X

Для доступу до архівного номеру журналу введіть, будь ласка, Вашу електронну адресу

Введіть ваш Email

X

Підписка на електронну версію журналу "Сучасна фармація"


Введіть ваше ім'я


Введіть ваше прізвище


Введіть вашу спеціальність


Введіть вашу спеціалізацію















Введіть ваш Email


Введіть ваш телефон

Телефон повинен містити код країни

наприклад: +380 99 999 9999


Введіть Область/місто/селище, де ви проживаєте


Введіть ваше місце роботи


АЦЕКОР КАРДІО® – оптимальний вибір антитромбоцитарної терапії для профілактики тромбоутворень

Сьогодні турбота про «справи серцеві» — це не тільки про романтичні переживання і навіть не про щоденні стресові ситуації, боротьба з якими потребує напруження як моральних, так і фізичних сил. Занепокоєння сучасних лікарів викликає стрімке зростання серцево-судинних захворювань, грізними ускладненнями яких є інфаркт міокарда та інсульт. З багатьох причин битва у війні проти серцево-судинних захворювань йде не так успішно, як хотілось би. Золоте правило медицини стверджує: «Якщо повністю усунути патологію неможливо, доцільно своєчасно приділити увагу профілактиці її ускладнень».

 

На сьогодні серцево-судинні захворювання є найбільш актуальною проблемою в світі. Вони посідають провідне місце серед причин смертності і втрати працездатності як в економічно розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються.

В Україні серцево-судинні захворювання мають 57,5 % населення (26,4 млн. осіб), з них 36 % — працездатного віку (9,6 млн). Частка серцево-судинних патологій у загальній структурі смертності становить 65 % [2].

До серцево-судинних захворювань відносять: ішемічну хворобу серця (хвороби судин, що забезпечують кров’ю саме серце), хвороби судин головного мозку, хвороби периферичних артерій, тромбоз глибоких вен та емболію легень [4]. Основною причиною розвитку цих захворювань є атеросклероз і тромбоз, або їх поєднання — атеротромбоз.

 

Що таке атеротромбоз і які його наслідки?

Атеротромбоз — це прогресуюче захворювання, яке тісно пов’язане з атеросклерозом.

Атеротромбоз — це прогресуюче захворювання, яке тісно пов’язане з атеросклерозом. При атеросклерозі на стінці судин з’являються бляшки — суміш із жиру, мінералів та сполучної тканини, яка призводить до звуження просвіту судин.

Проте до найбільш катастрофічних наслідків призводить розрив атеросклеротичних бляшок, який супроводжується активацією тромбоцитів та утворенням згустку крові (тромбу). Утворені тромби можуть повністю або частково блокувати кровотік до серця чи мозку. При цьому виникає гострий інфаркт міокарда чи інсульт.

Подібні бляшки можуть утворюватися і в артеріях ніг, у результаті чого до ніг не надходить кров і кисень у достатній кількості. Розвивається ішемія, що викликає біль. У найтяжчих випадках можуть розвиватися трофічні виразки і гангрена. А це вже може призвести до ампутації кінцівки.

У хворих, які перенесли гострий інфаркт міокарда або інсульт, підвищується ризик розвитку атеротромбозу інших органів [1].

У структурі загальної смертності різні прояви й ускладнення атеротромбозу займають близько 28 %, а його наявність скорочує середню тривалість життя на 5–7 років.

Інфаркт міокарда, незважаючи на суттєві досягнення останніх років у його діагностиці й лікуванні, має тенденцію до «помолодшання», несприятливого перебігу і, як наслідок, зростання кількості випадків ранньої інвалідизації осіб працездатного віку [5].

 


Інфаркт — вид локального змертвіння (некрозу) тканин певного органу. Він виникає внаслідок гострого порушення місцевого кровообігу: тромбоз (прижиттєве утворення згустків крові), емболія (перенос током крові чужорідних частинок), шок (різке зниження артеріального тиску) та інші.


Термін «інфаркт» запропонований Рудольфом Вірховом для позначення змертвілої (некротизованої) ділянки тканини. Безпосередньою причиною розвитку інфаркту є перешкоджання кровотоку, що раптово виникає у певному відрізку артерії.

 

Наслідки інфаркту

Наслідки інфаркту залежать від його локалізації, розмірів, функціональної значимості уражених ділянок, регенераторних й адаптаційних можливостей органів і тканин. Інфаркт міокарда та інсульт мозку можуть стати причиною смерті або викликати тяжкі порушення функцій ураженого органу. Обширні інфаркти спричинюють інтоксикацію організму продуктами тканинного розпаду. При цьому відбувається підвищення температури тіла, гарячка, у крові визначаються ознаки дистрофічних змін внутрішніх органів.

