X

Для доступу до архівного номеру журналу введіть, будь ласка, Вашу електронну адресу

Введіть ваш Email

X

Підписка на електронну версію журналу "Сучасна фармація"


Введіть ваше ім'я


Введіть ваше прізвище


Введіть вашу спеціальність


Введіть вашу спеціалізацію















Введіть ваш Email


Введіть ваш телефон

Телефон повинен містити код країни

наприклад: +380 99 999 9999


Введіть Область/місто/селище, де ви проживаєте


Введіть ваше місце роботи

Біоліт PRO – підтримка та відновлення мікрофлори кишечниката водно-електролітного балансу

Наш організм — це жива лабораторія, в якій щосекунди відбувається безліч складних біохімічних реакцій. Їхнє нормальне протікання можливе лише в присутності води та певної сталої концентрації розчинених у ній солей — електролітів. На жаль, під впливом багатьох факторів зовнішнього середовища водно-електролітний баланс може порушуватися, що негативно впливає на всі органи та системи організму.

 

Для чого організму потрібні вода та електроліти?

Вода допомагає [2]:

  • регулювати температуру тіла;
  • зволожувати та захищати слизові оболонки очей, дихального та шлунково-кишкового трактів (ШКТ);
  • доставляти поживні речовини та кисень до клітин;
  • «змащувати» суглоби;
  • виводити токсини, які утворюються в організмі в процесі життєдіяльності;
  • засвоювати мінерали та водорозчинні вітаміни.

Електроліти в крові (натрій, калій, хлорид і бікарбонати) допомагають працювати нервам, м’язам (у тому числі серцю), а також підтримувати кислотно-лужний і водний баланс [3].

 

Коли порушується водно-електролітний баланс?

Ряд станів та захворювань супроводжуються втратою води та електролітів. Усі вони призводять до зневоднення (дегідратації), яке прийнято поділяти на [4]:

Ізотонічне, коли вода і натрій втрачаються разом. Причинами ізотонічного зневоднення є блювання, діарея, підвищена пітливість, опіки, хвороби нирок, гіперглікемія та захворювання наднирників.

Гіпертонічне, коли втрати води перевищують втрати натрію. Натрій та осмолярність сироватки крові завжди будуть підвищеними при гіпертонічній дегідратації. Даний стан виникає при лихоманці, задишці та нецукровому діабеті.

Гіпотонічне, при якому організм втрачає більше натрію, ніж води. Найчастіше це пов’язано з використанням сечогінних препаратів.

 

Ознаки зневоднення

Ознаки та симптоми зневоднення мають певні вікові особливості. У немовлят або маленьких дітей спостерігається [5]:

  • сухість слизових оболонок ротової порожнини та язика;
  • під час плачу у дитини не течуть сльози;
  • сухі підгузки протягом 3 і більше годин;
  • очі, щоки та тім’ячко запалі;
  • в’ялість або дратівливість.

 

Тяжка дегідратація у новонароджених може супроводжуватися тромбозами, аритміями, гострою нирковою недостатністю та судомами [6].

Дорослі скаржаться на сильну спрагу, зменшення частоти сечовипускань та потемніння сечі, втому, запаморочення та «туман» в голові.

 

Чому зневоднення небезпечне?

Навіть незначні втрати рідини негативно впливають на роботу усіх органів та систем людини. З прогресуванням дегідратації ці зміни також прогресують і навіть можуть призвести до смерті.

При втраті води у кількості, що перевищує 8 % від загальної маси тіла, може наступити смерть [7].

 

Зниження фізичної працездатності

Навіть при легкому зневодненні (втраті 2 % маси тіла) у спортсменів спостерігалося зниження витривалості, підвищена стомлюваність, порушення здатності організму регулювати власну температуру та зниження мотивації [8–10].

 

Порушення роботи нервової системи

Помірне зневоднення може спричинити порушення настрою та когнітивних функцій. Особливо це небезпечно у дітей, людей похилого віку, осіб, які проживають у спекотному кліматі та у тих, хто активно займається спортом. Дослідження показали, що зневоднення порушує концентрацію, увагу та короткочасну пам’ять у дітей (10–12 років), молодих дорослих (18–25 років) та людей похилого віку (50–82 років) [11–16].

