Жовтень » 2024 » Сучасна фармація

Жовтень 2024
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
	1	2	3	4	5	6
7	8	9	10	11	12	13
14	15	16	17	18	19	20
21	22	23	24	25	26	27
28	29	30	31

ОТИКАЇН-ЗДОРОВ’Я — надійний захист проти болю та запалення при отиті

Отити — це група розповсюджених запальних захворювань вуха, які значно погіршують якість життя людини і можуть привести до порушення слуху. Своєчасна діагностика та ефективне лікування отитів є важливим завданням охорони здоров’я.

Отити поділяють:

за перебігом — на гострі (тривалістю до 3–4 тижнів), підгострі (до 3 місяців) та хронічні (довше 3 місяців);

за етіологією — на інфекційні (вірусні, бактеріальні, грибкові), алергійні та травматичні;

залежно від локалізації запального процесу — на зовнішні, середні та внутрішні [1].

Найбільш поширеним запальним захворюванням вуха є гострий середній отит, на який найчастіше хворіють діти: майже кожна дитина до 14 років має хоча б один епізод гострого середнього отиту, а приблизно 30 % дітей переносить два чи більше епізодів цього захворювання за перші три роки життя [1, 2]. Для гострого середнього отиту з самого початку захворювання характерним є дуже виражений больовий синдром, який потребує негайного швидкого лікування.

Запальні захворювання вух

Зовнішній отит — поширене запальне захворювання, яке виникає приблизно у 10 % населення різних вікових груп. Більше половини випадків зовнішнього отиту реєструється у дорослих, а серед дітей найвищі показники спостерігаються у віці 7–14 років. При цьому пік захворюваності припадає на літо. У 95 % випадків зовншній отит перебігає у гострій формі і може бути дифузним (запалення шкіри слухового проходу) чи локалізованим (запалення волосяного фолікула — фурункульоз). Основними причинами зовнішнього отиту є механічне пошкодження слухового проходу і потрапляння інфекції при туалеті вуха чи видаленні сірчаної пробки. Сприяють розвитку зовнішніх отитів такі захворювання шкіри, як псоріаз, атопічний дерматит, екзема, а також носіння навушників і слухових апаратів. Рецидивуючий зовнішній отит є професійним захворюванням плавців, шкіра слухового проходу яких постійно розм’якшується водою, що змиває захисну вушну сірку.

Збудниками зовнішнього отиту найчастіше (у 95  % випадків) є умовно-патогенні бактерії (стафілококи, синьогнійна паличка, стрептококи, ентеробактерії, ацінетобактер) і значно рідше — гриби (кандиди, аспергили, цвілеві гриби) і віруси герпесу.

Симптоми гострого зовнішнього отиту, які розвиваються зазвичай впродовж 48 годин, такі:

виділення з вуха (слизисті або гнійні);
відчуття закладеності вуха та зниження слуху, що пов’язані з набряком шкіри слухового проходу;
при дифузному зовнішньому отиті у 70 % випадків спостерігається біль (отальгія) різної інтенсивності, яка має постійний характер і посилюється при зміщенні вушної раковини, рухах нижньої щелепи (розмові, жуванні) та натисканні на козелок;
при фурункулі — біль може бути сильнішим і зменшується при його розкритті чи хірургічному розтині;
можливо підвищення температури до субфебрильних показників.

Це цікаво!

У кожному слуховому проході близько 2000 сірчаних залоз, які виділяють до 1 мг вушної сірки в день.

У складі вушної сірки не має елементу сірки, натомість вона містить білки (у тому числі лізоцим та імуноглобуліни), холестерин, сквален та жирні кислоти і має кисле середовище (рН 4,5–5,2), що пригнічує ріст бактерій.

Важливо знати!

Вушна сірка природним чином виводиться зі слухового проходу назовні завдяки жувальним рухам та артикуляції. Однак у частини людей відзначаються вузька форма вушного проходу та природна схильність до гіперсекреції сірки, що заважає ефективному її видаленню. Постійне подразнення шкіри слухового проходу різними слуховими приладами, ватяними паличками порушує природний процес секреції — вуха починають посилено виділяти сірку, і може утворитися пробка [4].

Не варто чистити слуховий прохід ватяними паличками — вони видаляють захисний шар сірки, у результаті чого шкіра пересихає, свербить і стає більш сприйнятливою до інфекцій. До того ж можливо проштовнути сірку глибоко всередину і навіть травмувати барабанну перетинку, якщо вставити паличку занадто глибоко. Достатньо протирати вушну раковину та вхід у слуховий прохід вологим ватним диском. Якщо ж утворилась сірчана пробка і заклало вухо, то треба звернутися до лікаря, який проведе промивання.

Це цікаво!

Методи видалення сірчаної пробки описані ще римським лікарем Корнелієм Цельсом в І столітті н. е. у трактаті «De Medicina». Цельс пропонує рослинну олію, перемішану з соком цибулі; соду, розчинену в оцеті або вині для розм’якшення вушної пробки з подальшим промиванням водою.

Діагностика зовнішніх отитів проводиться з урахуванням анамнезу, клінічного огляду та отоскопії. При отоскопії визначаються гіперемія, набряк, звуження та інфільтрація шкіри зовнішнього слухового проходу. Барабанна перетинка теж може бути запалена, але її рухливість зберігається. Отоскопія при зовнішніх отитах болісна, її досить важко провести. До того ж бажано провести мікробіологічне дослідження виділень для виявлення виду збудника [3].

