванні усіх трьох доз аванафілу у порівнянні з плацебо.

У загальній популяції пацієнтів з ЕД середній відсоток спроб, що закінчувалися успішним статевим актом, був приблизно 47%, 58% і 59% в групах прийому аванафілу в дозах 50 мг, 100мг і 200 мг відповідно у порівнянні з приблизно 28% в групі прийому плацебо.

У чоловіків з цукровим діабетом 1-го або 2-го типу середній відсоток спроб, що закінчувалися успішним статевим актом, був приблизно 34% і 40% в групах прийому аванафілу в дозах 100мг і 200 мг відповідно у порівнянні з приблизно 21% в групі прийому плацебо.

У чоловіків з ЕД після двобічної нервозберігаючої радикальної простатектомії середній відсоток спроб, що закінчувалися успішним статевим актом, був приблизно 23% і 26% в групах прийому аванафілу в дозах 100 мг і 200 мг відповідно у порівнянні з приблизно 9% в групі прийому плацебо.

У дослідженні з вивчення часу до настання ефекту аванафіл продемонстрував статистично значуще покращення за основним показником ефективності (середня частка успішних відповідей на пацієнта за часом після прийому дози препарату згідно з Щоденником статевих стосунків версії 3 [Sexual Encounter Profile 3, SEP3]) у порівнянні з плацебо, забезпечивши успішний статевий акт у 24,71% спроб при застосуванні дози 100 мг і у 28,18% спроб при застосуванні дози 200 мг через приблизно 15 хвилин після прийому препарату у порівнянні з 13,78% при застосуванні плацебо.

В усіх базових дослідженнях з вивчення аванафілу відсоток успішних спроб статевих актів при застосуванні усіх доз аванафілу був статистично значущо вищим, ніж при застосуванні плацебо, для спроб в усіх інтервалах часу після прийому препарату, що оцінювалися.

У порівнянні з існуючими аналогами аванафіл також демонструє цілий ряд переваг. В першу чергу це стосується швидкості дії препарату, для аванафілу вона складає всього 30 хвилин, в той час як силденафілу та тадалафілу - 60 та 45 хвилин відповідно. Крім того, у порівнянні з сілденафілом, аванафіл демонструє більшу тривалість ефективної дії яка складає 6 годин. До безумовних переваг також слід віднести й найвищий рівень безпеки аванафілу. У порівнянні з аналогами, препарат володіє дуже м’якою дією, що зменшує вірогідність виникнення небажаних ефектів до мінімума. Все це у купі з потужною стимуляцією. еректильної функції вигідно виділяє аванафіл на фоні конкурентів.

Перш ніж приступати до лікування необхідно обов’язково отримати консультацію лікаря задля виявлення наявних протипоказань та можливості взаємодії з іншими лікарськими засобами. Загалом, рекомендована доза становить 100 мг, які приймають за потреби приблизно за 15─30 хвилин до сексуальної активності. При цьому, з огляду на індивідуальну ефективність та переносимість дозу можна збільшити до максимальної — 200 мг або знизити до 50 мг. Максимальна рекомендована частота застосування – один раз на добу.

Таким чином, вкрай важливо розуміти, що еректильна дисфункція не є вироком і може ефективно коригуватися за допомогою сучасних медикаментозних засобів та хірургічних технік.

 

Даниил Іпполітов,  лікар,Обласна клінічна лікарня, Харків

 

Выберите вашу профессию