X

Для доступа к архивному номеру журнала введите, пожалуйста, Ваш электронный адрес

Введите вашу почту

X

Подписка на электронную версию журнала "Современная фармация"


Введите ваше имя


Введите вашу фамилию


Введите вашу специальность


Введите вашу специализацию















Введите вашу почту


Введите ваш телефон

Телефон должен содержать код страны

пример: +380 99 999 9999


Введите Область/город/посёлок где вы проживаете


Введите ваше место работы


Обережно кліщі! Як правильно видалити кліща, що присмоктався

Ось і настало довгоочікуване літо — пора прогулянок у лісі, шашликів з друзями, романтичних побачень, посиденьок біля багаття та просто тривалого знаходження на свіжому повітрі. Але приємні враження можуть бути зіпсовані несподіваною зустріччю з іксодовим кліщем — звичайним мешканцем лісів та лісопаркових зон.

Іксодові кліщі — сімейство паразитиформных кліщів. Налічують понад 650 видів. Серед них зустрічаються небезпечні кровососи і переносники кліщового енцефаліту, Лайм-бореліозу, піроплазмозу, тощо.

NFaY_klesi_im_1

Рис. 1. Іксодні кліщі: 1 — Ixodes (Ceratixodex), самець, 2 — Dermacentor pictus, самець, 3 — Haemaphysalis concinna, самець,  4 — Hyalomma plumbeum, самка, 5 — Rhipicephalus sanguineus, самка, 6 — Boophilus calcaratus, самка

Кліщовий вірусний енцефаліт (КВЕ) в Україні залишається актуальною природно-вогнищевою інфекційною хворобою людей. За останні 15 років зареєстровано 120 спорадичних випадків КВЕ, в т.ч. з них 2,5% — завізних та 97,5% — місцевого характеру. Найбільшу кількість хворих, від числа всіх виявлених, було зареєстровано у Волинській області — 54,2%. Показник захворюваності становив від 0,03 до 0,007 на 100 тис. нас. в різні роки, що підтверджує наявність активних вогнищ інфекції на територіях з різними ландшафтно-географічними та кліматичними характеристиками. NFaY_klesi_im_3 Епідемічна ситуація з іксодових кліщових бореліозів (ІКБ) в Україні з кожним роком ускладнюється. Дані офіційної реєстрації ІКБ, введеної в Україні 2000 р., залишаються неповними, але й вони свідчать, що за рівнем захворюваності і поширеності, важкістю клінічного перебігу ІКБ є однією з найбільш актуальних проблем сучасної інфекційної патології багатьох країн Європи. Іксодові кліщі — високоспеціалізовані кровосисні членистоногі. Це найбільші за розміром види кліщів (2–13 мм), що паразитують на хребетних тваринах. Їх тіло розділене на 2 відділи, кутикула здатна значно розтягуватися за рахунок розправлення складок. Деякі ділянки кутикули сильно ущільнені і утворюють великі щитки. У мі-ру насичення кров'ю тіло кліщів сильно збільшується (до 20–30 мм). Кліщі роздільностатеві. У іксодових кліщів ротовий апарат у вигляді складно влаштованого хоботка, який пристосований не тільки до проколу, але і присмоктування до господаря на тривалий термін для кровосмоктання. Всмоктування крові і лімфи чергується з введенням в рану слини, яка володіє анестезуючими і антикоагулятивними властивостями. Нерідко кліщів важко зняти з господаря, не пошкодивши головний кінець. Деякі іксодові кліщі займають особливе місце серед паразитів, так як вони здатні виділяти токсин, який має системну дію і може викликати розвиток млявого паралічу («кліщовий параліч») протягом декількох днів. Видалення кліща призводить до швидкого поліпшення.