Для лікування використовують вушні краплі з антибіотиками та глюкокортикоїдами чи системні антимікотичні засоби, залежно від збудника. Для зменшення больових відчуттів застосовують гліцерин-лідокаїнові вушні краплі. У більшості випадків зовнішній отит піддається стандартному лікуванню, однак у деяких пацієнтів (хворих на діабет, СНІД, осіб, які отримують високі дози стероїдів або протипухлинних препаратів, пацієнтів з ослабленим імунітетом) захворюваня відрізняється резистентністю до терапії, тяжким, рецидивуючим та хронічним перебігом. У таких хворих можливий розвиток злоякісного синьо-гнійного зовнішнього отиту з поширенням інфекції на хрящову та кісткову тканину. Такі пацієнти потребують госпіталізації з призначенням парентеральних антибіотиків [4].

Середній отит виникає зазвичай при інфекційних запаленнях носоглотки, коли збудник проникає в барабанну порожнину через євстахієву трубу. Немовлята сприйнятливіші до середнього отиту через анатомічні особливості слухової труби (коротка довжина і відносно більша ширина просвіту, горизонтальне положення) та незрілості імунологічних факторів захисту. Значно рідше середній отит виникає при алергії та вазомоторному риніті. На початку захворювання в результаті запального звуження слухової труби в барабанній порожнині знижується тиск, що призводить до утворення випоту. Порожнина середнього вуха має незначну ємність (1 см3), тому навіть мінімальна кількість ексудату викликає біль та порушення слуху. Розрізняють також травматичний середній отит, що виникає внаслідок травм барабанної перетинки.

На гострий середній отит у 95 % випадків хворіють діти (найчастіше від 3 місяців до 5 років) і тількі у 5 % — дорослі. Захворювання може протікати у формі серозного (вірусного чи алергічного) або гнійного (бактеріального) гострого отиту. У 80 % випадків гострого середнього отиту викликається вірусами (збудниками ГРВІ та грипу) та у 20 % — бактеріями верхніх дихальних шляхів. Проте, зазвичай до вірусної інфекції, що проникає з носоглотки в середнє вухо, приєднуються бактерії, які зумовлюють гнійний отит: Streptococcus pneumoniae (визначають у 40 % випадків), Haemophilus influenzae (у 25 %), Мoraxella сatarrhalis (у 15 %), Streptococcus pyogenes та Staphylococcus aureus (у 10 %). Найчастіше інфекція проникає у середнє вухо ринотубарним шляхом і рідко (при скарлатині, кору, паротиті, краснусі, грипі) — через кров. Під впливом вірусів руйнується війчастий епітелій слухової труби, що призводить до порушення її евакуаційної функції.

Поширенню інфекції у барабанну порожнину сприяє чхання, кашель, неправильне висякування носа (через обидві ніздрі, а не кожну по черзі), що підвищує тиск у носоглотці, внаслідок чого інфікований слиз форсовано долає бар’єр, яким і є слухова труба. При гострому середньому отиті також виникає реактивне запалення у повітроносних комірках соскоподібного відростка [5].

Гострий середній отит зазвичай має три стадії перебігу:

гострий катаральний отит;
гострий гнійний отит;
репаративний період.

Катаральну фазу викликають респіраторні віруси, на цій стадії за рахунок імунного захисту організму патологічний процес може зупинитися і самостійно усунутися. При приєднанні бактеріальної інфекції катаральний отит переходить у гострий гнійний отит, який може перебігати зі спонтанною перфорацією барабанної перетинки чи без перфорації (при своєчасному застосуванні антибактеріальних препаратів).

Симптоми гострого середнього отиту розвиваються дуже швидко, іноді впродовж 1–2 годин. При цьому одним з основних специфічних симптомів є сильний біль всередині вуха. До структур вуха, що мають рясну чутливу іннервацію, відносять барабанну перетинку, мукопериостеум барабанної порожнини та соскоподібного відростка. Біль при гострому середньому отиті обумовлений швидко наростаючою інфільтрацією в барабанній порожнині та тиском на перетинку, внаслідок чого відбувається подразнення чутливих нервових закінчень n. tympanicus [6].

На початку захворювання пацієнт відчуває періодичне поколювання та тиск у вусі. Через кілька годин розвивається сильний постійний біль стріляючого, колючого, свердлячого, пульсуючого характеру, який часто ірадіює у відповідну половину голови. Біль періодично трохи стихає, а потім (особливо вночі) відновлюється і швидко наростає, позбавляючи хворого сну. Біль різко посилюється при підвищенні тиску в барабанній порожнині (висякуванні носа, чханні, кашлі, ковтанні) і перешкоджає їжі.

За рівнем нестерпності біль у вусі при гострому середньому отиті прирівнюють до гострого зубного болю. Сильний біль зберігається тривалий час, тому швидка ефективна протибольова терапія вже на початковій стадії гострого середнього отиту є дуже важливою, особливо у дітей. Через низький больовий поріг діти вкрай важко переносять болі при отиті [1, 5].

Як розпізнати, що вушка болять у немовляти чи маленької дитини, яка не може пояснити, що з нею відбувається?