Зневоднення є фактором ризику різкого погіршення психічного стану (виникнення делірію та деменції) у людей похилого віку та тяжкохворих осіб [17–19].

 

Негативний вплив на серцево-судинну систему

Втрата води супроводжується зростанням частоти серцевих скорочень та зниженням артеріального тиску. В результаті зменшується серцевий викид і до органів надходить менше кисню і поживних речовин [20]. Помірне зневоднення також посилює пролапс мітрального клапана, ймовірно, через нижчий тиск і об’єм наповнення передсердь [21].

У одному з досліджень було виявлено, що втрата води у кількості від 5 до 7 % маси тіла у здорових молодих чоловіків призводила до аритмій та передчасних скорочень шлуночків [22].

 

Причини зневоднення

Гостра інфекційна діарея є однією з найпоширеніших причин зневоднення як в країнах, що розвиваються, так і в розвинених регіонах світу. Щорічно на діарею страждає 550 мільйонів людей, у тому числі 220 мільйонів дітей молодше 5 років [23].

Більшість випадків зневоднення у дітей є наслідком гострого гастроентериту. Причиною цього є вищий рівень метаболізму, неможливість повідомити про свої потреби або самостійно випити води. Іншими причинами зневоднення у дітей можуть бути діабетичний кетоацидоз (ДКА), нецукровий діабет, опіки, сонячний та тепловий удари, надмірне потовиділення [24].

 

Основними причинами гострої інфекційної діареї є [25]:

  • віруси: норовірус, ротавірус, аденовіруси, астровірус та інші;
  • бактерії: сальмонелла, кампілобактер, шигелла, ентеротоксигенна Escherichia coli, Clostridium difficile;
  • найпростіші: криптоспоридії, циклоспора, амеби.

Більшість випадків гострої інфекційної діареї є вірусними, що підтверджується тим, що культуральний метод дає позитивний результат лише у 1,5–5,6 % [26]. Однак тяжкі діареї часто викликаються бактеріями. Так, у дослідженні за участі 173 дорослих з тяжкою гострою діареєю у 87 % випадків був виявлений бактеріальний збудник [27].

 

 

Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я та Всесвітньої гастроентерологічної організації лікування діареї включає [23, 28]:

 Оральну регідратацію водно-сольовими розчинами. Звичайна столова вода, соки і газовані напої містять дуже низькі концентрації солей (електролітів). Для ефективного відновлення водно-сольової рівноваги слід використовувати спеціальні збалансовані розчини, що містять основні електроліти і рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Оптимальний вміст мікроелементів розчину пероральних регідратаційних солей (ПРС): натрій — 75 ммоль/л, хлор — 65 ммоль/л, глюкоза — 75 ммоль/л, калій — 20 ммоль/л, тринатрієвий цитрат — 10 ммоль/л; загальна осмолярність — 245 ммоль/л.

Харчування. При діареї не рекомендується обмежувати харчування, відразу після регідратації необхідно повернутися до звичного раціону. Діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, повинні отримувати його навіть в період регідратації.

Препарати цинку. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Дитячий Фонд Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) рекомендує дітям з діареєю від 10 до 20 мг цинку на добу. Існує кілька механізмів дії цинку при гострій діареї [29]:

  • відновлює цілісність слизових оболонок та активність ферментів щіткової облямівки ентероцитів;
  • сприяє виробленню антитіл та циркулюючих лімфоцитів проти збудників кишкових інфекцій;
  • блокує калієві канали, зменшуючи тим самим секрецію хлору і діарею.

Антибактеріальні препарати показані лише при діареях, викликаних бактеріальними агентами.

Пре- і пробіотики. Підкреслено, що слід застосовувати лише ті засоби, ефективність яких підтверджена, зокрема, Saccharomyces boulardii — пробіотичні дріжджі, які зокрема входять до складу дієтичної добавки БіолітPRO.