Симптоми інфаркту міокарда включають:

  • біль або неприємні відчуття в середині грудної клітини;
  • біль або неприємні відчуття у лівій руці, лівому плечі, ліктях, щелепі або спині.

 

 

Інфаркт міокарда може супроводжуватися утрудненням дихання або відчуттям нестачі повітря, нудотою, блювотою, запамороченням або втратою свідомості. Пацієнт покривається холодним потом і стає блідим. Основним симптомом при інфаркті міокарда є біль за грудиною, яка нагадує напад стенокардії, але є більш інтенсивною. Біль може наростати, а потім згасати, бути хвилеподібним. Чим інтенсивніший біль, тим частіше він поширюється в інші області і може бути схожим на біль за грудиною або створювати відчуття оніміння, слабкості, холоду [1, 5].

 


Атипові прояви інфаркту міокарда часто імітують інші захворювання, а їх симптоми, на перший погляд, ніяк не пов’язані з порушеннями роботи серця.


 

«Астматичний» інфаркт проявляється задишкою у стані спокої, задухою різної інтенсивності. Він може помилково розцінюватися як напад бронхіальної астми або прояв пневмонії.

Для «абдомінального» інфаркту характерний біль у верхній половині живота, надчеревній ділянці, правому підребер’. Біль може супроводжуватися нудотою, блювотою і здуттям живота.

Аритмічний інфаркт міокарда супроводжується зміною регулярного серцевого ритму і/або його різким уповільненням або почастішанням.

Атипові форми інфаркту міокарда найчастіше діагностують у пацієнтів старше 60 років у хворих із супутніми захворюваннями (цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією), які перенесли інфаркт міокарда.

«Німа» («безсимптомна», «малосимптомна») форма інфаркту міокарда протікає безсимптомно і часто залишається непоміченою. Такий інфаркт міокарда може стати причиною раптової смерті [2, 4, 5].

 

 

ПРОФІЛАКТИКА СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ Є НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНОЮ СТРАТЕГІЄЮ БОРОТЬБИ З ЦІЄЮ ГРУПОЮ ХВОРОБ

Ключовим методом попередження ускладнень, що виникають унаслідок атеротромбозу і захворювань серця,
є тривалий прийом антитромбоцитарних препаратів, зокрема, ацетилсаліцилової кислоти (АСК).

Ацетилсаліцилова кислота — «золотий стандарт» антитромбоцитарної терапії

 

Як саме ацетилсаліцилова кислота впливає на тромбоутворення?

Ацетилсаліцилова кислота пригнічує агрегацію тромбоцитів шляхом блокування синтезу тромбоксану А2.

Згідно з Рекомендаціями АСС/АНА (2019), кислота ацетилсаліцилова у низьких дозах (75–100 мг/добу) рекомендована чоловікам і жінкам віком 40–70 років з підвищеним серцево-судинним ризиком без підвищеної ймовірності розвитку кровотеч (клас доказовості А).

На сьогодні існує понад 50 торгівельних назв препаратів ацетилсаліцилової кислоти, яка входить до складу більше, ніж 400 безрецептурних препаратів, доступна пацієнтам і відпускається з аптек без рецепта. Населення планети вживає понад 50 млн. упаковок ацетилсаліцилової кислоти за рік, їй щорічно присвячується близько 4-х тисяч наукових публікацій.

 


  • Ще давні ассирійці та єгиптяни описали протизапальні властивості верби. В IV ст. до н.е. «батько медицини» Гіппократ радив використовувати кору дерева при лихоманці та головних болях.
  • У 1763 р. народним лікарським засобом зацікавився Едвард Стоун — він три місяці сушив кору верби на пекарській пічці, потім подрібнив та дав 50 хворим, які страждали на лихоманку. Це допомогло.  
  • Цілющий інгредієнт у складі кори верби першим знайшов німецький хімік Йоганн Бюхнер. У 1828 р. з кори він виділив жовті кристали, які назвав саліцином. За 10 років італієць Рафаель Пірія вже добув саліцилову кислоту. А в 1859 р. Герман Кольбе, професор хімії з університету Марбурга, описав хімічну структуру речовини та першим зумів її синтезувати.
  • Винахідником кислоти ацетилсаліцилової вважався хімік Фелікс Хоффман. Його батько страждав на ревматизм, але через проблеми із шлунком не міг приймати саліцилат натрію. Тож син вирішив знайти ліки, які б допомогли Хоффману-старшому побороти біль. Врешті-решт досліднику вдалося досягти вдалого поєднання саліцилової кислоти з оцтовою та отримати кислоту ацетилсаліцилову.
  • У 1950 р. кислота ацетилсаліцилова увійшла до книги рекордів Гіннесса як найпоширеніший у світі знеболювальний засіб.
  • З 1978 р. розпочався новий етап медичного життя кислоти ацетилсаліцилової як кардіологічного препарату для профілактики тромбоутворень у хворих на серцево-судинні захворювання.
  • У 1980-90 рр. результати трьох великих досліджень довели, що кислота ацетилсаліцилова ефективна для профілактики інфаркту міокарда та інсульту, що стало «другим народженням» ацетилсаліцилової кислоти як ефективного антитромботичного засобу для профілактики серцево-судинних катастроф.