Маленькі діти реагуватимуть на біль криком, постійним сильним плачем, відмовою від годівлі. Дитина крутить або хитає головою, тягнеться рукою до враженого вушка, намагається притиснути його до подушки чи нахилити голову так, щоб хворе вушко було розташоване як можна нижче, прагне лежати на ураженому боці, що зменшує больові відчуття.

До симптомів гострого середнього отиту також належить:

Відчуття закладення, шум у вусі та порушення слуху (внаслідок зниження рухомості слухових кісточок через запалення).
Підвищення температури тіла до 38о–39оС і вище, що супроводжується загальною розбитістю, нездужанням, ознобом, дратівливістю, порушенням сну та апетиту. Рівень температури тіла певною мірою свідчить про тяжкість процесу.
Серозно-кров’яниста або гнійна оторея, яка виникає в разі спонтанної перфорації барабанної перетинки під тиском ексудату. При появі отореї біль у вусі швидко стихає, зникає шум, поліпшується загальний стан, сон і апетит. Виділень з вуха спочатку багато, вони рідкі, але поступово густішають і зникають на 5–7-й день при нормальному неускладненому перебігу.

Фаза репарації та видужання характеризується поступовим усуненням запалення і триває 1–2 тижні. Проривний отвір барабанної перетинки затягується і слух відновлюється до норми.

Діагноз «гострий середній отит» встановлюється на підставі клінічних даних (скарги, анамнез, симптоми хвороби, дані огляду лікаря), а також на основі отоскопії. При отоскопії визначається гіперемія, випинання та порушення рухливості барабанної перетинки, зміни світлового рефлексу та видимий випіт. При перфорації перетинки спостерігаються виділення у зовнішньому слуховому проході та пульсуючий світловий рефлекс (синхронна з пульсом пульсація гною).

За ступенем тяжкості гострий середній отит поділяється на тяжкий (температура ≥39оС впродовж 48 годин, прояви інтоксикації, виражена та стійка оталгія тривалістю більше 48 годин) та нетяжкий (температура до 39оС, незначні прояви інтоксикації, оталгія тривалістю менше 48 годин).

Лікування. Пацієнти з гострим середнім отитом мають тенденцію до самоодужання, тому не усі випадки потребують лікування антибактеріальними препаратами. При нетяжкій формі застосовують тактику уважного спостереження протягом 48–72 годин із призначенням антибіотиків в тих випадках, коли стан не поліпшується. Антибіотики призначаються відразу дітям до 6 місяців, при гострому гнійному отиті та тяжкій формі гострого середнього отиту. Противірусні засоби використовуються рідко, тільки в перші дні розвитку гострого середнього отиту у разі тяжкого перебігу [1, 2, 6].

У симптоматичній терапії гострого середнього отиту основну увагу приділяють знеболенню та протизапальному лікуванню. Згідно з вітчизняним клінічним протоколом та клінічними рекомендаціями Американської академії педіатрії та Американської академії сімейних лікарів з діагностики та лікування цього захворювання, усунення болю є необхідним завданням терапії, особливо у перші 48 годин.

Найбільш ефективно та швидко усувають біль вушні краплі з лідокаїном та феназоном. Їх комплексна дія передбачає вплив на усі компоненти виникнення оталгії: блокаду чутливих больових рецепторів, гальмування проведення больової імпульсації по периферичних нервах та протизапальний ефект для усунення джерела болю і відновлення пошкоджених тканин [7]. Місцеві засоби не слід використовувати при перфорації барабанної перетинки. За необхідності призначають системні нестероїдні протизапальні препарати та судинозвужувальні краплі в ніс для покращення дренування слухової труби.

При випинанні барабанної перетинки на тлі сильного або постійного болю, лихоманки, блювання в деяких випадках проводиться евакуація патологічного вмісту барабанної порожнини методом тимпанопункції та міринготомія (прокол барабанної перетинки). У дуже незначної частини пацієнтів гострий середній отит протікає тяжко чи з ускладненнями (мастоїдит, лабіринтит, ураження лицьового нерва, сепсис, які виникають у разі несвоєчасного призначення антибактеріальних засобів) і потребує госпіталізації.

Патологічні процеси носоглотки (риносинусити, алергічні ринити, аденоїдні розростання, які закривають гирла слухових труб), підтримують запалення середнього вуха, сприяють рецидивам та переходу в хронічну форму. Також при розмірі перфорації більше 1 мм цілісність барабанної перетинки може не відновитися з утворенням омозолілого краю постійної перфорації (в таких випадках проводять хірургічну тимпанопластику).

У дітей наполегливий, млявий характер має алергічний середній отит, викликаний набряком у відповідь на дію алергенних факторів. Він виникає на тлі алергічної астми, вазомоторного риніту, екземи, дерматитів. У лікуванні використовують антигистамінні препарати та кортикостероїди.

Бульозний (фліктенульозний) мірингіт є наслідком вірусного запалення барабанної перетинки при ГРВІ, переважно з важким перебігом (найчастіше при грипі). Може бути самостійним захворюванням або приєднуватися як до зовнішнього, так і до середнього отиту. Симптоми вірусного мірингіту такі:

інтенсивний різкий біль у вусі;
закладеність та свербіж у вусі, зниження слуху;
слизові або кров’янисті виділення з вуха;
утворення пухирів із сукровицею на поверхні барабанної перетинки та зовнішнього слухового проходу;
підвищення температури та симптоми інтоксикації.