 

Що робить БіолітPRO?

Допоміжний вплив БіолітPRO при зневодненні обумовлений дією компонентів, що входять до його складу.

Збалансований електролітний склад сприяє відновленню водно-електролітного балансу, а Saccharomyces boulardii турбуються про мікрофлору кишечника.

В нормі мікрофлора кишечника не дозволяє шкідливим бактеріям розмножуватися в просвіті кишечника. При порушенні її складу внаслідок прийому антибіотиків або після перенесених захворювань ШКТ ця функція порушується і відновлюється лише через 6–8 тижнів [30].

 

S. boulardii не впливають на нормальну мікрофлору здорових людей. Навпаки, коли пацієнтам з діареєю призначають S. boulardii, нормальна мікрофлора відновлюється значно швидше [31–34].

Дріжджові пробіотики, такі як S. boulardii, характеризуються генетично зумовленою стійкістю до антибактеріальних препаратів, тому їх можна приймати одночасно з антибіотиками [35].

Ряд досліджень показав, що S. boulardii виробляють білки, які знищують токсини C. difficile A і B, ендотоксин патогенної кишкової палички та може послаблювати дію холерного токсину [40-43]

S. boulardii мають кілька різних механізмів дії:

  • пряме пригнічення росту таких патогенних мікроорганізмів, як Candida albicans, Salmonella typhimurium, Yersinia enterocolitica [36, 37];
  • зв’язування та знешкодження бактеріальних токсинів [38, 39];
  • покращення щільності з’єднання між клітинами кишечника, унаслідок чого зберігається і відновлюється цілісність і функція кишкового бар’єру [44, 45];
  • захист і відновлення слизової оболонки кишечника від пошкодження і запалення [45].

 

Garcia Vilela і співавтори виявили зниження кишкової проникності у пацієнтів з запальним захворюванням кишечника (хворобою Крона), які отримували S. boulardii протягом 4 місяців, в порівнянні з групою плацебо [46].

 

Saccharomyces boulardii: дані клінічних досліджень

Гостра діарея

Одне з досліджень за участі 100 госпіталізованих дітей з гострою діареєю показало, що прийом S. boulardii протягом 5 днів у комбінації з розчином для оральної регідратації значно скорочує частоту епізодів і середню тривалість гострої діареї, а також нормалізує характер випорожнень [47].

Аналіз 5 клінічних досліджень (загальна кількість учасників — 619) показав, що використання S. boulardii значно скорочує тривалість гострої діареї у дітей і знижує ризик тривалої діареї в порівнянні з дітьми, які не отримували даний пробіотик [48].

Ще один аналіз 7 досліджень, до яких загалом було включено 944 учасника, показав скорочення тривалості гострої діареї у дітей, які отримували S. boulardii, приблизно на 1 день в порівнянні з групою контролю [49].

У одному з останніх досліджень, опублікованих у 2020 році, також було підтверджено, що прийом S. boulardii сприятливо впливав на тривалість та тяжкість діареї. Час відновлення після діареї був значно коротшим у групі дітей, які отримували цей пробіотик порівняно з групою плацебо. Крім того, у дітей, які приймали S. boulardii, швидше нормалізувалася консистенція випорожнень [50].

Слід зауважити, що ефект S.boulardii щодо скорочення тривалості діареї при гострому гастроентериті у дітей ймовірно не залежить від конкретного штаму — про це свідчать результати нещодавно опублікованого систематичного огляду 29 клінічних досліджень. Загалом у дослідженнях взяли участь 4217 осіб (2152 в досліджуваній групі та 2065 в контрольній групі). Було підтверджено, що застосування будь-якого штаму S. boulardii, порівняно з плацебо або відсутністю лікування, зменшувало тривалість діареї та скорочувало тривалість госпіталізації при гострому гастроентериті у дітей [51].