Найбільш поширені види іксодових кліщів живуть на пасовищах, луках, в лісах різного типу, деякі живуть у норах, в господарських будівлях, приміщеннях для тварин та ін. Життєвий цикл іксодових кліщів складається з чотирьох фаз: яйце, личинка, німфа, імаго. Харчуються кліщі на багатьох видах тварин, період кровосмоктання триває у личинок 2–4 доби, у німф — 4–6, у імаго — до 15 діб. Покрови тіла кліщів у міру харчування розтягуються, а при тривалому кровосмоктанні здатні рости. Загальна кількість випитої крові може в 300 — 600 разів перевищити масу тіла кліща. Самці поглинають менше крові, ніж самки. Після кровосмоктання самка падає на землю і через 4–60 діб відкладає від 100 до 10 000 яєць. Тривалість кладки складає 15–45 діб. Повторного кровосмоктання і кладки, як правило, не буває. Після відкладання яєць самка гине. Розвиток яєць триває 2–4 тижні, потім з'являються дрібні шестиногі личинки, які харчуються кров'ю. Після линьки вони перетворюються в восьминогих німф, які після насичення кров'ю перетворюються на імаго. Тривалість циклу розвитку визначається факторами зовнішнього середовища і видом кліща. Одні з них розвиваються протягом року, інші — протягом двох — трьох років. Личинки і німфи для харчування нападають на більш дрібних тварин, а імаго — на більших, включаючи людину. З цієї точки зору кліщі можуть бути одно-, дво- та трьоххозяінними видами. При голодуванні кліщів на стадії личинки або німфи перетворення в наступну стадію не відбудеться.

Кліщів називають підстерігаючими пасовищними паразитами. Вони нападають з трави, кущів, рідше — з землі, кліщі не піднімаються вище 1,5 м. В залежності від погодних умов всі фази життєвого циклу кліщів здійснюють добові і сезонні вертикальні міграції з лісової підстилки на трав'янисті рослини. Від яскравого сонця і дощу кліщі ховаються, опускаючись в лісову підстилку, а якщо залишаються на рослині, переповзають в тіньову частину .

У природі кліщі розподіляються нерівномірно: їх завжди більше там, де багато птахів і ссавців. Вони концентруються уздовж лісових доріг, стежок тварин, які служать шляхами їх міграції. Знаючи, що кліщі скупчуються поблизу лісових доріг і стежок, на повалених деревах, потрібно бути обережними. Проходячи в цих ділянках лісу, особливо навесні, коли кліщі найбільш агресивні, частіше оглядайте себе і знімайте кліщів які причепилися, не допускаючи їх присмоктування.

Зустрічаються кліщі, як правило, в листяних і листяно-хвойних лісах, в яких ростуть береза, осика, вільха, черемша, горобина, верба, а також сосна і ялина. Такі ліси досить освітлені, і лісова підстилка добре прогрівається. У хвойно-листяних лісах зі значним переважанням ялини або сосни і порівняно невеликою кількістю листяних порід кліщі зустрічаються в меншій кількості. Їх можна знайти в заростях верби і вільхи, розташованих уздовж лісових доріг, канав, полів.

Існує народне повір'я, що, нападаючи на людину, кліщ «стрибає» з кущів і дерев. І мало хто замислюється над тим, що залізти на велику висоту таким порівняно дрібним тваринам досить важко.

Відомими представниками іксодових кліщів є Ixodes persulcatus та I. Ricinus — тайгові кліщі.

Пік активності іксодових кліщів припадає на теплу пору року — з липня по серпень. Особливістю 2015 року була посуха. Виникнення такої ситуації було обумовлено синоптичними процесами, що формували підвищений температурний фон упродовж усього року, особливо теплого періоду, дефіцит опадів на більшій частині території та нехарактерний їх просторовий розподіл.

Вихід іксодових кліщів із зимової діапаузи у більшості ландшафтно-географічних зон прийшовся на ранні терміни. У зв’язку з потеплінням він розпочався у перших числах березня, але подальше похолодання призупинило активізацію кліщів, що відновилась у ІІІ декаді березня. Весняний пік чисельності кліщів майже на всій території країни відмічений у кінці квітня — ІІІ декаді травня.

Потрапивши на тіло людини або хутро тварини, кліщ шукає зручне місце для присмоктування, на що іноді витрачає багато часу (від однієї години і більше). Найчастіше кліщі присмоктуються на шиї, грудях, в пахових западинах, складках. На ці місця треба звертати особливу увагу під час огляду.

Якщо кліщ все ж таки присмоктався, необхідно звернутись до найближчого травмпункту (які є в кожному районі міста і працюють цілодобово). При відсутності такої можливості видалення проводять самостійно.