Діагноз встановлюється на підставі клінічних даних та отоскопії. У лікуванні важливе значення має ефективне знеболювання з використанням місцевих засобів з лідокаїном та феназоном. З перших днів захворювання використовують противірусні та системні протизапальні препарати [5, 6].

Баротравматичний отит викликається внаслідок різкого перепаду тиску в середньому вусі через швидку зміну тиску в навколишньому середовищі при пірнанні, дайвінгу, авіаперелітах. Відбуваються вібраційні порушення з баротравматичним набряком барабанної перетинки та іноді порожнини середнього вуха. У рідких випадках спостерігається розрив барабанної перетинки.

Симптоми баротравматичного отиту:

різкий гострий біль у момент баротравми, що поступово зменшується і може тривати декілька годин, а в тяжких випадках значно довше;
порушення слуху та шум у вухах;
можливе запаморочення, нудота і блювота;
виділення крові при розриві барабанної перетинки.

Баротравма може супроводжуватися запальним процесом у барабанній порожнині та ознаками середнього отиту. У лікуванні використовують місцеві знеболюючі препарти з лідокаїном та феназином, а в разі перфорації перетинки — системні анальгетики та протизапальні засоби [7].

Отже, для більшості отитів, що виникають з різних причин, характерним та специфічним симптомом є вушний біль, що приносить страждання хворому і потребує швидкого та ефективного лікування.

Вушні краплі Отикаїн-Здоров’я, що виробляються одним із лідерів вітчизняного фармацевтичного ринку — ТОВ «Фармацевтичною компанією «Здоров’я» — комбінований топічний анальгетик, в 1 г якого міститься 10 мг лідокаїну гідрохлориду та 40 мг феназону.

Лідокаїн — місцевий анестетик аміноамідного ряду, який блокує потенціалзалежні натрієві канали нервових клітин, що перешкоджає як генерації імпульсів у чутливих рецепторах, так і проведенню больових імпульсів нервовими волокнами. Анестезуюча дія лідокаїну розвивається дуже швидко (протягом декількох хвилин) та є у 2–6 разів сильнішою, ніж дія прокаїну. При місцевому застосуванні лідокаїн не чинить місцевоподразнюючої дії.

Феназон — нестероїдний протизапальний засіб, похідний піразолону, який має анальгетичну та протизапальну дію завдяки здатності інгібувати синтез простагландинів.

Комбінація феназону з лідокаїном зумовлює синергічний знеболювальний та протизапальний ефект, скорочує час до початку анестезуючого ефекту, збільшує його тривалість та вираженість. Дія препарату (зменшення болісності барабанної перетинки та редукція запалення) починається приблизно через 5 хвилин після застосування, больовий синдром майже повністю зникає через 15–30 хвилин, а знеболювальний ефект триває до 8 годин.

Варто відзначити, що, на відміну від місцевих лікарських засобів, системні знеболювальні та протизапальні препарати (ненаркотичні анальгетики та протизапальні нестероїдні засоби) мають уповільнену дію та низку побічних ефектів і протипоказань до використання. Їх призначення визначається конкретною клінічною ситуацією.

Отикаїн-Здоров’я показаний для місцевого симптоматичного лікування певних больових станів середнього вуха з інтактною барабанною перетинкою у дітей віком від одного місяця і дорослих при:

гострому середньому отиті;
фліктенульозному (бульозному) вірусному отиті (грипозному);
баротравматичному отиті.

Протипоказаннями до застосування є гіперчутливість до діючих речовин та перфорація барабанної перетинки.

Важливо, що побічна дія при використанні Отикаїну-Здоров’я виникає рідко, включає тільки місцеві алергічні реакції та подразнення, оскільки системне всмоктування активних компонентів не відбувається.

Що вкрай важливо, Отикаїн-Здоров’я дозволений у період вагітності та годування груддю.

Отикаїн-Здоров’я не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дітям віком від 1 місяця та дорослим закапувати 2–3 рази на добу по 4 краплі у слуховий прохід враженого вуха.
Курс лікування не має перевищувати 10 днів.
Перед застосуванням крапель слід зігріти флакон у руці.

Отикаїн-Здоров’я випускають у зручному флаконі з кришкою-крапельницею зі скляною піпеткою по 16 г.

Висновки

Вушні краплі Отикаїн-Здоров’я мають виражені знеболювальні та протизапальні властивості, що дозволяє ефективно контролювати больовий синдром і значно покращувати якість життя хворих на гострий середній та фліктенульозний отит. Анестезуючий ефект Отикаїну-Здоров’я розвивається дуже швидко, що вкрай важливо при гострому болю. Отикаїн-Здоров’я не викликає подразнення шкіри і дозволений для застовування у дітей від одного місяця, що актуально для усунення нестерпного болю при гострому середньому отиті у дітей молодшого віку.