 

Діарея, пов’язана з прийомом антибіотиків

Е. Monteiro та співавтори провели дослідження за участі 240 пацієнтів, які отримували пероральні антибіотики, і виявили, що у значно меншого числа пацієнтів, які отримували S. boulardii, розвинулася антибіотик-асоційована діарея (ААД), ніж у групі, що приймала плацебо [52]. Пізніше подібні результати були підтверджені у метаааналізі клінічних досліджень [34]. S. boulardii виявилися ефективними у профілактиці ААД, навіть у пацієнтів, які приймали 2 антибіотики одразу (у складі схеми ерадикації Н. pylori). [53].

 

Діарея мандрівників

Щорічно з 100 млн. людей, які подорожують в країни, що розвиваються, особливо в тропічні і субтропічні райони (Латинську Америку, країни Карибського басейну, Південної Азії, Близького Сходу та Африку), діареєю мандрівників хворіє від 30 до 70 % туристів, і щороку реєструється понад 40 млн. нових випадків захворювання [54–56].

Діарея мандрівників — це 3 або більше епізодів неоформлених випорожнень протягом 24 годин у в поєднанні з мінімум одним з наступних додаткових симптомів [57, 58]:

  • спастичний біль (коліки) в животі;
  • болючі позиви до дефекації (тенезми);
  • нудота і блювання.

Вищевказані симптоми, як правило, виникають при зміні постійного місця проживання, подорожі за кордон протягом першого тижня і/або відразу після повернення з поїздки.

Аналіз 12 клінічних досліджень показав, що профілактичне застосування S. boulardii достовірно зменшувало частоту виникнення діареї мандрівників в порівнянні з плацебо [34].

 

Як та коли приймати БіолітPRO?

БіолітPRO може бути рекомендований у якості джерела електролітів (калію, натрію, хлоридів) з метою підтримки та відновлення водно-електролітної рівноваги при станах організму, що супроводжуються зневодненням та підвищеним ризиком порушень балансу кишкової мікрофлори:

  • теплових та фізичних навантаженнях, які призводять до інтенсивного потовиділення;
  • при недостатньому вживанні води;
  • під час подорожей;
  • при зміні складу природньої мікрофлори шлунково-кишкового тракту.

 

БіолітPRO випускається у формі саше для приготування розчину. Перед вживанням вміст саше необхідно розчинити в 200 мл кип’яченої охолодженої води та ретельно перемішати.

БіолітPRO рекомендується приймати 7 діб або впродовж терміну, визначеного лікарем індивідуально:

дітям віком від 3 до 12 років: 1 саше на добу або за рекомендацією лікаря;

дітям віком від 12 років та дорослим: по 1 саше 2 рази на добу або за рекомендацією лікаря.

Інколи для відновлення природньої рівноваги організму потрібна підтримка. Завдяки раціонально підібраному складу БіолітPRO не лише сприяє відновленню водно-електролітного балансу, а й турбується про мікрофлору  кишечника.

 

БіолітPRO — пробіотик, щоб був спокійний животик!

Марина Остапець, кандидат медичних наук,
доцент кафедри НФаУ

 