 

Кишковорозчинна форма кислоти ацетилсаліцилової 100 мг — та модель, на якій отримані дані доказової медицини з вторинної профілактики серцево-судинних захворювань. У цій моделі важливим є:

  • дозування 100 мг, яке має доведену антитромбоцитарну ефективність для профілактики інфаркту та інсульту;
  • наявність кишковорозчинної оболонки, яка зменшує кількість побічних ефектів зі сторони шлунково-кишкового тракту за даними великих рандомізованих досліджень.

Саме тому компанія «МІКРОХІМ», яка вже понад 30 років розробляє й упроваджує лікарські засоби у галузі кардіології з найбільш високим рівнем доказової бази щодо терапевтичної ефективності і безпеки, пропонує на фармацевтичному ринку найбільш оптимальну модель кислоти ацетилсаліцилової — кишковорозчинну форму у дозуванні 100 мг під брендом АЦЕКОР КАРДІО®.

У чому ж переваги кишковорозчинної форми Кислоти ацетилсаліцилової у дозуванні 100 мг (АЦЕКОР КАРДІО)?

 

 

АЦЕКОР КАРДІО – єдиний генерик з доведеною еквівалентністю оригінальному препарату

Відповідно до вимог МОЗ України і ВООЗ, за допомогою графічних і статистичних методів доведено схожість профілів розчинності тестованого препарату АЦЕКОР КАРДІО® («Мікрохім») і референтного препарату «Аспірин Кардіо» («Bayer») [18].

 

Лiкарський засiб АЦЕКОР КАРДІО® застосовується

Для зниження ризику:

  • смерті у пацієнтів з підозрою на гострий інфаркт міокарда;
  • захворюваності і смерті у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда;
  • транзиторних ішемічних атак та інсульту;
  • захворюваності і смерті при стабільній і нестабільній стенокардії;
  • інфаркту міокарда у пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень (цукровий діабет, контрольована артеріальна гіпертензія) та осіб із багатофакторним ризиком серцево-судинних захворювань (гіперліпідемія, ожиріння, тютюнопаління, літній вік).

 

Для профілактики:

  • тромбозів та емболій після операцій на судинах;
  • тромбозу глибоких вен та емболії легеневої артерії після довготривалої іммобілізації (після хірургічних операцій);
  • для вторинної профілактики інсульту [7].

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ АЦЕКОР КАРДІО®

Лiкарський засiб АЦЕКОР КАРДIО® необхiдно приймати перорально за 30–60 хвилин до їди, не розжовуючи, запивати достатньою кiлькiстю рiдини.

Категорія відпуску.  Лiкарський засiб АЦЕКОР КАРДIО® вiдпускається без рецепта i може бути рекомендований фармацевтами.

 

Отже, АЦЕКОР КАРДІО® виробництва компанії «МІКРОХІМ» має такі переваги:

  • Кислота ацетилсаліцилова у дозуванні 100 мг є саме тiєю достатньою дозою, яка забезпечує надійну вторинну профiлактику серцево-судинних катастроф.
  • Кишковорозчинна форма кислоти ацетилсаліцилової 100 мг — та модель, на якій отримані дані доказової медицини з вторинної профілактики серцево-судинних захворювань.
  • АЦЕКОР КАРДІО® — єдиний генерик з доведеною еквівалентністю оригінальному препарату.
  • Захисна кишковорозчинна оболонка АЦЕКОР КАРДІО® зменшує ушкоджуючу дію кислоти ацетилсаліцилової на слизову ШКТ.

 

Сьогодні медицина сфокусована на профілактиці серцево-судинних катастроф, адже попередити їх значно легше, ніж рятувати життя пацієнта з інсультом або інфарктом. Ось чому АЦЕКОР КАРДІО® актуальний для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями: щоденний прийом однієї таблетки АЦЕКОР КАРДІО® може суттєво підвищити їх шанси уникнути ускладнень та жити повноцінним життям.

Використайте отриманi знання про АЦЕКОР КАРДIО у реальній практичній ситуації

 

Ситуація

Відвідувач звернувся в аптеку з метою придбання ацетилсаліцилової кислоти у дозуванні 100 мг. Ціна імпортного лікарського засобу виявилась занадто високою для цього відвідувача, який до того ж постійно приймає низку препаратів для контролю рівня артеріального тиску і холестерину. Який оптимальний за співвідношенням «ціна/якість» препарат кислоти ацетилсаліцилової варто порекомендувати?