Список літератури:

Наказ МОЗ України від 09.04.2021 р. № 688 «Про затвердження Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги Гострий середній отит» https://www.dec.gov.ua/mtd/gostryj-serednij-otyt/
American Academy of Pediatrics Subcommittee on Management of Acute Otitis Media (2014) Diagnosis and management of acute otitis media. Pediatrics, 113(5): 1451–1465.
Настанова 00852. Зовнішній отит. Mervi Starck http://guidelines.moz.gov.ua/documents/ 2918?id=ebm00852&format=pdf
Rosenfeld R. M., Brown L., Cannon C. R. et al. Clinical practice guideline: acute otitis externa // Otolaryngol Head Neck Surg. 2018. Vol. 134 (4 Suppl). P. 4—23.
Bolt Penny, Barnett Peter, Babl Franz E, Lisa N. Sharwood. Topical lignocaine for pain relief in acute otitis media: results of a double-blind placebo-controlled randomised trial. Arch. Dis. Child. 2008 Jan; 93 (1): 40-4.
Foxlee R., Johansson A.C., Wejfalk J., Dooley L., Del Mar C.B. Topical analgesia for acute otitis media. Cochrane Data base of Systematic Reviews. 2016, Issue 3.
Hongzhuo Liua, Jinsong Haoa, Kevin S. Current strategies for drug delivery to the inner ear. Acta Pharmaceutica Sinica. 2019; 3(2): 86–96.

Ірина Кучма, кандидат медичних наук, доцент

Поділитися статтею з друзями

Серрата®– оптимальне рішення для управління запаленням

«Ключ до здоров’я — це не тільки лікування симптомів, але й розуміння та управління запаленням». Доктор Ендрю Вейл

Одну із ключових ролей в розвитку гострого та хронічного болю відіграє запальний процес. Запалення — циклічний процес, що виникає у відповідь на пошкодження; він включає системну, а також локальну гуморальну і клітинну реакції, спрямовані на усунення прозапального агенту, видалення зруйнованих внаслідок пошкодження клітин та елементів міжклітинного матриксу.

Запальний процес — це універсальна реакція організму на дію пошкоджуючих чинників екзогенного та ендогенного походження.

Патогенетичну основу запалення становлять три компоненти (стадії) — альтерація, ексудація та проліферація, які тісно взаємопов’язані між собою, взаємно доповнюють і переходять одна в одну, не маючи чітких меж. Запалення завжди починається з пошкодження тканини, комплексу обмінних, фізико-хімічних та структурно-функціональних змін, тобто з альтерації тканини, яка відіграє роль пускового фактору запального процесу [1].

Різноманітні за походженням пошкоджуюючі фактори викликають багато в чому стереотипний у своїх проявах процес, що включає місцеві зміни у вигляді альтерації тканин і клітин, вивільнення «медіаторів запалення», які викликають реакцію судин мікроциркуляторного русла, підвищення проникності стінок капілярів та венул, зміну реологічних властивостей крові і ведуть до ексудації та проліферації, викликають біль та фагоцитарну активність. Така неспецифічність зміни тканин при впливі різних факторів пов’язана з реалізацією їх впливу через загальний механізм, який і формує основні прояви запалення. Зміни обміну речовин при розвитку альтерації в процесі запалення включають інтенсифікацію процесу розпаду вуглеводів, жирів і білків, посилення анаеробного гліколізу та тканинного дихання, зниження активності анаболічних процесів.

Для характеристики метаболізму при запаленні здавна застосовується термін «пожежа обміну». Аналогія полягає не тільки в тому, що обмін речовин у вогнищі запалення різко підвищений, а й у тому, що «горіння» відбувається не до кінця, а з утворенням недоокислених продуктів обміну.

Підвищення проникності судин при гострому запаленні розвивається відразу після дії пошкоджуючого чинника і є основною причиною ексудації і розвитку набряку. Ексудації сприяють підвищення тиску в судинах у результаті застою (як наслідок венозної гіперемії), активація процесів вільнорадикального окиснення, накопичення в тканинах продуктів розпаду і порушеного обміну речовин. Затримці рідини в тканинах також сприяє порушення відтоку лімфи. Накопичення у вогнищі ураження продуктів порушеного обміну призводить до ацидозу, підвищення осмотичного тиску тощо [1].

ЦЕ ВАЖЛИВО!

Ензимотерапія базується на пероральному застосуванні препаратів гідролітичних ферментів переважно протеолітичної дії тваринного (трипсин, хімотрипсин), рослинного (папаїн, бромелаїн) та мікробного походження. Використання ензимотерапії позитивно впливає на всі ланки патогенезу запалення, агрегаційні властивості крові, сприяє швидкому загоєнню ран, а також чинить помірну місцеву імуностимулюючу дію.

Фаза проліферації розвивається з самого початку запалення поряд з явищами альтерації та ексудації, але стає переважаючою в більш пізній період процесу. Однією з умов прогресування проліферації є ефективність очищення вогнища запалення від пошкоджуючого агенту, мікроорганізмів, продуктів альтерації тканин, загиблих лейкоцитів (ранове очищення).

Репаративні процеси починаються з виходу із судин фібриногену та випадіння ниток фібрину, який утворює своєрідний каркас для наступного клітинного розмноження фібробластів та їхній міграції. Паралельно з цим іде і неоангіогенез, утворюється молода грануляційна тканина [1].

Провідне місце у фармакотерапії багатьох запальних захворювань займають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які вже понад 100 років активно застосовують у клінічній практиці. Однак прийом засобів даної фармакотерапевтичної групи характеризується високою частотою виникнення побічних реакцій, найбільш значущі з яких — з боку шлунково-кишкового тракту — гастропатія, або гастроінтестинальна токсичність, а єдиним способом знизити їх ризик є обмеження застосування НПЗП.