Літературні джерела

  1. The European Federation of Bottled Water (EFBW). Importance of Water. URL: https://www.apiam.pt/images/newsconteudo/ficheiro1/31_Water%20&%20Hydration%20Basics%20-EFBW%20Health%20Toolkit.pdf
    (дата звернення 14.11.2021)
  2. Mayo Clinic. Water: Essential to your body. URL: https://www.mayoclinichealthsystem.org/hometown-health/speaking-of-health/water-essential-to-your-body (дата звернення 14.11.2021)
  3. James L. Lewis III. Overview of Electrolytes. MSD Manuals. URL: https://www.msdmanuals.com/home/hormonal-and-metabolic-disorders/electrolyte-balance/overview-of-electrolytes (дата звернення 14.11.2021)
  4. Taylor K, Jones EB. Adult Dehydration. StatPearls Publishing;URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK555956/ (дата звернення 14.11.2021)
  5. Mayo Clinic. Dehydration. URL: https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/dehydration/symptoms-causes/syc-20354086 (дата звернення 14.11.2021)
  6. Shroff R, Hignett R, Pierce C, Marks S and van’t Hoff W, 2006. Life-threatening hypernatraemic dehydration in breastfed babies. Archives of Disease in Childhood, 91, 1025-1026.
  7. Grandjean AC, Reimers KJ and Buyckx ME, 2003. Hydration: issues for the 21st century. Nutrition Reviews, 61, 261-271.
  8. Murray B. Hydration and physical performance. J Am Coll Nutr. 2007;26: Р 542–548.
  9. Montain SJ, Coyle EF. Influence of graded dehydration on hyperthermia and cardiovascular drift during exercise. J Appl Physiol. 1992;73: Р 1340–1350.
  10. Cheuvront SN, Carter R, 3rd, Sawka MN. Fluid balance and endurance exercise performance. Curr Sports Med Rep. 2003;2: Р 202–208.
  11. Bar-Or O, Dotan R, Inbar O, Rotshtein A, Zonder H. Voluntary hypohydration in 10- to 12-year-old boys. J Appl Physiol. 1980;48: Р 104–108.
  12. Cian C, Barraud PA, Melin B, Raphel C. Effects of fluid ingestion on cognitive function after heat stress or exercise-induced dehydration. Int J Psychophysiol. 2001;42:Р 243–251.
  13. Cian C, Koulmann PA, Barraud PA, Raphel C, Jimenez C, Melin B. Influence of variations of body hydration on cognitive performance. J Psychophysiol. 2000;14: Р 29–36.
  14. Gopinathan PM, Pichan G, Sharma VM. Role of dehydration in heat stress-induced variations in mental performance. Arch Environ Health. 1988;43:Р 15–17.
  15. D’Anci KE, Vibhakar A, Kanter JH, Mahoney CR, Taylor HA. Voluntary dehydration and cognitive performance in trained college athletes. Percept Mot Skills. 2009;109: Р 251–269.
  16. Suhr JA, Hall J, Patterson SM, Niinisto RT. The relation of hydration status to cognitive performance in healthy older adults. Int J Psychophysiol. 2004;53:Р 121–125.
  17. Culp KR, Wakefield B, Dyck MJ, Cacchione PZ, DeCrane S, Decker S. Bioelectrical impedance analysis and other hydration parameters as risk factors for delirium in rural nursing home residents. J Gerontol A Biol Sci Med Sci. 2004;59:Р 813–817.
  18. Lawlor PG. Delirium and dehydration: some fluid for thought? Support Care Cancer. 2002;10:Р 445–454.
  19. Voyer P, Richard S, Doucet L, Carmichael PH. Predisposing factors associated with delirium among demented long-term care residents. Clin Nurs Res. 2009;18:153–171.
  20. Montain SJ, Sawka MN, Latzka WA and Valeri CR, 1998. Thermal and cardiovascular strain from hypohydration: influence of exercise intensity. International Journal of Sports Medicine, 19, 87-91.
  21. Aufderheide S, Lax D and Goldberg SJ, 1995. Gender differences in dehydration-induced mitral valve prolapse. American Heart Journal, 129, Р 83-86.
  22. Sawka MN, Young AJ, Francesconi RP, Muza SR and Pandolf KB, 1985. Thermoregulatory and blood responses during exercise at graded hypohydration levels. Journal of Applied Physiology, 59, Р 1394-1401