 

Відповідь до ситуації

Варто порекомендувати АЦЕКОР КАРДІО — вітчизняний препарат кислоти ацетилсаліцилової з перевіреною ефективністю та більш доступний за ціною.

АЦЕКОР КАРДІО — єдиний генерик з доведеною еквівалентністю оригінальному препарату, який має підтверджену достатню антитромбоцитарну ефективність.

 

 

Література:

  1. Cardiovascular Disease in Women: From Pathophysiology to Novel and Emerging Risk Factors / L. Geraghty, G. A. Figtree, A. E. Schutte et. al. Heart Lung Circ. 2021. Vol. 30 (1). P. 9–17.
  2. Рудик Ю. Тактика ведення пацієнта кардіологічного профілю з урахуванням можливостей українського фармакологічного ринку. Укр. Мед. Часопис, 2016.
  3. https://rodyna-medical.com.ua/czikavi-fakty-p ro-sercze/
  4. Гордиенко А. В., Сотников А. В., Носович Д. В. Клинические критерии оценки качества жизни у мужчин молодого и среднего возраста в начальные стадии инфаркта миокарда. Здоровье и образование. 2018. Т. 20, № 1. С. 34–45.
  5. Искаков Е. Б. Эпидемиология сердечно-сосудистых заболеваний. Медицина и экология. 2017. № 2. С. 19–29.
  6. Міністерство охорони здоров’я України Наказ від 18.02.2021 р. №294 http://www.apteka.ua/article/584554
  7. Iнструкцiя для медичного застосування лiкарського засобу Ацекор Кардiо (Наказ МОЗ України №192 вiд 24.01.2019 р.).
  8. http://msvitu.com/archive/2006/may/article-7-ru.php?lang=ru
  9. Comparative effectiveness of aspirin dosing in cardiovascular disease / W. S. Jones, H. Mulder, L. M. Wruck et al. New England Journal of Medicine. 2021. Vol. 384 (21). P. 1981–1990.
  10. Терещенко А. Аспирин: новые горизонты профилактики кардиоваскулярных заболеваний. По материалам сателлитного симпозиума Вayer в рамках конгресса Европейского общества кардиологов, 1 сентября 2013 г., г. Амстердам, Нидерланды. Здоров’я України. 2013. №21 (322). С. 24.
  11. U.Gessner, G.Lata, 2003
  12. Seshasai SR, Wijesuriya S, Sivakumaran R, Nethercott S, Erqou S, Sattar N, Ray KK. Effect of aspirin on vascular and nonvascular outcomes: meta-analysis of randomized controlled trials. Arch Intern Med. 2012 Feb 13;172(3):209-16. 
  13. Baigent C, Collins R, Appleby P, Parish S, Sleight P, Peto R. ISIS-2: 10 year survival among patients with suspected acute myocardial infarction in randomised comparison of intravenous streptokinase, oral aspirin, both, or neither. The ISIS-2 (Second International Study of Infarct Survival) Collaborative Group. BMJ. 1998 May 2;316(7141):1337-43.
  14. Кузнецов И.Э. Совет экспертов: современные подходы к терапии пациента кардиологического профиля. Здоров’я України. 2016. №11-12: 384-385.
  15. Collaborative meta-analysis of randomised trials of antiplatelet therapy for prevention of death, myocardial infarction, and stroke in high risk patients. Antiplatelet Trialists’ Collaboration. BMJ. 2002 Jan 12; Vol. 324 (7329). P. 71–86.
  16. Запровальная О. Е., Копица Н. П., Крайз И. Г. и др. Сравнительное исследование эффективности и переносимости двух лекарственных форм ацетилсалициловой кислоты: Ацекор Кардио и ацетилсалициловая кислота с защитными агентами. Новости медицины и фармации. 2016. № 10 (584). C. 14–19.
  17. Maree A.O. et al. Platelet Response to Low-Dose Enteric-Coated Aspirin in Patients With Stable Cardiovascular Disease. J Am Coll Cardiol. 2005. Vol. 47, No. 7. P. 1258–1263.
  18. Методичнi рекомендацiї по застосуванню процедури бiовейвер при реєстрацiї генеричних препаратiв у твердiй формi системної дiї з негайним вивiльненням. Проект. ДП «Державний фармакологiчний центр» МОЗ України, 2006.

 

 

 

Марина Остапець, кандидат медичних наук,
доцент кафедри нормальної та патологічної фізіології
Національного фармацевтичного університету

 

Поділитися статтею з друзями