Як альтернатива традиційним підходам до лікування запальних захворювань різної етіології досить широкого застосування в останні десятиріччя набуває ензимотерапія — лікувальне застосування ферментів (біологічних каталізаторів білкової природи), їх активаторів та інгібіторів. Ферменти виступають у ролі каталізатора біохімічних процесів, що запускає або прискорює біохімічні реакції в зоні запалення, де виник місцевий дефіцит власних протеолітичних ферментів, при якому збільшується тривалість запалення та затримується одужання. Протеолітичні ферменти не пригнічують запалення (оскільки це природна реакція організму на захворювання), а оптимізують його перебіг, створюють більш сприятливі умови його вирішення, будучи плацдармом для розгортання відновлювальних процесів. Під впливом протеаз відбувається мінімізація необхідної катаболічної фази запалення та прискорення регенеративної фази [2].

При пероральному прийомі протеолітичних препаратів відсутні побічні ефекти, характерні для парентерального застосування високоочищених кристалічних препаратів протеїназ (трипсину, α-хімотрипсину), мінімізується ймовірність виникнення тромбозів, алергічних реакцій тощо.

На українському фармацевтичному ринку серратіопептидаза представлена препаратом СЕРРАТА® від компанії КУСУМ ХЕЛТХКЕР ПВТ. ЛТД, який випускається в таблетках по 10 мг. Оптимальною та перевіреною в дослідженнях схемою дозування препарату є 10 мг двічі або тричі на день, що дозволяє підтримувати необхідну концентрацію серратіопептидази в плазмі крові. Використання серратіопептидази один раз на добу в дозі 20 мг є некоректним.

Серратіопептидаза (СЕРРАТА®) має виражений протеолітичний, протинабряковий, протизапальний ефекти. Її особливістю є те, що вона утворює комплекс з α2-макроглобуліном у співвідношенні 1:1, що призводить до маскування антигенності ферменту без втрати його фармакологічної активності. Саме ця форма забезпечує виведення ферменту з крові системою мононуклеарних фагоцитів у вогнище запалення [3].

ЦЕ ЦІКАВО!

Понад 40 років в країнах Європи та Азії в клінічній практиці у терапії запальних захворювань використовують серратіопептидазу — протеолітичний фермент природного походження. Вона міститься у всіх живих системах, але вперше була виявлена в кишечнику шовкопряда, який використовує її для розчинення кокона при появі метелика. Німецький лікар Ханс Альфред Ніпер у своїй практиці назвав цей фермент «чудотворним», а Роберт Редферн, автор монографії про серратіопептидазу, назвав його «подарунком шовкопряда людству».

Препарат СЕРРАТА® рекомендований до застосування в наступних галузях [3]:

хірургія: розтягнення та розриви зв’язок, переломи та вивихи, набряки, спричинені пластичною операцією;
захворювання верхніх дихальних шляхів: зменшує в’язкість мокротиння та полегшує його виведення з дихальних шляхів;
захворювання ЛОР-органів: полегшує відходження секрету придаткових пазух;
дерматологія: гострі запальні дерматози;
акушерство і гінекологія: гематоми, застій у молочних залозах.

Широкий спектр показань до застосування лікарського засобу СЕРРАТА® безпосередньо пов’язаний з тим, що препарат впливає на патогенетичні механізми цих захворювань:

знижує інтенсивність запалення завдяки гідролізу біологічно активних речовин-медіаторів запалення (брадикініну, гістаміну, серотоніну тощо), зменшенню дилатації капілярів та регуляції їхньої проникності;
блокує інгібітори плазміну і таким чином сприяє фібринолітичній активності останнього, розщеп-
лює мікротромби фібрину, попереджає закупорку капілярів та сприяє розсмоктуванню ексудату, зменшенню набряклості та відновленню мікроциркуляції;
знижує інтенсивність больового синдрому завдяки блокуванню вивільнення та гідролізу медіаторів болю (брадикініну) у зоні запалення та зменшує подразнення нервових закінчень;
збільшує концентрацію антибактеріальних препаратів у зоні запалення; пригнічує утворення мікроорганізмом біомембран, розщеплює складні елементи мокротиння, зменшує в’язкість секрету, полегшує відкашлювання, що сприяє покращенню проникності антибактеріальних засобів до зони запалення;
працюючи синергічно з НПЗП та антибактеріальними засобами, сприяє посиленню їхньої позитивної дії.

СЕРРАТА®: клінічно доведена ефективність та високий профіль безпеки

Післяопераційний набряк та біль. В мультицентровому подвійному сліпому плацебо-контрольованого дослідженні M. Tachibana та співавт. щодо оцінки клінічної ефективності протизапального ферменту серратіопептидази (СЕРРАТА®), в якому взяли участь 174 пацієнтів після операції антротомії по Колдуеллу-Люку (Caldwell-Luc) у зв’язку з хронічною емпіємою 88 пацієнтів отримували 10 мг серратіопептидази (СЕРРАТА®) тричі на добу до операції, одноразово в ніч після операції та тричі на добу протягом 5 днів після операції; інші 86 пацієнтів отримували плацебо. У пацієнтів, які отримували серратіопептидазу (СЕРРАТА®), порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, вираженість набряку була значно меншою у кожній точці спостереження аж до 5-го дня після операції. Побічних ефектів при застосуванні ферментного препарату не зареєстровано [4].