  23. Prof. M. Farthing, Prof. M. Salam et al. Acute Diarrhea in Adults and Children: A Global Perspective World Gastroenterology Organisation Global Guidelines. URL: https://www.worldgastroenterology.org/UserFiles/file/guidelines/acute-diarrhea-english-2012.pdf (дата звернення 14.11.2021)
  24. Vega RM, Avva U. Pediatric Dehydration. StatPearls Publishing; 2020 Jan. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK436022/ (дата звернення 14.11.2021)
  25. Musher DM, Musher BL. Contagious acute gastrointestinal infections. N Engl J Med 2004; 351:2417.
  26. Guerrant RL, Van Gilder T, Steiner TS, et al. Practice guidelines for the management of infectious diarrhea. Clin Infect Dis 2001; 32:331.
  27. Dryden MS, Gabb RJ, Wright SK. Empirical treatment of severe acute community-acquired gastroenteritis with ciprofloxacin. Clin Infect Dis 1996; 22:1019.
  28. ВОЗ // Лечение диареи. Учебное пособие для врачей и других категорий медработников старшего звена // 57 с. // 2006 г.// WHO/FCH/CAH/05.1
  29. Lazzerini M, Wanzira H. Oral zinc for treating diarrhoea in children. Cochrane Database Syst Rev. 2016 Dec 20;12(12)
  30. Dethlefsen, L., Huse, S., Sogin, M. L., & Relman, D. A. (2008). The pervasive effects of an antibiotic on the human gut microbiota, as revealed by deep 16S rRNA sequencing. PLoS biology, 6(11), Р 280.
  31. Girard-pipau F., Pompei A., Nano J.L., Boquet X., Rampal P. Intestinal microflora, short chain and cellular fatty acids, influence of a probiotic S. boulardii. Microb Ecology Health Dis. 2002;14(4): Р 220–228.
  32. Swidsinski A., Loening-Baucke V., Verstraelen H., Osowska S., Doerffel Y. Biostructure of fecal microbiota in healthy subjects and patients with chronic idiopathic diarrhea. Gastroenterology. 2008;135(2): Р 568–579.
  33. Barc M.C., Charrin-Sarnel C., Rochet V., Bourlioux F., Sandré C., Boureau H. et al. Molecular analysis of the digestive microbiota in a gnotobiotic mouse model during antibiotic treatment: Influence of Saccharomyces boulardii. Anaerobe. 2008;14(4):Р 229–233.
  34. McFarland L. V. (2010). Systematic review and meta-analysis of Saccharomyces boulardii in adult patients. World journal of gastroenterology, 16(18), Р 2202–2222.
  35. Czerucka D., Piche T., Rampal P. Review article: yeast as probiotics – Saccharomyces boulardii. Aliment Pharmacol Ther. 2007;26(6): Р 767–778.
  36. Zbinden R. Inhibition of Saccharomyces boulardii (nom. inval.) on cell invasion of Salmonella typhimurium and Yersinia enterocolitica. Micro Ecol Health Dis. 1999;11(3): Р 158–162.
  37. Altwegg M., Schnack J., Zbinden R. Influence of Saccharomyces boulardii on Aeromonas hemolysin. Med Microbiol Lett. 1995;4: Р 417–425
  38. Pothoulakis C., Kelly C.P., Joshi M.A., Gao N., O’Keane C.J., Castagliuolo I., Lamont J.T. Saccharomyces boulardii inhibits Clostridium difficile toxin A binding and enterotoxicity in rat ileum. Gastroenterology. 1993;104: Р 1108–1115.
  39. Brandao R.L., Castro I.M., Bambirra E.A., Amaral S.C., Fietto L.G., Tropia M.J. et al. Intracellular signal triggered by cholera toxin in Saccharomyces boulardii and Saccharomyces cerevisiae. Appl Environ Microbiol. 1998;64(2): Р 564–568.
  40. Castagliuolo I., LaMont J.T., Nikulasson S.T., Pothoulakis C. Saccharomyces boulardii protease inhibits Clostridium difficile toxin A effects in the rat ileum. Infect Immun. 1996;64(12):Р 5225–5232.
  41. Buts J.P., Dekeyser N., Stilmant C., Delem E., Smets F., Sokal E. Saccharomyces boulardii produces in rat small intestine a novel protein phosphatase that inhibits Escherichia coli endotoxin by dephosphorylation. Pediatr Res.2006;60: Р 24–29.