Іксодових кліщів, що присмокталися, знімають захопивши основу хоботка. Можна знімати руками в тонких гумових рукавицях, за відсутністю рукавиць, на кліща слід накласти полотняну серветку (носову хустинку) та захопити між двома пальцями. Видаляють кліщів при будь-якому методі не різко, а бережно, розхитуючи руками або крутячи кліща навколо осі тіла, щоб не відірвати хоботок. Різниці крутити за часовою стрілкою або проти — не має, бо «різьба» на хоботку відсутня. Якщо кліща захопити між пальців не має можливості через дрібний розмір (низька стадія насичення кров`ю), то рекомендується просто покласти на кліща палець та розхитувати його з сторони в сторону поки він не відкріпиться.

Засоби особистого захисту від кліщівпрості і доступні кожній людині, яка дбає про своє здоров’я

  • При відвідуванні місць, де можуть бути кліщі, рекомендується одягатися в світлий однотонний з довгими рукавами щільно прилягаючий до тіла одяг, щоб було легше помітити повзаючих кліщів. Голову слід покривати головним убором.
  • Само- та взаємоогляди необхідно проводити під час прогулянки через кожні 2 години та ще раз вдома. Особливо ретельно потрібно обстежувати ділянки тіла, покриті волоссям.
  • Місце для привалів, нічного сну на природі необхідно звільнити від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20–25м.
  • Вдома слід одразу змінити одяг, білизну, ретельно їх оглянути, випрати та випрасувати. Не можна залишати цей одяг біля ліжка чи спати в ньому. Витрушування одягу не позбавляє від кліщів.
  • Використовувати для захисту від кліщів ефективні репеленти.
NFaY_klesi_im_2Якщо при видаленні кліща відірвався його хоботок (голівка), який зазвичай залишається в шкірі і має вигляд чорної крапки, місце присмоктування протирають ватою або бинтом, змоченими спиртом, а потім видаляють голівку стерильною голкою (заздалегідь прожареною на вогні). Видалення кліща необхідно проводити з обережністю, не здавлюючи руками його тіло, оскільки при цьому можливе випорожнення слини кліща разом із збудниками хвороб в ранку. Важливо не розірвати кліща при видаленні — частина, що залишилася в шкірі, може викликати запалення і нагноєння.

Місце укусу слід обробити йодом або зеленкою, після чого перев'язувальний матеріал (бинт, серветку, рукавички) та видаленого кліща спалити. Або кліща доставити для подальшого обстеження на наявність збудників інфекційних хвороб у належну лабораторію. Руки ретельно вимити з милом. Необхідно звернутися до лікувальної установи за місцем проживання для подальшого спостереження, а з потреби і лікування.

autorNFaY_klesi_autor

panacea_line  ЛИТЕРАТУРА

  1. Аналіз захворюваності населення України інфекційними хворобами за 2010 — 2015 роки. МОЗ України, Центральна епідеміологічна станція. — Київ, 2016.
  2. Малый В.П., Кратенко И.С. Системный клещевой боррелиоз (Болезнь Лайма): Учебное пособие. — Харьков: Фолио, 2006. — 127 с.
  3. Наказ МОЗ України № 218 від 16.05.2005 р. «Про посилення заходів з діагностики та профілактики іксодових кліщових бореліозів в Україні».
  4. Приходько Ю. А. Иксодовые клещи (Acarina: Ixodidae) — носители и переносчики возбудителей в северо-восточной части Украины / Приходько Ю. А., Никифорова О. В., Наглов В. А. // Паразитология в XXI веке : проблемы, методы, решения : материалы IV Всероссийского съезда Паразитологического общества при РАН, 20–25 октября, Санкт-Петербург. — Санкт-Петербург, 2008. — Т. 3. — С. 48-53.
  5. Пришляк О.Я. Іксодовий кліщовий бореліоз в Івано-Франківській області: особливості перебігу та етіотропної терапії. / О.Я. Пришляк, О.В. Маринчак [та ін.] // Матеріали всеукраїнської наук.-метод. інтернет конф. інфекціоністів, жовтень 2014 р., Харків — Тернопіль. — ТДМУ: Укмедкнига — 2014. — С. 164 — 166.
  6. Руководство по медицинской энтомологии : учеб. / под ред. В.П. Дербеневой-Уховой. — М. : Медицина, 1974г. — 359с.
  7. Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз): інформаційно-методичні матеріали / Упоряд.: О.Г. Фісун, Л.В.Ткаченко, Е.І. Федоров — Харків: Облсанепідстанція, 2001. — 17с.
 

Выберите вашу профессию