У рамках рандомізованого проспективного дослідження Р.М. Esch та співавт. вивчили ефективність препарату у 66 пацієнтів, яким було виконано хірургічне втручання з приводу розриву латеральної зв’язки гомілковостопного суглоба внаслідок травми. У пацієнтів, які отримували серратіопептидазу (СЕРРАТА®), на 3-у добу після операції вчені спостерігали зменшення набряку щиколотки на 50 % та вираженості больового синдрому, тоді як у двох групах порівняння набрякла ділянка була без змін [5].

Клінічну ефективність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) доведено в хірургічній стоматології. T.H. Al-Khateeb та Y. Nusair провели проспективне інтраіндивідуальне рандомізоване подвійне сліпе перехресне дослідження, в якому взяли участь 24 практично здорових особи. Під час кожного сеансу (у кожного було по 2 сеанси) під місцевою анестезією видаляли один третій моляр. Всі пацієнти отримували 5 мг серратіопептидази (СЕРРАТИ®) або плацебо у комбінації з 1000 мг парацетамолу під час 1-ї або 2-ї операції відповідно до схеми. В результаті проведеного дослідження встановлено більш виражене зменшення набряку щоки та больового синдрому на 2-у; 3- та 7-у добу після операції при прийомі серратіопептидази (СЕРРАТИ®) [6].

Лікування тунельного синдрому. A. Panagariya та A.K. Sharma провели попередню оцінку ефективності застосування серратіопептидази (СЕРРАТИ®) у 20 пацієнтів, що мали скарги на тунельний синдром, яким призначали серратіопептидази (СЕРРАТИ®) по 10 мг двічі на добу (з початковим коротким курсом німесуліду). Через 6 тижнів лікування у 65 % випадків відмічено значне клінічне покращення стану, яке також супроводжувалося покращенням електро-фізіологічних параметрів. Істотних побічних ефектів не зареєстровано [7].

ЛОР-патологія. У багатьох дослідженнях встановлена здатність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) змінювати реологічні властивості носового слизу у пацієнтів із хронічним синуситом. У рамках багатоцентрового подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження A. Mazzone та співавт. вивчали ефективність серратіопептидази (СЕРРАТА®) в лікуванні 193 пацієнтів з гострими або хронічними захворюваннями вуха, носа та горла. Препарат або плацебо призначали по 2 таблетки тричі на добу. У групі пацієнтів, які приймали серратіопептидазу (СЕРРАТУ®), значний регрес симптомів спостерігали вже на 3–4 добу лікування [8].

Захворювання дихальних шляхів. Здатність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) розріджувати мокротиння та чинити відхаркувальну дію були продемонстровані як в експериментальних, так і клінічних дослідженнях [9–10].

У дослідженнях Y. Kase та співавт. на моделі бронхіту підтверджено муколітичну (експекторантну) активність серратіопептидази (СЕРРАТИ®), яка проявлялася здатністю знижувати в’язкість мокротиння, а також збільшувати кількість виділеного мокротиння [9].

S. Shimura і співавт. встановили, що пероральне застосування серратіопептидази (СЕРРАТИ®) пацієнтами з хронічною бронхолегеневою патологією має клінічно значущу муколітичну (експекторантну) дію в результаті прямого впливу на молекулярну структуру мокротиння [10].

Лактостаз. У рандомізованому подвійному сліпому контрольованому дослідженні W.H. Kee та співавт., в якому взяли участь 70 жінок з огрубінням молочних залоз, встановлено більш високу терапевтичну ефективність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) порівняно з плацебо щодо хворобливості, набухання та ущільнення молочних залоз [11].

Синергічна дія при застосуванні з антибактеріальними препаратами. Okumura H. та співавт. описане підвищення концентрації антибіотика (сульбеніцилін) в ексудаті при сумісному застосуванні серратіопептидази (СЕРРАТИ®) дозою 30 мг на добу протягом 6 днів [12].

H. Aratani та співавтори вивчали концентрацію антибіотиків у тканинах порожнини рота та вплив на нього серратіопептидази (СЕРРАТИ®) при експериментальній стафілококовій інфекції ясен. Після попереднього введення серратіопептидази (СЕРРАТИ®) концентрація антибіотиків у яснах значно зростала, особливо в ділянці інфікованої ясна (осередку запалення) [13].

Koyama А. та співавт. доведено підвищення проникнення антибіотика (цефотіам) у тканини легені при одночасному застосуванні серратіопептидази (СЕРРАТИ®) [14].

L. Selan і співавт. в результаті використання різних методів дослідження була продемонстрована здатність серратіопептидази (СЕРРАТИ®) в значній мірі посилювати активність антибіотиків та інгібувати утворення біологічних плівок [15].

СЕРРАТУ® призначають дорослим по 1 таблетці 2–3 рази на добу після їди. Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, та запивати 1 склянкою води. Максимальна добова доза — 30 мг. Тривалість курсу лікування залежить від характеру та динаміки патологічного процесу і визначається у кожному випадку індивідуально [3].

Отже, застосування препарату СЕРРАТА® відповідає сучасним підходам до лікування запального синдрому, дозволяє значно поліпшити стан хворих і модифікувати перебіг захворювання.