  42. Vidon N., Huchet B., Rambaud J.C. Influence of S. boulardii on jejunal secretions in rats induced by cholera toxin. Gastroenterol Clin Biol. 1986;10(1): Р 13–16.
  43. Czerucka D., Rampal P. Effect of Saccharomyces boulardii on cAMP- and Ca2+-dependent Cl-secretion in T84 cells. Dig Dis Sci. 1999;44: Р 2359–2368.
  44. Dahan S., Dalmasso G., Imbert V., Peyron J.F., Rampal P., Czerucka D. Saccharomyces boulardii interferes with enterohemorrhagic Escherichia coli-induced signaling pathways in T84 cells. Infect Immun.2003;71(2): Р 766–773.
  45. Wu X., Vallance B.A., Boyer L., Bergstrom K.S., Walker J., Madsen K. et al. Saccharomyces boulardii ameliorates Citrobacter rodentium-induced colitis through actions on bacterial virulence factors. Am J Physiol Gastrointest Liver Physiol. 2008;294(1): Р 295–306.
  46. Garcia Vilela E., De Abreu Ferrari M., Da Gama Torres H.O, Guerra Pinto A., Carneiro Aguirre A.С., Paiva Martins F. et al. Influence of Saccharomyces boulardii on the intestinal permeability of patients with Crohn’s disease in remission. Scand J Gastroenterol. 2008;43(7): Р 842–848.
  47. Htwe K., Yee K.S., Tin M., Vandenplas Y. Effect of Saccharomyces boulardii in the treatment of acute watery diarrhea in Myanmar children: a randomized controlled study. Am J Trop Med Hyg. 2008;78(2): Р 214–216.
  48. Szajewska H., Skorka A., Dylag M. Meta-analysis: Saccharomyces boulardii for treating acute diarrhoea in children. Aliment Pharmacol Ther.2007;25(3):257–264. doi: 10.1111/j.1365-2036.2006.03202.
  49. Szajewska H., Skorka A. Saccharomyces boulardii for treating acute gastroenteritis in children: updated meta-analysis of randomized controlled trials. Aliment Pharmacol Ther.2009;30(9): Р 960–961.
  50. Mourey, F., Sureja, V., Kheni, D., Shah, P., Parikh, D., Upadhyay, U., Satia, M., Shah, D., Troise, C., & Decherf, A. (2020). A Multicenter, Randomized, Double-blind, Placebo-controlled Trial of Saccharomyces boulardii in Infants and Children With Acute Diarrhea. The Pediatric infectious disease journal, 39(11), Р 347–351.
  51. Szajewska H, Kołodziej M, Zalewski BM. Systematic review with meta-analysis: Saccharomyces boulardii for treating acute gastroenteritis in children-a 2020 update. Aliment Pharmacol Ther. 2020 Apr;51(7): Р 678-688
  52. Monteiro E., Fernandes J.P., Vieira M.R., Correia J.P., Caetano J.M., Ribeiro T. et al. Double blind clinical trial on the use of ultra-levure in the prophylaxis of antibiotic induced gastro-intestinal and mucocutaneous disorders. Acta Med Port. 1981;3(2):143–145
  53. Duman D.G., Bor S., Ozütemiz O., Sahin T., Oğuz D., Iştan F. et al. Efficacy and safety of Saccharomyces boulardii in prevention of antibiotic-associated diarrhoea due to Helicobacter pylori eradication. Eur J Gastroenterol Hepatol. 2005;17(12): Р 1357–1361.
  54. Greenwood Z., Black J., Weld L., et al. Gastrointestinal infection among international travelers globally. J Travel Med. 2008;15:Р 221-228.
  55. Centers for Disease Control and Prevention. Yellow Book, 2017, Chapter 2. Travelers’ Diarrhea. URL: https://wwwnc.cdc.gov/travel/yellowbook/2020/preparing-international-travelers/travelers-diarrhea (дата звернення 14.11.2021)
  56. Jelinek T., Nothdurft H.D., Haditsch M., et al. Consensus paper treatment of acute traveler’s diarrhea. Practice recommendation for travel advice. MMW Fortschr Med. 2017;159(Suppl 4): Р 4-11.
  57. Hill D.R., Beeching N.J. Travelers’ diarrhea. Curr Opin Infect Dis. 2010;23(5): Р 481-487.
  58. Steffen R., Hill D.R., DuPont H.L. Traveler’s diarrhea: a clinical review. JAMA. 2015;313(1): Р 71-80.

 

 

Поділитися статтею з друзями