Література:

Leuti A., Fazio D., Fava M., Piccoli A., Oddi S., Maccarrone M. (2020) Bioactive lipids, inflammation and chronic diseases. Adv Drug Deliv Rev., 159:133–169.
Деримедвідь Л. В., Вереітинова В. П. (2016) Комбіновані нестероїдні протизапальні засоби із серратіопептидазою у фармакотерапії запальних захворювань. Практикуючий лікар. 4 (5): 5–9.
Інструкція до застосування (СЕРРАТА®): https://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=22230
Tachibana M., Mizukoshi O., Harada Y., Kawamoto K., Nakai Y. (1984) A multi-centre, double-blind study of serrapeptase versus placebo in post-antrotomy buccal swelling. Pharmatherapeutica, 3(8): 526–530.
Esch P.M., Gerngross H., Fabian A. (1989) Reduction of postoperative swelling. Objective measurement of swelling of the upper ankle joint in treatment with serrapeptase — a prospective study. Fortschr. Med., 107(4): 67–68, 71–72.
Al-Khateeb T.H., Nusair Y. (2008) Effect of the proteolytic enzyme serrapeptase on swelling, pain and trismus after surgical extraction of mandibular third molars. Int. J. Oral Maxillofac. Surg., 37(3): 264–268.
Panagariya A., Sharma A.K. (1999) A preliminary trial of serratiopeptidase in patients with carpal tunnel syndrome. J. Assoc. Physicians India, 47(12): 1170–1172.
Mazzone A., Catalani M., Costanzo M., Drusian A., Mandoli A., Russo S., Guarini E., Vesperini G. (1990) Evaluation of Serratia peptidase in acute or chronic inflammation of otorhinolaryngology pathology: a multicentre, double-blind, randomized trial versus placebo. J. Int. Med. Res., 18(5): 379–388.
Kasе Y., Seo H., Oyama Y., Sakata M., Tomoda K., Takahama K., Hitoshi T., Okano Y., Miyata T. (1982) A new method for evaluating mucolytic expectorant activity and its application. II. Application to two proteolytic enzymes, serratiopeptidase and seaprose. Arzneimittelforschung, 32(4): 374–378.
Shimura S., Okubo T., Maeda S., Aoki T., Tomioka M., Shindo Y., Takishima T., Umeya K. (1983) Effect of expectorants on relaxation behavior of sputum viscoelasticity in vivo. Biorheology, 20(5): 677–683.
Kee W.H., Tan S.L., Lee V., Salmon Y.M. (1989) The treatment of breast engorgement with Serrapeptase (Danzen): a randomised double-blind controlled trial. Singapore Med. J., 30(1): 48–54.
Okumura H., Watanabe R., Kotoura Y., Nakane Y., Tangiku O. (1977) Effects of a proteolytic-enzyme preparation used concomitantly with an antibiotic in osteoarticular infections. Jpn. J. Antibiot., 30(3): 223–227.
Aratani H., Tateishi H., Negita S. (1980) Studies on the distributions of antibiotics in the oral tissues: Experimental staphylococcal infection in rats, and effect of serratiopeptidase on the distributions of antibiotics. Jpn. J. Antibiot., 33(5): 623–635.
Koyama A., Mori J., Tokuda H., Waku M., Anno H., Katayama T., Murakami K., Komatsu H., Hirata M., Arai T., et al. (1986) Augmentation by serrapeptase of tissue permeation by cefotiam. Jpn. J. Antibiot., 39(3): 761–771.
Selan L., Berlutti F., Passariello C., Comodi-Ballanti M.R., Thaller M.C. (1993) Proteolytic enzymes: a new treatment strategy for prosthetic infections? Antimicrob. Agents Chemother., 37(12): 2618–2621.
J. Antibiot., 39(3): 761–771. Selan L., Berlutti F., Passariello C., Comodi-Ballanti M.R., Thaller M.C. (1993) Proteolytic enzymes: a new treatment strategy for prosthetic infections? Antimicrob. Agents Chemother., 37(12): 2618–2621.

Поділитися статтею з друзями

25 років стабільності та довіри – мережа аптек «Подорожник» відзначає річницю

Разом з усіма українцями мережа пережила часи криз у державі та критичних ситуацій і попри все продовжує розвиватися. Компанія стабільно забезпечує піклування про здоров’я понад 18 млн клієнтів, які їй довіряють. За 25 років роботи "Подорожник" пройшов шлях до найбільшої мережі аптек України. Сьогодні — це понад 2000 аптек у малих і великих населених пунктах з безперебійним доступом до медтоварів.

Читати повністю »

Гармонія у ритмі МЕНОРАГІН®: для балансу менструального циклу

«Табу на тему місячних завдають більше шкоди, ніж користі. Ми повинні говорити відкрито про це, щоб дівчата і жінки не відчували сорому або дискомфорту через щось природне...» Алісія Вотсон, гінекологиня

Читати повністю »

МАГНОКС® ЛЕДІ — комфортний перехiд в менопаузу

«Дивовижно! І коли вона все це встигає?» Саме так ми говоримо про молодих енергійних жінок, які працюють, виховують дітей, займаються хатніми справами, активно відпочивають, доглядають за собою, та ще й і вирішують безліч дрібних побутових проблем. Як же їм це вдається? Щоб зрозуміти, розглянемо результати експерименту, в ході якого жінкам і чоловікам дали однаковий перелік справ і обмежили час на його виконання. На відміну від чоловіків, які здебільшого не впорались з цим випробуванням, жінки пройшли його успішно. Секрет полягає у тому, що жінки можуть робити декілька справ одночасно: наприклад, пришивати ґудзик і викликати лікаря для дитини, або ж готувати їжу і перевіряти домашні завдання. Чоловіки ж роблять ці справи послідовно, тому й часу в них може не вистачити.

Читати повністю »